Справа № 33ц-273 Головуючий в 1 інстанції -Демковнч Ю.Й.
Категорія - 44 Доповідач Расевич C.I.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
18 червня 2007 року. м. Луцьк
Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Расевича С.І., Шевчук Л.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 3 березня 2005 року, -
встановила:
У жовтні 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідачка за надання послуг по відкриттю візи отримала від них згідно досягнутої домовленості закордонні паспорти та кошти в розмірі 16900 грн. У випадку відмови у відкритті візи відповідачка зобов'язувалася повернути отримані кошти на протязі 10 днів. Оскільки у відкритті віз було відмовлено, відповідачка навесні 2004 року повернула їм частину коштів в сумі 5200 грн. і паспорти, а решту коштів повертати відмовилась. У зв'язку з наведеним просили стягнути з ОСОБА_3 по 5800 грн. кожному, так як кошти для відкриття візи вони передали відповідачці у рівних частинах. Крім того, вважають, що діями відповідачки їм завдано моральну шкоду, в рахунок відшкодування якої просили стягнути з останньої в їх користь по 5000 грн. кожному.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 3 березня 2005 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 5785,84 грн. заподіяних збитків, в користь ОСОБА_2. 5785,85 грн. заподіяних збитків і 115,72 грн. понесених судових витрат по сплаті державного мита. Крім того, стягнуто солідарно із ОСОБА_2. та ОСОБА_1. в користь держави 8,50 грн. судових витрат по сплаті державного мита.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судами норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень і закриття провадження у справі.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено і це відповідає обставинам справи, що відповідачка, яка зобов'язалася надати позивачам послуги по відкриттю візи для туристичної поїздки в Республіку Кіпр, отримала від позивачів кошти в сумі 16894,77 грн. Згідно домовленості, якщо у відкриті візи посольством Республіки Кіпр буде відмовлено, відповідачка на протязі 10 днів зобов'язувалась повернути зазначені кошти. У відкритті віз було відмовлено, однак всупереч зазначеній домовленості, відповідачка повернула позивачам лише частину отриманих від них коштів в сумі 5323,08 грн., а решту коштів відмовилась повертати. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2. по 5785,85 грн. кожному заподіяних збитків.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, а тому отримані нею кошти підлягають поверненню.
Відповідно до ч. З ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 3 березня 2005 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.