КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2011 № 4/469
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,
від позивача: ОСОБА_1, дов. №366 від 20.10.2010 року,
від відповідача 1: не з’явились,
від відповідача 2: ОСОБА_2, дов. №37/1-03-92 від 14.01.2011 року,
від третьої особи: не з’явились,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс»
на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року
у справі №4/469 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства
«Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ,
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Союз-Віктан Лтд», м. Київ,
2) товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс», м. Київ,
третя особа ОСОБА_3,
с. Козин Обухівського району Київської області,
про стягнення 15 000 000,00 доларів США, –
встановив:
У листопаді 2010 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ фірми «Союз-Віктан Лтд»(відповідач 1) та до ТОВ «СВ-Плюс» (відповідач 2) про стягнення солідарно 15 000 000,00 доларів США (а.с. 5-10), а саме: частину заборгованості за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LC/150808 від 15.08.2008 року та договором поруки від 19.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за №21528, у розмірі 15 000 000 доларів США: 8 000 000 доларів США є частиною заборгованості з резервного акредитиву, відкритого у відповідальності з додатковою угодою №2 від 19.08.2008 року, на 7 000 000 доларів США є частиною заборгованості з моментального акредитиву відкритого у відповідності з додатковою угодою №3 від 19.08.2008 року до договору про акредитив.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року до участі у справі №4/469 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_3 (а.с. 98-99).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №4/469 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з фірми «Союз-Віктан Лтд»(товариства з обмеженою відповідальністю), ТОВ «СВ-Плюс»на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»8 000 000,00 доларів США, що є частиною заборгованості з резервного акредитиву, відкритого у відповідності з додатковою угодою №2 від 19.08.2008 року до договору про акредитив, 7 000 000,00 доларів США , що є частиною заборгованості з документарного акредитиву, відкритого у відповідності з додатковою угодою №3 від 19.08.2008 року до договору про акредитив, 3 187 доларів США 50 центів державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності солідарної заборгованості відповідача 1 та відповідача 2 (в якості поручителя) перед позивачем за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LC/150808 від 15.08.2008 року, керуючись ст. ст. 12, 526, 530, 553, 554, 543, 610 Цивільного кодексу України, задовольнив позов повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «СВ-Плюс»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №4/469 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що позивачем не надано суду первинних документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів), які б підтверджували сплату грошових коштів за відкритими акредитивами в розмірі 27 489,402,88 доларів США виконуючими банками на користь компанії Cargill Financial Services International Inc. та відсутні докази щодо подальшого відшкодування зазначених коштів ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»на користь виконуючих банків. На переконання відповідача 2, місцевий господарський суд повинен був залишити позов у справі №4/469 без розгляду на підставі п. 5 ч. 1) ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не надано суду витребуваних доказів. Разом з цим, відповідач 2 зауважує про відсутність в матеріалах справи заяви про акредитив №3 від 26.11.2008 року.
У своїх відзиві та поясненнях по справі позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначає, що ним в повному обсязі доведено та підтверджено належними доказами факт виконання умов договору про акредитив, посилається при цьому на ст. 51 Закону України «Про банки і банківську систему», ст. ст. 16-18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Положення про організацію діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року №254.
Відповідач 1 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року у справі №4/469 апеляційну скаргу ТОВ «СВ-Плюс»на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №4/469 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.04.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року розгляд справи №4/469 відкладався на 16.05.2011 року.
В судове засідання представники відповідача 1 та третя особа не з’явились вдруге, відповідач 1 та третя особа про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Враховуючи обізнаність відповідача 1 та третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду спору за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
15.08.2008 року між закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», та фірмою «Союз-Віктан»ЛТД було укладено договір на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LC/150808 (договір про акредитив), відповідно до якого банк відкрив товариству відновлювальний ліміт для проведення операцій з відкриття документарних та (або) резервних акредитивів у сумі 27 500 000 доларів США терміном дії до 30.08.2010 року.
Згідно з п. 1.3 договору про акредитив сума кожного акредитива, строк його відкриття та сплати, дата платежу фірми «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ), строки і розмір сплати винагороди за відкриття акредитиву, назва бенефіціара та інші істотні умови, сторони погодили, що будуть визначаться сторонами в додаткових угодах до договору про акредитив, що мають бути укладені для відкриття кожного акредитиву та будуть невід’ємною частиною договору про акредитив.
19.08.2008 року між АТ «Сбербанк Росії»та фірмою «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) було укладено додаткову угоду №2 до договору про акредитив, відповідно до якої АТ «Сбербанк Росії», на підставі наданої йому заяви на акредитив №1 від 19.08.2008 року, відкрив фірмі «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) резервний акредитив на суму 15 970 312 доларів 50 центів США з датою платежу фірми «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) за акредитивом не пізніше 20.08.2009 року і терміном дії до 20.08.2009 року.
19.08.2008 року фірма «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) і АТ «Сбербанк Росії»уклали додаткову угоду №3 до договору про акредитив, відповідно до якої останній, на підставі наданої йому заяви на акредитив №2 від 19.08.2008 року, відкрив фірмі «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) документарний акредитив на суму 8 540 000,00 доларів США терміном дії до 08.09.2009 року і з датою платежу за акредитивом 20.08.2009 року.
26.11.2008 року між АТ «Сбербанк Росії»та фірмою «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) було укладено додаткову угоду №6 до договору про акредитив, згідно якої АТ «Сбербанк Росії», на підставі наданої йому заяви на акредитив №3 від 26.11.2008 року, відкрив фірмі «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) документарний акредитив на суму 2 979 412,00 доларів США терміном дії до 27.12.2008 року і з датою платежу фірми «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) за акредитивом 23.11.2009 року.
01.12.2008 року АТ «Сбербанк Росії»і фірма «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) уклали додаткову угоду №7 до договору про акредитив, якою встановили нову дату платежу останнього за акредитивом, випущеним АТ «Сбербанк Росії»на підставі заяви на акредитив №3 від 26.11.2008 року, - 27.11.2009 року.
04.08.2009 року між АТ «Сбербанк Росії»та фірмою «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) було укладено додаткову угоду №8 до договору про акредитив, згідно з якою сторони встановили нову дату платежу фірми «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) за акредитивом, випущеним АТ «Сбербанк Росії»на підставі заяви на акредитив №1 від 19.08.2008 року, - 18.09.2009 року.
Згідно договору про акредитив та додаткових угод, фірма «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) зобов’язана сплатити АТ «Сбербанк Росії»винагороду за відкриття акредитиву в загальній сумі 68 722 долари 66 центів США, а також щомісяця, у строк по 5 (п’ятий) робочий день місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати комісійну винагороду АТ «Сбербанк Росії»в розмірі 4 відсотка річних від суми акредитиву, зазначеної в заяві на акредитив №1 від 19.08.2008 року, заяві на акредитив №2 від 19.08.2008 року та комісійну винагороду у розмірі 4,6 відсотка річних від суми акредитиву, зазначеної в заяві на акредитив №3 від 26.11.2008 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Позивачем надано суду докази виконання своїх зобов’язань за договором про акредитив в повному обсязі, а саме:
- копії заяв відповідача 1 про відкриття документарного акредитива №1 від 19.08.2008 року, №2 від 19.08.2008 року та №3 від 26.11.2008 року;
- копії повідомлень за системою S.W.I.F.T.;
- копію меморіального валютного ордеру №5070457 від 20.08.2009 року;
- копію меморіального валютного ордеру №5723642 від 15.09.2009 року;
- копію листа Cargill Financial Services International, Inc. від 24.01.2011 року;
- копію листа ВАТ «Сбербанк Росії»(Російська Федерація) від 24.01.2011 №06-203 разом з додатками.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачами, фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) було порушено вищевказані умови договору про акредитив та додаткових угод до нього, а саме:
- за договором про акредитив та за додатковою угодою №2 до договору про акредитив не сплачена сума резервного акредитиву у розмірі 15 970 312 доларів 50 центів США;
- за договором про акредитив та за додатковою угодою №3 до договору про акредитив не сплачена сума документарного акредитиву у розмірі 8 540 000,00 доларів США;
- за договором про акредитив та за додатковою угодою №6 до договору про акредитивне сплачена сума документарного акредитиву у розмірі 2 979 412,00 доларів США;
- за договором про акредитив та за додатковими угодами №2, 3, 6 до договору про акредитив не сплачена комісійна винагорода у розмірі 46 095 587 грн. 82 коп.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Розділом 9 договору передбачено відповідальність клієнта за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором: клієнт зобов’язаний сплачувати банку неустойку (пеню):
- за несвоєчасне відшкодування банку виплачених ним по акредитиву грошових коштів у строки, визначені в п.8.1 цього договору-у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;
- за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування акредитиву у строки, які визначені ст.5 цього договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;
- за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за відкриття акредитиву у строки, які визначені ст.5. цього договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.
При розрахунку пені приймаються: рік - 360 (триста шістдесят) днів, місяць - рівний календарній кількості днів.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.10.2010 року за несвоєчасне виконання фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) зобов’язань за договором про акредитив позивачем нараховано відповідачеві 5 572 421,22 доларів США та 4 510 963,14 грн. пені (5 572 421 доларів США пені за прострочення повернення заборгованості за акредитивом та 4 510 963,14 грн. пені за прострочення сплати комісії за обслуговування акредитиву).
Відповідачем 1 не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати заборгованості перед позивачем за договором про акредитив у розмірі 8 000 000 доларів США, що є частиною заборгованості з резервного акредитиву, відкритого у відповідності з додатковою угодою №2 від 19.08.2008 року до договору про акредитив, та у розмірі 7 000 000 доларів США, що є частиною заборгованості з документарного акредитиву, відкритого у відповідності з додатковою угодою №3 від 19.08.2008 року до договору про акредитив, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення вказаних позовних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.
З метою забезпечення виконання фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) зобов’язань за договором про акредитив зі всіма змінами і доповненнями до нього, 19.08.2008 року між АТ «Сбербанк Росії»та ТОВ «СВ-Плюс»було укладено договір поруки (договір поруки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за №21528.
Відповідно до ст. 2 договору поруки порукою забезпечуються наступні зобов’язання фірми «Союз-Bіктан»ЛТД (ТОВ), які випливають із договору про акредитив та можуть виникнути в майбутньому за договором про акредитив:
- зобов’язання в відшкодувати суми акредитивів згідно договору про акредитив;
- зобов’язання в строк/и та в порядку, які передбачені в розділі 5 договору про акредитив, а у випадках передбачених законодавством України та/або договором про акредитив та/або договором застави, - до настання термінів, зазначених в розділі 5 договору про акредитив - сплатити/чувати АТ «Сбербанк Росії»комісійну винагороду за обслуговування акредитивів за договором про акредитив з розрахунку 4% річних (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених розділом 5 договору про акредитив);
- зобов’язання відшкодувати збитки, завдані АТ «Сбербанк Росії» невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань по договору про акредитив;
- зобов’язання сплатити АТ «Сбербанк Росії»штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору про акредитив у строки та у розмірах, передбачених договором про акредитив, тощо.
Згідно п. 5.1 статті 5 договору поруки, у разі невиконання фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) своїх зобов’язань за договором про акредитив, АТ «Сбербанк Росії»має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя - ТОВ «СВ-Плюс».
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.
Стаття 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.
За наведених вище обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позов у справі №4/469 про стягнення з фірми «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) та ТОВ «СВ-Плюс»в солідарному порядку частину заборгованості за договором про акредитив у розмірі 15 000 000, 00 доларів США (8 000 000 доларів США, що є частиною заборгованості з резервного акредитиву, відкритого у відповідності з додатковою угодою №2 від 19.08.2008 року до договору про акредитив, та 7 000 000 доларів США, що є частиною заборгованості з резервного акредитиву, відкритого у відповідності з додатковою угодою №3 від 19.08.2008 року до договору про акредитив) є обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про задоволення вказаного позову є законними та такими, що відповідають чинному законодавству України та фактичним обставинам справи.
Посилання скаржника на те, що позивачем не надано суду первинних документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів), які б підтверджували сплату грошових коштів за відкритими акредитивами в розмірі 27 489,402,88 доларів США виконуючими банками на користь компанії Cargill Financial Services International Inc. та відсутні докази щодо подальшого відшкодування зазначених коштів ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»на користь виконуючих банків, судом апеляційної інстанції відхиляються з наступних підстав.
Статтею 1088 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську систему»безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
Частиною 5 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
Згідно ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»документ на переказ може бути паперовим або електронним. Документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.
Згідно п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.
Також, відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року за №254, виписки по рахунку боржника, меморіальні ордери є також первинними документами банку - документами, які містять відомості про операцію та підтверджують її здійснення.
Отже, враховуючи положення чинного законодавства України, повідомлення за системою S.W.I.F.T., меморіальний валютний ордер №5070457 від 20.08.2009 року та меморіальний валютний ордер №5723642 від 15.09.2009 року (а.с. 119-134) за своєю правовою природою і є первинними розрахунковими документами, які підтверджують факт здійснення банківської операції.
Одночасно, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги лист компанії Cargill Financial Services International, Inc. від 24.01.2011 року (а..с. 135-136), згідно якого компанія Cargill Financial Services International, Inc. підтверджує факт виконання АТ «Сбербанк Росії»операцій (оплати) за акредитивами та зазначає, що немає ніяких незадоволених претензій за такими операціями.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано лист ВАТ «Сбербанк Росії»(Російська Федерація) від 24.01.2011 №06-203 (а.с. 137), згідно якого останній також підтверджує факт перерахування компанії Cargill Financial Services International, Inc. грошових коштів, що передбачено договором про акредитив.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №4/469.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №4/469 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №4/469 залишити без змін.
3. Справу №4/469 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді