ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2006                                                                                   Справа № 36/152  

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шуби І.К. (доповідача),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання Гайдук Ю.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Енергопромресурс", м.Дніпродзержинськ на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006р. у справі № 36/152

за позовом  заступника прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 

до  відповідача-1 приватного підприємства "Енергопромресурс", м.Дніпродзержинськ; 

            відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю „Дан”, м.Київ

про визнання недійсним договору підряду.

за участю представників сторін:

позивача –Сорока В.М. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність від 04.09.2006 р. № 26678/10/100;

відповідача-1 –не з’явився;

відповідача-2 –не з’явився;

прокурора Полянська Г.Ю. –помічник прокурора міста Дніпродзержинська - посвідчення № 160 з 05.08.2002 р.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року (суддя Кожан М.П.), яке оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 04 липня 2006 року, позов Заступника прокурора міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську, м. Дніпро-дзержинськ Дніпропетровської області до відповідача-1 приватного підприємства „Енергопромресурс”, м. Дніпродзержинськ, відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю „Дан”, м. Київ про визнання недійсним договору підряду, укладеного 01.04.2003 р. за № 37 на суму 39800 грн. між відповідачами, задоволено, стягнуто: з ПП „Енергопромресурс” на користь держави 39800 грн., з ТОВ „Дан” на користь держави 39800 грн. та 398 грн. держмита і 118 грн. по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №36/152 мотивоване тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва по справі № 2-1390 від 07.02.2003 р. встановлений факт передачі ТОВ „Дан” не встановленій особі, яка незаконно використовувала дану юридичну особу для здійснення фінансово-господарської діяльності;

установчі документи ТОВ „Дан” визнано недійсними; всупереч інтересам держави і суспільства була укладена спірна угода, яка відповідно до вимог статті 207 Господарського кодексу України підлягає визнанню недійсною, з застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України; судові витрати підлягають стягненню з відповідача-2, оскільки саме в його діях при укладенні договору мала місце мета, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства.

Справа № 36/152 розглянута судом першої інстанції за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач-1 ПП „Енергопромресурс” подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеність наявності умислу ПП „Енергопромресурс” при укладенні спірної угоди діяти всупереч інтересам держави та суспільства, просив скасувати оскаржене судове рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд визнав апеляційну скаргу такою, що підлягає прийняттю до розгляду, і ухвалою від 27 липня 2006 року призначив розгляд справи за правилами Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що судом першої інстанції справа розглянута за правилами цього ж кодексу, рішення суду оскаржене відповідачем-1 в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, у спірних правовідносинах позивач не здійснював владних управлінських функцій щодо відповідачів як учасників спірної угоди, то немає і встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень у цих правовідносинах.

12 вересня 2006 р. від імені директора ПП „Енергопромресурс” –відповідача-1 по справі надійшла заява про відкладення розгляду справи 13.09.2006 р. на пізніший строк в зв’язку із знаходженням зазначеної особи – представника відповідача-1 за межами м. Дніпродзержинська, до заяви додана копія посвідчення про відрядження та копія проїзного документу АСП „Експрес” ЖД № 308719, які завірені печаткою відповідача-1.

13.09.2006 р. від позивача Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську надійшло заперечення на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому, посилаючись на обґрунтованість і законність оскарженого судового рішення, позивач просить залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наявність практики Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України щодо розгляду даної категорії справ за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд у судовому засіданні розглядав справу № 36/152 в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання 13 вересня 2006 р. представники відповідачів не з’явились, про час та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином.

Заслухавши думку прокурора та представника позивача, які щодо розгляду справи при відсутності представників відповідачів покладались на розсуд суду, враховуючи наявність заяви від імені керівника відповідача-1 про відкладення розгляду справи на інший термін, судова колегія ухвалила, відкласти розгляд справи на 25 вересня 2006 р. на 15 год. 30 хв.

В судове засідання 25 вересня 2006 р. представники відповідачів не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зокрема, відповідачу-2 направлялись судові повістки за адресою, вказаною у позовній заяві, в інформаційному листі Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, у рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 р. по справі № 2-1390, в акті від 20.03.2003 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ДПІ у Оболонському районі м. Києва /а.с. 2-7, 27, 28, 29/. Згідно довідки відділення поштового зв’язку до поштового відправлення Дніпропетровського апеляційного господарського суду за зазначеною адресою відповідач-2 не знаходиться, вибув /а.с. 62/.

Відповідач-1, який отримав повідомлення про час та місце розгляду справи в судові засідання не з’явився 13.09.2006 р. та 25.09.2006 р., не повідомивши про причину неявки в суд апеляційної інстанції вдруге, що свідчить про недобросовісне користування відповідачем-1 належними йому процесуальними правами в порушення вимог, передбачених ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене, вимоги ч.1 ст. 122 КАС України, щодо розгляду і вирішення адміністративної справи в строк не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, неможливість відкладення розгляду справи в зв’язку зі спливом вказаного строку 27.09.2006 р., думку представника позивача та прокурора про розгляд справи у відсутності нез’явившихся представників відповідачів, колегія суддів ухвалила: розглядати справу при повторній неявці в судове засідання представників відповідачів.

