ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/4934/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи:Кашигін М.С.
Пономаренко Є.В.
Дерець Т.В.
Кравченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД», м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської митниці; третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р»№ 44 від 14.04.2011р., -
ВСТАНОВИВ:
27.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД»звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення форми «Р»№ 44 від 14.04.2011р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи складено акт № Н 11/11/110000000/21947206 від 04.04.2011р., яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 05.04.2001р. №2371-ІІІ «Про митний тариф України». На підставі вказаного акту відповідачем 14.04.2011р. було прийнято податкове повідомлення яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 9839 грн. 70 коп., з яких основний платіж становить 7871 грн. 76 коп. та штрафні санкції в сумі 1967 грн. 94 коп. Акт перевірки містить посилання на те, що у період з 04.08.2008р. по 30.05.2008р. ТОВ «Вента. ЛТД»заявляло до митного оформлення препарат «БОДИМАРИН»виробництва компанії Ядран-Галенська Лабораторія д.д., Хорватія у зв’язку з чим були оформлені вантажні митні декларації (ВМД) від 04.04.2008р., від 23.04.2008р., від 30.05.2008р. Зазначений товар було класифіковано за товарною під категорією 3004501000 згідно УКТЗЕД - «Лікарські засоби для людей, що складаються із змішаних продуктів для терапевтичного застосування, розфасований для роздрібної торгівлі, лікарські засоби, що містять вітаміни»із застосуванням при митному оформленні 0% ставки ввізного мита, в той час, як на думку відповідача, зазначений товар має код 2106909200 посилаючись на те, що вітаміни та мінеральні препарати є препаратами на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів або їх сумішей. Такі препарати мають високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання (RDA). Відповідач зазначив, що вимога перевищення для вітамінів і мінералів середньодобової норми вживання більш ніж в три рази міститься в листі ДМСУ від 06.05.2010р. № 11/2-10.16/4217-ЕП та листі ДМСУ від 09.03.2011р. № 11/2-10.16/3915-ЕП. Товарна підкатегорія 2106909200 передбачає застосування при митному оформленні ставки ввізного мита 8%. Позивач повністю не погоджується з такими висновками митниці, вважає, що підприємству було неправомірно визначено зобов’язання відшкодувати до бюджету ввізне мито, а також оплатити штрафні санкції виходячи з того, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України чинними на день подання митної декларації і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті. Отже, позивач вказує на те, що митні органи, оформляючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеними позивачем, а тому у відповідача не було ніяких правових підстав для проведення перевірки та нарахування податкового зобов’язання у зв’язку з неправильним визначенням коду товару. Також, позивач посилається і на те, що у період з 04.08.2008р. по 30.05.2008р. рішення митницею щодо коду переміщуваних товарів не приймалось. Згідно наказу ДМСУ № 667 від 07.08.2007р., якщо митні органи раніше визначали код товарів, оформивши вантажно-митні декларації, то визначати код в другий раз за той самий (вже минулий) період ввезення товарів, у митних органів відсутні правові підстави. Щодо листів, на які посилається відповідач, то позивач зазначає, що ці листи не є нормативно-правовими актами та стосуються класифікації вітамінних та вітамінно-мінеральних препаратів, а спірний товар не є ні вітамінним, ні вітамінно-мінеральним препаратом. Товар «БОДИМАРИН»є лікарським засобом, що містить вітаміни та мінерали, що підтверджується висновком про якісний та кількісний склад лікарського засобу. При цьому, реєстраційне посвідчення цього товару як лікарського засобу наявне в міжвідомчій базі даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів відповідно до вимог Закону України «Про лікарські засоби»та наказу МОЗ/ДМСУ від 08.06.01 № 224/387 «Про затвердження порядку ведення та використання міжвідомчої бази даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів».
