Справа № 33ц-134/07 Категорія - 10
Головуючий в 1 інстанції : Мартиць O.I.
Доповідач: Завидовська-Марчук О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
8 червня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі :
Лончука В.Г., Завидовської - Марчук О.Г., Мудренко Л.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини квартири, поділ квартири та стягнення грошової компенсації за частку квартири за касаційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 03 серпня 2004 року , -
встановила :
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.05. 2004 року, залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 03.08. 2004 року, яким позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 63 грн. 05 коп. сплаченого державного мита та 157 грн. 60 коп. витрат по оплаті допомоги адвоката.
5 квітня 2007 року справу передано для розгляду і вирішення відповідно до глави 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України до апеляційного суду Волинської області відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року №697-V .
Ухвалою судді колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області від 28 травня 2007 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 відкрито касаційне провадження.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 покликається на порушення судом норм матеріального права, в зв»язку з чим ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 24.12.1974 по 05.03.2004 року, в 1996 році за спільні кошти придбали спірну квартиру, право власності на яку оформили на ОСОБА_2
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від
того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачка має право власності на 1/2 частини квартири, придбаної сторонами під час шлюбу.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.
Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи , що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для обов»язкового скасування судового рішення, передбачені ч.1 ст.338 ЦПК України, відсутні.
Наведені у касаційній скарзі доводи, висновки судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області, -
ухвалила:
Касаційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.05.2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 03.08.2004 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.