В судовому засіданні 25.09.2006 р. в зв’язку зі складністю справи було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, яка в повному обсязі виготовлена 27.09.2006 р.

Заслухавши доповідь головуючого судді-доповідача, пояснення представника позивача, прокурора, з’ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП „Енергопромресурс” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що 01.04.2003 р. між відповідачами по справі: приватним підприємством „Енергопромресурс” м. Дніпродзержинськ –замовником та товариством з обмеженою відповідальністю „Дан” м. Київ –підрядчиком, був укладений договір підряду на капітальний ремонт за № 37, яким визначена вартість робіт на суму 39800 грн., у тому числі ПДВ 20% - 6633 грн. 33 коп. /а.с. 30/ .

В жовтні 2003 р. відповідачами було складено акт приймання виконаних робіт на вище вказану суму /а.с. 31/, а 30.10.2003 р. ТОВ „Дан” видав ПП „Енергопромресурс” податкову накладну за № 265 на суму вартості виконаних робіт по спірному договору з ПДВ за ставкою 20% - 6633 грн. 33 коп.

Із акту № 107/31330025 від 22.03.2004 р. „Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємства  „Енергопромресурс” вбачається, що розрахунки по спірному договору проводились між відповідачами по справі готівкою з каси підприємства через підзвітних осіб /а.с. 33-43/.

На момент укладення спірного договору,  складення акту приймання виконаних робіт та видачі товариством з обмеженою відповідальністю „Дан” податкової накладної ПП „Енергопромресурс” рішенням Оболонського район-ного суду м. Києва від 27.02.2003 р. по справі № 2-1390 було визнано недійсними установчі документи ТОВ „Дан” з 11.10.2002 р., з моменту пере-дачі прав власності на підприємство, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, видане цій юридичній особі, з моменту видачі 07.11.2002 р., яке анульоване згідно акту від 20.03.2003 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва /а.с. 28-29/.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що корпоративні права ТОВ „Дан” з 11.10.2002 р. були передані невстановленій особі, а засновники підприємства вийшли з їх складу, дане підприємство незаконно використовується для здійснення фінансово-господарської діяльності, поточний рахунок відкрито без повідомлення про це державну податкову інспекцію, звітність не подається, по місту реєстрації підприємство не знаходиться.

Згідно інформації ДПІ у Оболонському районі м. Києва останній звіт про фінансово господарську діяльність ТОВ „Дан” надавало за грудень 2002 р. /а.с.27/.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 р., №15 „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене шляхом: неподання документів, пов’язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), приховування об’єктів оподаткування; неподання податкової декларації, як правило є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, недійсними є угоди, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Згідно вимог підпунктів 7.2.4. та 7.2.6. Закону України від 03.04.1997 р. „Про податок на додану вартість” право складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку; податкова накладна видається платником податку та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Встановлені по справі вище наведені обставини свідчать про те, що ТОВ „Дан” укладало спірний договір з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, що виражалося в приховуванні від оподаткування доходів, складанні та видачі податкової накладної ПП „Енергопромресурс” при відсутності права на це, яка є підставою для нарахування податкового кредиту останньому.

По справі не встановлено обставин, які б свідчили, що ПП „Енергопромресурс”, укладаючи спірну угоду, також діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, на підтвердження  своїх доводів з приводу наявності цих обставин позивач, всупереч вимог ч.1 ст. 71 КАС України, доказів не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 207 та ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, які за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадають зі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, згідно з п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушеннями хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи наведене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, спірний договір належить визнати недійсним, одержане ТОВ „Дан” по договору, а саме 39800 грн., належить стягнути з цієї юридичної особи на користь ПП „Енергопромресурс”, з останнього стягнути 39800 грн. в доход держави.

Рішення місцевого господарського суду по даній справі щодо необхідності стягнення з ТОВ „Дан” 39800 грн. на користь держави є необґрунтованим, суперечить вимогам ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, і у відповідності з вимогами п. 1, 3, 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню.

Вимоги апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні позову повністю, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає безпідставними з вище наведених обставин.   

Керуючись статтями 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача-1 приватного підприємства „Енергопромресурс” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 36/152 від 22 червня 2006 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати договір підряду на капітальний ремонт № 37 від 01.04.2003р. на суму 39800грн. 00коп., укладений між приватним підприємством „Енергопромремурс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Дан” м.Київ недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дан”, м. Київ на користь приватного підприємства „Енергопромресурс”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 39800 грн.

Стягнути з приватного підприємства „Енергопромресурс”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області в доход держави 39800 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дан”, м. Київ на користь державного бюджету 398 грн. державного мита та на користь ДП „Судовий інформаційний центр”, м. Київ 118 грн. по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                            І.К. Шуба

Судді:                                                                                І.Л. Кузнецова

                                                                                                    І.А. Сизько