Справа № 33ц-251/07 Головуючий у І інстанції - Грицак P.M.
Категорія -12 Доповідач - Расевич C.I.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 року. місто Луцьк.
Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Расевича С.І., Шевчук Л.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року ,
встановила:
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 16 березня 2002 року між нею і ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу належної їм на праві власності квартири № АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1057. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року її чоловік ОСОБА_7 був визнаний недієздатним. Позивачка вважає, що на момент укладення зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, а тому просила визнати цей договір недійсним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суди допустили порушення норм процесуального права, поверхнево та односторонньо дослідивши наявні у справі докази.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Зі змісту ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним, коли дієздатна фізична особа у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Судами встановлено, що на момент вчинення оскаржуваного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, всебічно і повно дослідивши всі обставини справи, прийшов до вірного висновку, що підстави для визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу квартири відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.
Керуючись ст. ст. 332, 366 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.