Справа 22ц- 10459                                                    Головуючий у першій

Категорія 5(4)                                                              інстанції Демиденко Ю.Ю,

                                                                                     Доповідач Сокола н Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

7 червня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Барильської А.П.

суддів - Соколан Н.О.,Ляховської І.Є.

при секретарі - Чубіній А.В.

участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_5

відповідачів  ОСОБА_2,  ОСОБА_4, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2006року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою

Встановила:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про поділ майна подружжя, вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою. Рішенням від 19 вересня 2006 року Тернівського районного суду м. Кривого Рогу в задоволені позовних вимог  ОСОБА_1. відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційні скарзі позивачка ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалені нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги , так як вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним. На думку позивачки, суд першої інстанція при ухвалені рішення не дав оцінки тій обставині, що їй стало відомо про порушення її права на сумісно придбане майно подружжя лише в червні 2005 року.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1. перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.02. 1998 року до 26.02.2002 року.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою.

В період шлюбу подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю, згідно ст.,ст.60 Сімейного Кодексу України, ст. 355 ЦК України .  

Згідно зі ст., ст. 68, 69,70 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, право на поділ спільного майна існує доти, поки існує це майно та у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна є рівними.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимоги за пропуском строку, суд виходив з того, що до суду з позовом позивачка звернулася 7.11. 2005 року, майже через 3 роки 8 місяців та підстав для поновлення строку наведено не достатньо.

Однак, на думку колегії суддів, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки виходячи з положення ч.2 ст. 72 Сімейного Кодексу України, позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався про порушення свого права власності та на підставі двох умов. Першою умовою застосування строку позовної давності є розірвання шлюбу, другою умовою - є порушення прав на майно одним із співвласників.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_2 не здійснено ніяких дій після розірвання шлюбу до часу розгляду справи, передбачених ст.. 65 Сімейного Кодексу України, які б свідчили про порушення прав на майно позивачки.

За таких обставин ,колегія суду прийшла до висновку, що підстав для обчислення строку та застосування позовної давності немає, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Із пояснень свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8(а.с.55, 57), сторін по справі вбачається, що між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 існувала домовленість про те, що відповідач придбає квартиру для позивачки та неповнолітнього сина. Позивачка не проживала в спірній квартирі, доки існувала така домовленість та не ставила питання про вселення в спірну квартиру.

На теперішній час в спірній квартирі проживають дружина та брат відповідача ОСОБА_2.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння, тому позовні вимоги про усунення перешкод та вселення в квартиру підлягають задоволенню. На підставі ст. 69 Сімейного Кодексу України квартира АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю, підлягає поділу в рівних частках , тому необхідно визнати право власності по 1\2 частині квартири за кожним.

На підставі ст.. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 гривень.

Керуючись ст.ст. 303,307, ч.1 п.3 ,4 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія  суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2006 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою.

Поділити спільне сумісне майно подружжя.

Визнати право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 на квартиру 4 у будинку АДРЕСА_1 по 1\2 частині квартири за кожним.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6, 1998 року народження у квартиру 4 у будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення , але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.