Справа № 22ц-10968/2007 Головуючий у 1 інстанції Грищенко Н.М.
Категорія № 21(1) Доповідач - Барильська А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.,
суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О.,
при секретарі - Чубіній А.В.
за участю - представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція», про стягнення заборгованості за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди та перерахунок розміру щомісячних страхових виплат,
ВСТАНОВИЛА:
Відділення Фонду в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2007 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено, на користь позивача стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі - Відділення Фонду), заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 01.05.2003 року по 01.05.2006 року в сумі 10441,75 грн., а також щомісячні страхові виплати в сумі 665,03 грн., починаючи із 01.05.2006 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок або припинення відповідно до закону та відмову у задоволенні позовних вимог через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, Відділення Фонду вважає, що суд не дав належної правової оцінки тим обставинам, що СУ-138, в якому працював позивач, є дочірнім підприємством з правом юридичної особи, а підвищення тарифних ставок і посадових окладів на дочірніх підприємствах мало відбуватися з урахуванням фінансових можливостей підприємства, які на той час були обмежені. Також відділення Фонду стверджує, що воно не може бути в цій справі відповідачем, судом невірно застосовано норму пункту 28 Правил відшкодування шкоди, необгрунтовано задоволено позовні вимоги в частині перерахування щомісячних страхових виплат відшкодування шкоди, судом не вирішено питання про пропуск позивачем строку звернення до суду, невірно обраховано базову заробітну плату.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 працював у СУ-138, що є структурним підрозділом в складі тресту «Криворіжстальконструкція» (нині - ЗАТ «Науково-дослідне промислове підприємство Криворіжстальконструкція»), електрозварювальником з 26.07.1976 року по 11.05.1987 року, та з 11.05.1988 року по 19.10.1992 року.
17.09.1980 року та 10.02.1987 року з позивачем сталися нещасні випадки на виробництві, що підтверджується відповідними актами розслідування нещасного випадку на виробництві від 15.09.1980 року № 4, та від 11.02.1987 року № 1.
Згідно витягів з актів огляду у МСЕК, позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовими каліцтвами, в тому числі 20% безстроково з 01.05.1994 року, та 25% з 23.01.2006 року.
Третьою особою, ЗАТ КСК, було призначено щомісячні виплати у відшкодування шкоди позивачеві, виходячи із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника за січень - квітень 1992 року в сумі 5 086,16 крб. та ступеню втрати професійної працездатності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку і дійшов правильного висновку про те, що підприємством ЗАТ КСК було невірно застосовано коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві, внаслідок чого утворилася заборгованість за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди.
Доводи відділення Фонду про те, що воно не може бути відповідачем у цій справі, є необгрунтованими, оскільки з набранням чинності з 01.04.2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок по провадженню виплат потерпілим покладено на відділення Фонду.
Також необгрунтованими є доводи відділення Фонду щодо правомочності суду провадити або зобов'язувати провадити перерахування сум щомісячних страхових виплат, оскільки згідно положень статті 55 зазначеного Закону, спори щодо розміру шкоди, та з інших питань вирішуються в судовому порядку.
Безпідставними вважає колегія суддів і доводи щодо неправильного застосування коефіцієнтів підвищення заробітної плати з 01 січня 1996 року та з 01 квітня 1997 року, оскільки відповідно до абзацу 5 пункту 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( надалі "Правил відшкодування шкоди"), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховувався у випадку кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок провадився шляхом множення розміру відшкодування шкоди відповідного працівника на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. А зміни щодо обмеження розміру сум відшкодування втраченого заробітку були внесені до Правил відшкодування шкоди постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.1997 року № 1100.
Доводи відповідача про те, що СУ-138 є дочірнім підприємством ЗАТ КСК з правом юридичної особи, і це є суттєвою обставиною, яка не знайшла оцінки судом першої інстанції, не є можуть бути взятими до уваги, оскільки із Положення про структурний підрозділ КСУ-138, яке є у матеріалах справи, вбачається, що Криворізьке спеціалізоване управління СУ-138 є структурним підрозділом в складі ЗАТ КСК без права юридичної особи. Тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.
Також безпідставні твердження апелянта щодо строку позовної давності, оскільки згідно абзацу 5 пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, із змінами і доповненнями, вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше
визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Доводи щодо неправильності визначення судом базової заробітної плати спростовуються письмовими доказами, що є у матеріалах справи, а саме наказом по Криворізькому спеціалізованому управлінню № 138 від 15.09.1992 року, згідно якого середній заробіток відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року № 276, тобто за січень - квітень 1992 року, становить 5 086,16 крб.
Інші доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі та спростовуються висновками суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими. З огляду на викладене, апеляційну скаргу відділення Фонду слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.