Україна
Господарський суд Чернігівської області
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18
29.09.06 Справа №( 13/79 ) 15/228.
Позивач: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1
До відповідача : Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський”
16331 Куликівський р-н с. Дроздівка, вул. Гончарівка, 1
про стягнення 6756,49 грн.
Суддя Ю.В.Федоренко
Представники сторін
Від позивача : ОСОБА_1 , Від відповідача : Бойко В.М. дов. від 31.08.06, Димитришин В.В. дов. від 31.08.06, Слєдовська Н.М., дов. від 31.08.06.
СУТЬ СПОРУ:
Рішення прийняте після перерви, оголошеної судом на підставі ст. 77 ГПК України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 6400 грн. заборгованості по договору НОМЕР_1, 283,43 грн. витрат від інфляції, 92,26 грн. 3 % річних.
Після порушення провадження у справі позивачем подано заяви про: збільшення позовних вимог від 23.03.06 на суму 6400 грн. боргу, 398,63 грн. інфляції, 106,99 грн. 3 % річних, судові витрати 118 грн. та 102 грн. державного мита, 4,00 витрат на розрахунково-касове обслуговування при перерахуванні судових витрат; від 30.03.06 про зменшення позовних вимог в частині стягнення боргу 500 грн. та вважати загальною суму позову 6629,62 грн.; від 13.09.06 про збільшення позовних вимог на суму 5900 грн. боргу, 402,58 грн. витрат від інфляції, 170,68 грн. процентів річних, 4 грн. збитків за розрахунково -касове обслуговування, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Дані заяви прийняті судом, оскільки не суперечать вимогам ст.22 ГПК України та не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін.
Відповідач у відзиві від 23.03.06 позов визнав частково на суму 1920 грн., вказує на часткове виконання позивачем зобов'язань за договором, а саме про не проведення позивачем супроводження виконавчого провадження, внаслідок чого не отримує коштів від боржника, зазначає про проведену оплату 500 грн. платіжним дорученням НОМЕР_2, а тому визнає суму 1420 грн.
В доповненні до відзиву від 27.09.06 відповідач посилається на те, що на момент укладення договору позивач не мав права надавати юридичні послуги, фальсифікацію договору позивачем з датою від 01.07.05, не підписанням акта виконаних робіт, не відповідністю встановленого п. 4.3 договору порядку розрахунку за надані послуги ст. 901 Цивільного кодексу України, та просить визнати неправомірним договір НОМЕР_1, зобов'язати позивача повернути йому всі сплачені раніше суми за договором.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне. Між сторонами укладено договір НОМЕР_1 про надання послуг.
В наданій позивачем копії договору ( оригінал якого оглянуто у судовому засіданні ) дата укладення договору - 01.07.05, відповідачем долучено до матеріалів справи оригінал договору з датою його укладення -19.05.05. Крім дати укладення розходження у тексті договорів не має.
Оскільки відмінність в даті укладення договорів не впливає на виконання зобов'язань сторін за договором з 01 липня 2005 р. ( п. 4.2 договору ), сторони не заперечують факту його укладення, а тому ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним чи неукладеним.
Відповідно до умов договору замовник ( СВК «Дроздівський») доручає, а виконавець ( СПД ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця з датою реєстрації від 20.01.05 ) бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу з комплексного стягнення дебіторської заборгованості в сумі 75090,19 грн. ( з ВАТ “Куликівський льонозавод) на умовах , передбачених договором.
У договорі сторони погодили наступне:
- замовник зобов'язався прийняти послуги та підписати акт виконаних робіт ( п. 3.4 договору
- вартість послуг становить 6400 грн. ( п. 4.1 );
- замовник 01.07.2005 р. здійснює попередню оплату в розмірі 1920,00 грн., що становить 30 % вартості послуг; остаточний розрахунок в сумі 4480 грн. провадиться замовником у разі виконання боржником (ВАТ “Куликівський льонозавод”) рішення суду у добровільному порядку не пізніше наступного дня, за днем фактичного надходження коштів від боржника на розрахунковий рахунок замовника; у разі примусового виконання рішення суду протягом 3-х банківських днів з дня відкриття виконавчого провадження відповідним відділом ДВС ( п. 4.2, 4.3 договору );
- у разі нестягнення боргу, стягнення боргу не в повному обсязі з вини виконавця вартість послуги коригується до фактичного виконання доручення у відсотковому відношенні ( п. 5.3 договору ).
Обов'язки виконавця встановлені розділом 2 договору, зокрема, він здійснює після судове супроводження виконання рішень суду ( супроводження виконавчого провадження ) у разі виникнення потреби.
Відповідно до частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України ).
Отже, з урахуванням розділу 1 договору, п. 4.3, 5.3 договору та ст. 901, 903 Цивільного кодексу України остаточний розрахунок за надану послугу відповідач зобов'язаний здійснити після фактичного стягнення з боржника ( ВАТ „Куликівський льонозавод” ) заборгованості в сумі 75090,19 грн.
Думка позивача про те, що проведення відповідачем остаточного розрахунку у сумі 4480 грн. залежить не від реального стягнення з боржника в межах виконавчого провадження коштів, а від триденного строку після відкриття виконавчого провадження є хибною, оскільки суперечить розділу 1, п.п.4.3, 5.3 договору.
