Справа №11 -388/07 Головуючий у І інстанції Навалшшй АД.
ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Пазюк О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 26 червня 2007 року
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді: Хлапук Л.І.
суддів: Пазюка О.С, Матвієнко Н.В.
за участю прокурора: Редько П.П.
захисника: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку апеляції старшого помічника прокурора та захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2007 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженця смт. Люблинець Ковельського району, житель АДРЕСА_1, зареєстрований в с Біличі Любомльського району, у відповідності до ст. 89 КК України судимості немає, -
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця праці, проживання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 100 (одну тисячу сто) грн. матеріальних збитків та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено попередню - підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Ковельського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року ОСОБА_2засуджений за те, що 10 серпня 2006 року, біля 05 год. 10 хв.,
керував автомобілем марки " Фольксваген Пасат" р/н НОМЕР_1 в м. Ковель по вул. Брестській, виявивши на проїзній частині пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості руху або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, здійснивши наїзд на потерпілого, чим порушив п. 12.3 ПДР України. В результаті наїздуОСОБА_3 одержав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з розтрощенням голови, переломів кісток склепіння та основи черепа і лицевого черепа з забоєм головного мозку, закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер із забоєм легень та двобічним гематораксом, закритих переломів обох ключиць, відкритого перелому правої великогомілкової кістки, відкритого перелому правої великогомілкової кістки, від яких помер на місці.
В апеляції старший помічник прокурора міжрайонної прокуратури не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить вирок міськрайонного суду скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання. Вважає, що суд безпідставно застосував ст. 75 КК України, оскільки, звільняючи засудженого від покарання з випробуванням, судом не враховано що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, його діями спричинено смерть людини, а вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких.
В апеляції захисника засудженого - ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування. Посилається на те, що ОСОБА_2 Правил дорожнього руху не порушував, а дорожньо-транспортна пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілого, сталася з вини самого потерпілого, який раптово з'явився на проїзній частині. Стверджує, що досудове слідство по справі проведено однобічно та неповно -не в повній мірі з'ясовано обставини наїзду на пішохода, висновки експертиз, на підставі яких побудовано вирок суду, є суперечливими, і дана суперечливість не усунута.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, прокурора, який підтримав свою апеляцію і заперечив проти апеляції захисника засудженого, який заперечив проти апеляції прокурора та підтримав апеляцію свого захисника, захисника засудженого, яка свою апеляцію підтримала і заперечила проти апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Злочинні дії ОСОБА_2 судом першої інстанції за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.
Висновок суду про вчинення засудженим злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Доводи засудженого про те, що Правил дорожнього руху він не порушував, а відповідно і дорожньо-транспортна пригоди були спричинена не з його вини, спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Зокрема, в судовому засіданні сам підсудний визнав факт дорожньо-транспортної пригоди 10 серпня 2004 року, в результаті якої загинувОСОБА_3
Дані обставини стверджуються також:
· протоколом огляду місця події та складеною план-схемою від 17.07.2004 року, згідно яких на проїзній частині, де відбулося ДТП, виявлено труп ОСОБА_3, механічні пошкодження на автомобілі засудженого, та видимі сліди гальмування /а.с. 5-19/;
· протоколом огляду транспортного засобу від 10.08.2006 року згідно якого на автомобілі " Фольксваген Пасат" р/н НОМЕР_1 виявлено механічні пошкодження (а.с. 20-21), характерні для ДТП.
· протоколом відтворення обстановки та обставин події від 18.10.2006 року, згідно якого при даній дорожньо-транспортній ситуації силует людини чітко проглядався, (а.с. 42)
· висновком автотехнічної експертизи від 18.10.2006 року з участю підсудного, з якого вбачається, що водій транспортного засобу марки " Фольксваген Пасат" р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3, шляхом застосування негайного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, а тому його дії лежать у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП. (а.с. 56-59).
· висновком судово-медичної експертизи № 219 від 27.10.2006 року, згідно якої на тілі потерпілого виявлені тілесні ушкодження, які можливо утворилися від дії виступаючих частин автомобіля, в час та при обставина, вказаних у постанові і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. (46-47)
Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що в автопригоді винен сам потерпілий з обґрунтуванням спростовані судом з наведенням у вироку відповідних мотивів і підстав сумніватись у правильності цього висновку немає.
Експертизи по справі проведені компетентними спеціалістами на підставі встановлених обставин і сумнівів у їх правильності в колегії суддів не виникає.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання в тому числі у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2 прийшов до правильного висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, звільнивши останнього від відбування основного покарання з випробуванням.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні засудженому міри покарання судом враховано: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, похилий вік засудженого, а також його хворобливий стан здоров'я.
З наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.
Призначене покарання ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання.
Підстав для скасування вироку за обставин, зазначених в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2007 року, відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляції старшого помічника прокурора та захисника засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.