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, у запереченнях на позов просить в задоволенні позову відмовити, зазначає, що Дніпропетровською митницею було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання податкового законодавства України ТОВ «Вента. ЛТД»при митному оформленні товару: вітамінно-мінерального препарату «Бодимарин». Перевіркою було встановлено, що позивач згідно контракту від 29.01.2007р. імпортував на митну територію України товар: «Лікарські засоби для людей, що складаються зі змішаних продуктів для терапевтичного застосування, розфасований для роздрібної торгівлі, лікарські засоби, що містять вітаміни»- «БОДИМАРИН»виробництво: Ядран-Галенська Лабораторія д.д., Хорватія. Зазначений товар при митному оформленні декларувався за товарною під категорією 3004501000 згідно УКТЗЕД із застосуванням 0% ставки ввізного мита та зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість. Вітаміни або мінеральні препарати є препаратами на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів, або їх сумішей. Вони використовуються для лікування або профілактики захворювань, нездужань або їхніх симптомів. Такі препарати мають високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання. Відповідно до листів ДМСУ від 06.05.10 № 11/2-10.16/4217-ЕП, від 09.03.11 № 11/2-10.16/3915-ЕП та враховуючи рекомендовану середньодобову норму вживання (RDA) для певних вітамінів та мінералів, зазначеної у додаткових загальних положеннях до групи 30 УКТЗЕД, вітамінно-мінеральний препарат «Бодимарин», завдяки своєму хімічному складу та дози (кількісному вмісту) діючої (діючих) речовин в одиниці лікарської форми, виключається з групи 30 УКТЗЕД та повинен бути класифікований у товарній підкатегорії 2106909200. Вказана товарна підкатегорія передбачає застосування при митному оформленні ставки ввізного мита –8%. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про митний тариф України». Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до пп.5.1.7 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент митного оформлення, передбачено звільнення операцій з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України від сплати ПДВ. Постановою КМУ від 17.12.2003р. № 1949 встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів. Лікарський засіб БОДИМАРИН виробника Ядран-Галенська Лабораторія д.д., Хорватія зареєстровано у Державному реєстрі лікарських засобів за номером UA/4912/01/01 від 11.08.2006. За результатами перевірки позивачу донараховані додаткові податкові зобов’язання та штрафні санкції. При цьому, у письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що штрафні санкції відповідачем були нараховані на підставі ст. 123 Податкового кодексу України правомірно, оскільки на час перевірки діє саме ця норма Податкового кодексу України.
Представник третьої особи в судовому засіданні у вирішенні спору покладається на думку суду посилаючись на те, що оспорюване податкове повідомлення було прийнято відповідачем, а тому податковий орган не має ніякого відношення до оспорюваного податкового повідомлення. Заперечень на вимогу суду не надано.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.06.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодексу України та втратили чинність Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ та Закон України «Про податок на додану вартість».
Однак, виходячи з того, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ та Закон України «Про податок на додану вартість».
04.04.2011р. відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «Вента.ЛТД»вимог законодавства України з питань митної справи щодо митного оформлення товару «Бодимарин», ввезеного позивачем на територію України 04.04.08р., 23.04.08р. та 30.05.08р. про що складено відповідний акт № Н11/110000000/21947206 (а.с. 8-11).
За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ «Про митний тариф України».
Вищевказаний акт перевірки містить посилання на те, що ТОВ «Вента. ЛТД»у період з 04.04.2008р. по 30.05.2008р. здійснювало митне оформлення товару –«Бодимарин»за ВМД, який було класифіковано за кодом 3004501000 згідно УКТЗЕД –«Лікарські засоби для людей, що складаються із змішаних продуктів для терапевтичного застосування, розфасований для роздрібної торгівлі, лікарські засоби, що містять вітаміни»із застосуванням при митному оформленні 0% ставки ввізного мита. За висновками відповідача - вітаміни або мінеральні препарати є препаратами на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів, або їх сумішей. Вони використовуються для лікування або профілактики захворювань, нездужань або їхніх симптомів. Такі препарати мають високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання. Також відповідач в акті посилається на те, що відповідно до листів ДМСУ від 06.05.10 № 11/2-10.16/4217-ЕП, від 09.03.11 № 11/2-10.16/3915-ЕП та враховуючи рекомендовану середньодобову норму вживання (RDA) для певних вітамінів та мінералів, зазначеної у додаткових загальних положеннях до групи 30 УКТЗЕД, вітамінно-мінеральний препарат «Бодимарин», завдяки своєму хімічному складу та дози (кількісному вмісту) діючої (діючих) речовин в одиниці лікарської форми, виключається з групи 30 УКТЗЕД та повинен бути класифікований у товарній підкатегорії 2106909200. Вказана товарна підкатегорія передбачає застосування при митному оформленні ставки ввізного мита –8%. Крім того, відповідачем в акті зазначено, що згідно пп.5.1.7 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент митного оформлення, передбачено звільнення операцій з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України від сплати ПДВ. Постановою КМУ від 17.12.2003р. № 1949 встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів. Лікарський засіб БОДИМАРИН виробника Ядран-Галенська Лабораторія д.д., Хорватія зареєстровано у Державному реєстрі лікарських засобів за номером UA/4912/01/01 від 11.08.2006 (а.с.8-11).
14.04.2011р. Дніпропетровською митницею відносно ТОВ «Вента. ЛТД»було прийняте податкове повідомлення форми «Р»№ 44 у якому зазначено, що згідно з підпункту 54.36 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно зі ст. 17 Закону України від 05.02.1992 №2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф», група 21 розділ IV Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ «Про митний тариф України», п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту невиїзної документальної перевірки №Н11/11/110000000/21947206 від 04.04.2011р. за яким установлено порушення позивачем вимог Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ «Про митний тариф України», у зв’язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в сумі 9839 грн. 70 коп., з яких за основним платежем –7871 грн. 76 коп. та за штрафними санкціями в сумі 1967 грн. 94 коп. (а.с.8-13).