01.08.2005 року господарським судом Чернігівської області по справі 13/169 за позовом СВК “Дроздівський”( відповідач по цій справі) до ВАТ “Куликівський льонозавод” винесено рішення, відповідно до якого стягнуто з заводу на користь СВК 75090,19 грн. боргу, 3% річних 187,75 грн., інфляційних 979,33 грн., 762,57 грн. мита та 118 грн. судових витрат. Підготовка позовних документів та представлення інтересів СВК “Дроздівський” здійснювалось гр. ОСОБА_1 в межах його підприємницької діяльності( фізична особа - підприємець) на підставі договору НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем від імені СВК подана заява до ВДВС Куликівського РУЮ, щодо відкриття виконавчого провадження, в зв'язку з чим 22.09.2005 року Постановою ВДВС відкрито виконавче провадження та надано до 29.09.2005 року боржнику строк для добровільного виконання..
Окрім того, 06.10.2005 року позивачем від імені СВК зроблено запит ВДВС щодо проведених виконавчих дій по опису та арешту майна боржника та оголошення заборони на відчуження.
Згідно з довідкою Державної виконавчої служби у Куликівському районі НОМЕР_3 позивачем, як представником СВК «Дроздівський», подано заяву про відкриття виконавчого провадження та 06.10.05 надіслано запит щодо проведеної роботи по стягненню боргу з ВАТ «Куликівський льонозавод». З цього час до ДВС у Куликівському районі ОСОБА_1 не звертався. З 01.01.2006 року у позивача відсутнє доручення від СВК «Дроздівський»на здійснення представлення інтересів, оскільки строк доручення від 15.06.2005 року закінчився.
Копією довідки про взаєморозрахунки на а.с. 114 підтверджується, що в результаті взаємних домовленостей між керівництвом СВК «Дроздівський»та ВАТ «Куликівський льонозавод»( а саме Клочок Н.В. та Мартинюк Є.П. ) по питанню зменшення заборгованості вирішено в рахунок боргу, стягнутого за рішенням господарського суду Чернігівської області по справі № 13/169, ВАТ «Куликівський льонозавод»продав СВК «Дроздівський»зерно ярої пшениці на суму 10968,30 грн.
Довідкою на а.с.115 підтверджується, що за рішенням по справі № 13/169 ВАТ «Куликівський льонозавод»перерахував СВК «Дроздівський»5000 грн.
Відповідно до платіжного доручення НОМЕР_2 відповідачем перераховано позивачу 500 грн. за надання послуг згідно договору НОМЕР_1.
Відповідачем порушено п. 4.2 договору -не здійснено 01.07.05 попередню оплату в розмірі 1920 грн. На час розгляду справи у суді відповідачем подано докази про оплату 500 грн., сума боргу -1420 грн.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому сума боргу -1420 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за період з 01.07.05 по 08.09.06 слід стягнути на користь позивача 111,07 грн. витрат від інфляції та 53,24 грн. процентів річних.
Заявлена як збитки сума 4,00 грн. за касове обслуговування по сплаті державного мита та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, сплачена банку по квитанції НОМЕР_4 підлягає задоволенню, оскільки законом до збитків, зокрема, віднесено і витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права ( п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України ).
З матеріалів справи та пояснень представників сторін в суді вбачається, що на момент розгляду справи сторонами не підписано акт виконаних робіт, борг по справі № 13/169 повністю не стягнуто, добровільно не сплачено, в зв»язку з чим відсутні підстави для остаточного розрахунку з позивачем відповідно до п. 4.3 договору.
Разом з тим суд не може застосувати і п. 5.3 договору, оскільки в договорі не встановлено величини відсоткового відношення вартості послуг до фактичного виконання доручення.
Отже, в позові про стягнення 4480 грн. боргу та нарахованих на цю суму витрат від інфляції та процентів річних слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів про фальсифікацію позивачем договору з датою від 01.07.05, стаття 56 Цивільного процесуального кодексу України, на яку посилається відповідача заперечуючи позов, стосується надання правової допомоги безпосередньо в суді в порядку цивільного судочинства, наявність чи відсутність в свідоцтві про сплату єдиного податку позивача запису про вид діяльності ( юридичні послуги ) як і відповідної освіти не обмежувало його на укладення договору про надання послуг, факт надання позивачем послуг за договором підтверджується матеріалами справи, не заперечувалось відповідачем у відзиві від 23.03.06 в зв”язку з чим останнім позов визнавався у сумі 1920 грн., послуги частково самостійно оплачені відповідачем в сумі 500 грн.
У відповідності з ст. 83 ГПК України, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України суд може визнати недійсним договір, але не може бути предметом спору визнання договору неправомірним.
В зв”язку з викладеним суд не приймає до уваги заперечення позову відповідачем, викладені в доповненні до заперечення від 27.09.06, крім того відсутні підстави для направлення повідомлення господарського суду в порядку ст. 90 ГПК України
Керуючись ст.ст.22,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково і стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський” ( 16331, с. Дроздівка, вул.. Гончарівка 1, Куликівського району Чернігівської області, ; код ЄДРПОУ 30894239, р/р 260031544 в ЧОД АППБ Аваль МФО 353348) на користь суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_5 , р/р НОМЕР_6 в ЧФ ВАТ КБ “Приватбанк” м.Чернігів, МФО 353586), 1420 грн. боргу, 111,07 грн. витрат від інфляції, 53,24 грн. процентів річних, 4 грн. збитків, 102 грн. державного мита та 27,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення підписане 29.09.06
Суддя Ю.В.Федоренко