Справа № 33ц-251/07                                            Головуючий у І інстанції - Грицак P.M.

Категорія -12                                                           Доповідач - Расевич C.I.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 червня 2007 року.                                                      місто Луцьк.

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волин­ської області в складі:

Лончука В.Г., Расевича С.І., Шевчук Л.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського місько­го нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року ,

встановила:

У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в інтересах недієзда­тного ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 16 березня 2002 року між нею і ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу належної їм на праві власності квартири № АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотарі­усом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєст­рі за № 1057. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року її чоло­вік ОСОБА_7 був визнаний недієздатним. Позивачка вважає, що на момент укладення зазна­ченого договору купівлі-продажу ОСОБА_7 не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, а тому просила визнати цей договір недійсним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року, залише­ним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і направити спра­ву на новий розгляд, посилаючись на те, що суди допустили порушення норм процесуального права, поверхнево та односторонньо дослідивши наявні у справі докази.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсу­тні, виходячи з наступного.

Зі змісту ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним, коли дієздатна фізична особа у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Судами встановлено, що на момент вчинення оскаржуваного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеля­ційний суд, всебічно і повно дослідивши всі обставини справи, прийшов до вірного висновку, що підстави для визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу квартири відсут­ні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не може вста­новлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рі­шення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відсутні перед­бачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.

Керуючись ст. ст. 332, 366 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.