Однак, такі висновки Дніпропетровської митниці є неправомірними, не обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.35 ст.1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п.19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Статтею 17 Закону України «Про єдиний митний тариф»визначено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує НБУ.
Згідно зі ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).
Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (чинного на момент митного оформлення товару) при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»(чинного на момент оформлення товару) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Згідно із п. 10.4 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент оформлення товару) контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.
Абзацом 2 підпункту 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000р., № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент оформлення товару) порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за N 109/188 від 16.03.2001 р. контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця згідно підпункту "б" пункту 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету саме при ввезенні товарів на митну територію України, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 ст. 2 цього Закону.
Також, повноваження митних органів про прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів за УКТЗЕД повинні реалізовуватися відповідно до наказу Державної митної служби № 667 від 07.08.2007р. «Про затвердження порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України. До компетенції вказаних відділів віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.
Згідно п.5 розділу 3 вказаного наказу ДМС № 667 відділ номенклатури класифікації товарів залучається лише у випадку виникнення сумнівів в посадової особи підрозділу митного оформлення для вирішення складних та спірних питань, а у випадку відсутності сумнівів посадова особа ПМО (підрозділу митного оформлення) самостійно проводить митне оформлення товарів.
Судом встановлено та не оспорено відповідачем, те, що у період з 04.04.2008р. по 30.05.2008р. позивачем здійснено ввезення товару –«Бодимарин»як лікарського засобу за кодом товару 3004501000 (ставка мита 0%). Митницею були оформлені ВМД та здійснено пропуск товару через митну територію України, що підтверджується відповідними відмітками на копіях ВДМ, які наявні в матеріалах справи (а.с.82-84).
Отже, митницею було здійснено оформлення товару та рішення з питань коду переміщуваних товарів у період з 04.04.2008р. по 30.05.2008р. не приймалось.
Факт оформлення товару та те, що рішення щодо невірно вказаного коду товару відповідачем не приймалось у вищезгаданий період підтверджено також і представником відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинних на момент оформлення товару), а також наказу ДМС № 667 від 07.08.2007р. митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з невірним визначенням коду товарної номенклатури.
Зазначене відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 02.06.2009 р., справа № 21-474) та правовій позиції Вищого адміністративного суду України (ухвала від 23.03.2010 р., справа № К-19658/08, від 08.06.2010р. № К-21037/08, від 05.10.2010р. № 21669/10, від 22.12.2010р. № К-22916/10)-(а.с.59-65).
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, підставою для перевірки ввезеного товару позивачем у період з 04.04.2008р. по 30.05.2008р. слугували листи ДМСУ від 06.05.2010р. № 11/2-10.16/4217-ЕП, від 09.03.2011р. №11/2-10.16/3915-ЕП в яких зазначено, що при перевірці правильності класифікації вітамінно-мінерального препарату «Бодимарин»встановлені випадки митного оформлення цього товару в товарній підкатегорії 3004501000 (ставка мита 0%) згідно УКТЗЕД, тоді як класифікація зазначеного товару згідно УКТЗЕД можливо розглядати у товарній підкатегорії 2106909200 (ставка мита 8%), а тому зазначений товар повинен класифікуватися саме за ставкою 8% ввізного мита(а.с.106-107).
Однак, зазначені листи судом не приймаються до уваги та не можуть бути покладені в основу цієї постанови, оскільки зазначені листи не є нормативно-правовими актами, а носять лише роз’яснювальний та рекомендаційний характер. При цьому, судом враховується, що зазначений товар –«БОДИМАРИН»не є вітамінно-мінеральних препаратом, а є лікарським засобом, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення № UA/4912/01/01 від 11.08.2006р., експертним висновком, а також тим, що зазначений лікарський засіб зареєстровано у Державному реєстрі лікарських засобів згідно до постанови КМУ від 17.12.2003р. № 1949 (а.с.11,43-45). Зазначені факти також підтверджені і в самому акті перевірки від 04.04.2011р., що не заперечувалось відповідачем і в ході судового розгляду справи.
Також є безпідставними посилання відповідача на правомірність застосування штрафних санкцій до позивача за порушення податкового законодавства у період з 04.08.2008р. по 30.05.2008р. на підставі ст. 123 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, а відповідно до ч.5, ч. 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Відповідно до ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки податкове повідомлення форми «Р»від 14.04.2011 року № 44 є протиправним, було прийнято відповідачем не у спосіб, що передбачений законами України та Конституцією України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як вбачається з доданої до позову квитанції № ПН107931 від 21.04.2011р.(а.с.2) позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД», м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 44 від 14.04.2011р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці № 44 від 14.04.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 15.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва