Справа № 2А-1033 2009 р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 p.

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошниченко М.А.,

при секретарі Васильєвої Т.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006-2007 роки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як «Дитині війни» за 2006- 2007 роки, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народилася 15 січня 1937 року і на 02 вересня 1945 року, на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області зазначену допомогу не нараховувало їй згідно до закону та не виплатило. Просила поновити їй пропущений строк для звернення до адміністративного суду, тому що вона людина похилого віку, хворіє і з поважних причин пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав, та зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки, як дитині війни.

Позивач в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила поновити їй пропущений строк для звернення до адміністративного суду та зобов’язати відповідача провести нарахування їй щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області до суду не з’явився, надав заяву з проханням слухати справу у його відсутність, також надіслав заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач на обліку в Пенсійному фонді перебуває як одержувач пенсії за віком у розмірі 1592 грн. 88 коп., в тому числі вона отримує надбавку дітям війни 47.00 грн./ з 01.01. 2008 року в розмірі 47 грн., з 01. 04. 2008 року - 48 грн. 10 коп.; з 01.07. 2008 року - 48грн.20 коп.. з 01.10. 2008 року - 49 грн. 80 коп./ Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» /в редакції, що діяла на момент спірних відносин/ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2007 року діяв Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Згідно ст. 111 цього Закону підвищення дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалося лише особам, які були інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» іншим учасникам війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення п.12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік". Виплати дітям війни відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. До того ж нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Також позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи: Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у судове засідання не з’явився, у заяві на адресу суду просить справу розглянути у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни / 2 вересня 1945 року/ було менш 18 років.

Так, судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 952202 та перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області /а.с.4/.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195- IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" /3235- IV/ було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" /2195- IV/, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/, у розмірі 30 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Поряд з цим рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» про підвищення пенсії дітям війни на 30 % підлягає виконанню.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня -387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком: /у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/ застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Це посилання є хибним, оскільки у ст.5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки вона, будучи людиною похилого віку, часто хворіє, погано себе почуває, це підтверджено випискою з ‘ історії хвороби /а. с. 13/, а тому вона не могла звернутись своєчасно до суду з даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача нарахувати йому допомогу, як дитині війни та сплатити недоотриману суму відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Отже, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі вищевказаного, керуючись статтями 3, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, статтями 8, 9, 10, 11, 71, 88, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" /3551-ХН/, Законом України «Про соціальний статус дітей війни» Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну Державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006-2007 роки - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.