КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1796/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –клопотання про розгляд справи без участі
відповідача –Стеценка О.О., Дудки А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго»
про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго»про стягнення адміністративно–господарських санкцій та пені в сумі 693 795,09 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач своєчасно подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, але самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у термін передбачений законодавством за незабезпечення працевлаштування інвалідів у своїй установі згідно з відповідними нормативами робочих місць, чим порушив Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Станом на 12.05.2011 року за ним рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій на суму 688 220,40 грн. та пені 5574,69 грн.
Сума санкцій за нестворені у 2010 році робочі місця для інвалідів розрахована на підставі даних, наведених відповідачем у «Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік». Пеня відповідачу нарахована відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяли на момент сплати, нарахованих на повну суму недоїмки за весь її строк.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, при цьому надавши письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.
Товариство протягом 2010 року своєчасно у встановлений законодавством порядок здійснювало подання до Кіровоградського МРЦЗ звіти про наявність вакансій, зокрема для працівників інвалідів, при цьому підприємство не зобов’язано підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані документи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001р. №1767 та Положення "Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.07.1991р. № 92.
Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01.03.2007р. №16 /а.с.8,9/, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи.
Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів.
Також здійснює контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем 08.02.2011 року було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік /а.с. 5/.
Відповідно до даних звіту, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу становив 123 чоловіка (3087 х 0,04 = 123), при цьому на підприємстві працювало лише 102 інваліда.
З урахуванням вищенаведеного та відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, згідно розрахунку /а.с.6/, були застосовані до позивача адміністративно-господарські санкції шляхом нарахування до сплати 688220,40 грн. за 21 нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.
Незважаючи на викладене, ПАТ «Кіровоградобленерго» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ, суми нарахованих відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 688220,40 грн. сплачено не було, у зв’язку з чим, Кіровоградське обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовними вимогами про стягнення з позивача вищезазначеної суми штрафних санкцій та суми нарахованої пені у розмірі 5574,69 грн.
Згідно ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Частиною 9 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ передбачені вимоги до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, щодо реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Такий же обов'язок підприємств, установ та організацій по створенню робочих місць для інвалідів та прийняттю їх на роботу закріплено й у ст. 12 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992р. N 2694-XII (із змінами та доповненнями) та у ст. 172 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. (із змінами та доповненнями).
Аналізуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що чинним законодавством України передбачено гарантії спеціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємство обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємства жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників ПАТ «Кіровоградобленерго»склала 3087 осіб, в зв’язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями склав 123 робочих місця.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
У відповідності до "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. N 70, який визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
У відповідності до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В свою чергу, згідно ч. 4 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. N 70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.
Проте, судом критично оцінюються доводи позивача стосовно порушень відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ.
Так, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений обов'язок підприємств створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування, а також надавати відповідні звіти Фонду соціального захисту інвалідів.
В свою чергу, у відповідності до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, здійснює Державна служба зайнятості.
Крім того, відповідно до пункту 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року N 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
В свою чергу, підприємства на підставі п. 5 та п. 14 вказаного Положення розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу повинні створювати за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовувати праця інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно ч. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців використовується форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”.
У графі 15 цієї форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Кіровоградобленерго»протягом 2010 року подавало до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вакансій, з яких вбачається, що відповідач протягом 2010 року інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, на які можуть бути працевлаштовані інваліди /а.с. 86-232/.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що з метою виконання 4 % нормативу працівників інвалідів передбаченого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991р. №875-ХІІ, відповідачем у 2006 році проведено засідання атестаційної комісії по визначенню видів виробництва та дільниць для доцільно використовувати працю інвалідів, за результатами якого вирішено використовувати працю інвалідів по професії контролера енергонагляду І гр. кваліфікації на всіх дільницях по роботі з побутовими абонентами районів електричних мереж /а.с. 70/.
Станом на 01.01.2010 року на підприємстві працювало 53 працівника інваліда на посаді контролера, згідно попереднього додаткового штатного розкладу від 01.01.2009 року та 51 працівник на інших посадах підприємств /а.с. 71-73/.
Враховуючи кількість вже працюючих інвалідів та на підставі рішення атестаційної комісії від 23.03.2006 року Головою правління відповідача було затверджено додатковий штатний розклад для працездатних інвалідів по розділах ВАТ «Кіровоградобленерго» на 2009 рік, який вводився з 01.01.2009 року та на 2010 рік, який вводився з 01.07.2010 року, яким було введено 86 одиниць робочих місць для працівників інвалідів, що в загальній кількості з вже працюючими інвалідами становив 137 робочих місць для працівників інвалідів /а.с. 74-85/.
Таким чином, підприємство протягом 2010 року здійснювало низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Враховуючи наведене і за відсутності доказів відмови відповідачем інвалідам в працевлаштуванні, вина останнього в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, оскільки товариством вжито заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Позивачем, який є суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування, направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування. Крім того, позивачем не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство відповідача з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.
Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, повідомлення відповідачем органів працевлаштування, про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів відповідачем були створені всі умови для направлення відповідними органами до товариства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання завдань Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Враховуючи те, що відповідачем - ПАТ «Кіровоградобленерго» було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а також те, що інваліди не були працевлаштовані із незалежних від відповідача причин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991р. "Про державне мито" Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звільняється від сплати державного мита, в задоволенні позовних вимог відмовляється, то, відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, головний державний виконавець виконував свої обов'язки в межах наданих йому державою повноважень, а тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом