ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"16" червня 2011 р. Справа № 2а/1770/514/2011
номер рядка статистичного звіту 14
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Євпак В.В.
Майора Г.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "07" лютого 2011 р. у справі № 2а/1770/514/2011 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинними в частинах акту №1 про нещасний випадок та акту №2 розслідування нещасного випадку ,
ВСТАНОВИЛА:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинними в частинах акту №1 про нещасний випадок та акту №2 розслідування нещасного випадку.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинними в частинах акту №1 про нещасний випадок та акту №2 розслідування нещасного випадку.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати як незаконну, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Особи та їхні представники не з'явились в судове засідання, хоча про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до положень п.2 частини 1 ст.197 КАС України здійснює апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні.
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом спору є визнання нечинним в частині акту №1 про нещасний випадок та акту №2 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 9 червня 1999 року близько 10 год. 00 хв.
Згідно із статтею 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці":
- роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок;
- за підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування;
- у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця;
- рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, визначає Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.
Враховуючи ту обставину, що комісія, яка проводила перевірку нещасного випадку, що стався 09 червня 1999 року з ОСОБА_2 та за результатами розслідування склала акт про нещасний випадок на підприємстві, що пов'язаний з виробництвом, № 1 від 10 грудня 2010 року за формою Н-1 та Акт№2 від 10 грудня 2010 року за формою Н-5, не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги ОСОБА_2 до ДПА у Львівській області про визнання нечинним в частині акту №1 про нещасний випадок та акту №2 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 9 червня 1999 року близько 10 год. 00 хв. не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Крім цього, слід зазначити, що згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на незаконність оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "07" лютого 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.Л. Філіпова
судді: В.В. Євпак
Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 вул.Макарова 26/196,м.Рівне,33024
3- відповідачу Державна податкова адміністрація у Львівській області вул.Стрийська, 35,м.Львів,79003