18.03.2011                                                                                           Суддя: Коваленко  В.  О.

Справа №  2-а-1740/11  

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

18 березня 2011 року Суддя Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області Коваленко В.О., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецької області про зобов’язання позивача нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецької області про зобов’язання позивача нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни. В обґрунтування вимог вказав, що він відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону він має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, але в порушення зазначеного Закону відповідач виплачує йому як дитині війни щомісячно підвищення до пенсії лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує його права, визначені законом. Вказуючи на те, що дії відповідача є неправомірними, позивач просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецької області щодо відмови в виплаті йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецької області нарахувати йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу.

Ухвалою суду провадження по справі про зобов’язання відповідача нарахувати та виплати недоплачену щомісячну соціальну допомогу дітям війни відкрито за період з 24 травня 2010 року.

Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецької області суду заперечення на адміністративний позов не надало.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і  відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-1У має статус дитини війни. Позивач знаходиться на персоніфікованому обліку пільгової категорії громадян в УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією паспорта громадянина України, копією пенсійного посвідчення на ім’я позивача з відміткою УПСЗН «Дитина війни»та довідкою УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки про виплату надбавки «дітям війни»/а.с.4-8/.

Відповідно до статті 6 Закону №2195-1У, який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-IV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком з січня 2010 року становить 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно довідки відповідача, позивачу в 2010 році щомісячно сплачується  підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49 гривень 80 копійок, що становить 10 відсотків від підвищення, визначеного статтею 6 Закону України №2195-1У, яка є чинною на час розгляду справи і дія якої не обмежена і не зупинена жодним нормативно-правовим актом.

Суд вважає, що позивач має право на отримання з відповідача спірного підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Те, що управлінням УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки підвищення до пенсії в 2010 році позивачу нараховується та сплачується у нижчому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, дає підстави суду зробити висновок про неправомірність дій відповідача.

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

          Тому, вирішуючи вимоги позивача щодо сплати позивачу конкретної суми підвищення до пенсії за період, вказаний ним в позові, суд, виходячи з положень статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що в даному випадку адміністративний позов може містити лише вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, а не вимоги щодо стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому належним способом захисту права позивача, на думку суду, є зобов’язання управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із зазначенням певного періоду здійснення такого перерахунку.

При обранні способу захисту прав позивача суд виходить із того, що згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач лише виконує функції нарахування та сплати підвищення до пенсії як дитині війни.

Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою зазначеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після шестимісячного строку, відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач з вимогами про визнання дій УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки неправомірними та зобов’язання стягнути з відповідача на її користь недоплачене підвищення до пенсії звернувся до суду 24 листопада 2010 року, строк звернення за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивачем не порушений, тому вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 24 травня 2010 року.

Виходячи з того, що позов задоволено частково, то на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок.

Керуючись ст.ст.11, 17-18, 99-100, 158-163, 1832, 185-186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецької області про зобов’язання позивача нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області щодо нарахування ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії за період з 24 травня 2010 в розмірі, меншому, ніж встановлений Законом України «про соціальний захист дітей війни»(30% мінімальної пенсії за віком).

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області нарахувати та доплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24 травня 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 грн. 70 к.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених  частиною четвертою статті 167 цього Кодексу було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість  отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                                              В.  О.  Коваленко