ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 червня 2011 року 08 год. 40 хв. № 2а-3048/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Стець Я.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до 1. Директора Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг МПСПУ Устименко Світлани Миколаївни
2.Начальника УПСЗН Деснянської РДА в м. Києві Бондаренка А.В.
пронеправомірні дії посадової особи
ВСТАНОВИВ:
09 березня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Директора Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політки України Устименко Світлани Миколаївни, в якому просить:
1. Винести рішення, яким зобов’язати МПСЗН скасувати рішення Деснянського УПСЗН № 10222 від 16.08.2010 р.
2. Визнати ОСОБА_1 особою, яка надає соціально-побутові послуги з 02.06.2010 р.
3. Витребувати акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, складений працівниками УПСЗН Деснянського району, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2011 року позовну заяву було залишено без руху.
28 березня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. через Відділ документального обігу та контролю суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли, зокрема: заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовна заява з виправленими недоліками, в якій позивач вказала відповідачами Директора Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політки України Устименко Світлани Миколаївни та Начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Бондаренко А. В., та в якій просить:
1. Визнати її особою, яка надає соціально-побутові послуги з 02.06.2010 р.
2. Винести рішення, яким зобов’язати МПСЗН в особі Устименко С.М. скасувати рішення підпорядкованого їй УПСЗН Деснянської РДА № 10222 від 16.08.2010 р.
3. Зобов’язати УПСЗН в особі Начальника Деснянської РДА в м. Києві Бондаренка А.В. призначити їй компенсацію як фізичній особі, яка надає соціально-побутові послуги з 02.06.2010 р.
28.04.2011 р. від позивачки через Відділ документального обігу та контролю суду надійшли уточнення позовних вимог, в яких вона вказує про відкликання позовних вимог до Директора Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політки України Устименко Світлани Миколаївни.
Через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва до судді надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без їх участі.
Керуючись положеннями ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, а розгляд справи продовжується за наявними в справі матеріалами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачці неправомірно було відмовлено у наданні компенсації як особі, що надає соціальні послуги, та вважає порушення відповідачем Закону України «Про соціальні послуги»та Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29 квітня 2004 р. (надалі –Порядок).
14.04.2011 р. від Управління праці та соціального захисту населення через Відділ документального обігу та контролю суду надійшли заперечення, в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити, при цьому зазначає що відповідач діяв в межах та у відповідності до положень Закону України «Про соціальні послуги»та Порядку.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка відповідно до Довідки МСЕК Сер. КИ-1 № 057221 є інвалідом І групи та потребує постійного догляду і нагляду. Відповідно до Висновку Київської міської психотерапевтичної лікарні № 2 ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування. Позивачка здійснює постійний догляд за донькою ОСОБА_7, що не спростовується відповідачем в своїх запереченнях.
Також, до матеріалів справи позивачкою надано листа Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 за вих. № 1577 від 14.10.2004 р., в якому зазначено, що ОСОБА_7 спостерігається психіатром з 1995 року з приводу хронічного психічного захворювання (нервова анорексія), являється інвалідом І групи безстроково, має потребу в догляді та нагляді, по психічному стану не може мешкати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї родини, рекомендовано проживання в сільській місцевості.
02.06.2010 р. позивачка зверталася із заявою та пакетом документів до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації стосовно призначення компенсаційної виплати як фізичній особі, яка надає соціальні послуги інваліду І групи від загального захворювання.
Крім того, судом було встановлено, що відповідно до Положення про управління та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №40 від 24.01.2011 року, а саме п.2, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації є правонаступником прав та обов’язків за бюджетними зобов’язаннями Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, визначені Законом України «Про соціальні послуги»(надалі - Закон).
Відповідно до положень ст.1 Закону, під соціальними послугами розуміють комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. При цьому, положення ч.1 ст. 5 Закону, під соціально-побутовими послугами розуміють забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо.
Відповідно до ст.7 Закону, соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно. При цьому, вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
В той же час, п.6 Порядку, компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв з наступними документами:
1) непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:
ь заява про згоду надавати соціальні послуги;
ь паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
ь висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
ь копія трудової книжки та довідки органу державної податкової служби про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю, і про відсутність даних про доходи цієї особи, а у разі відсутності трудової книжки - лише зазначені довідки;
2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
ь заява про необхідність надання соціальних послуг;
ь паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
ь копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається інвалідом);
ь висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування.
У разі коли до заяв додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи слід подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня одержання такого повідомлення, днем подання заяв вважатиметься день їх прийняття або відправлення.
Відповідно до п.7 Положення, орган праці та соціального захисту населення протягом 10 днів після одержання заяв з необхідними документами розглядає їх та приймає рішення щодо призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, або відмови.
Однак, відповідач рішенням №10222 від 16.08.2010 року відмовив позивачу у компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на підставі п. 16 Порядку та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.08.2004 року №03-3/7943-0/4-02. При цьому, як було встановлено судом, позивачу було відмовлено в призначенні виплати, не в зв’язку із відсутністю певних документів, а в зв’язку із тим, що соціальні працівники Деснянського районного територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян не мають можливості провести спілкування із інвалідом 1 групи ОСОБА_7 у зв’язку із її відсутністю.
Водночас, суд критично ставиться до посилань відповідача на його право вимагати від особи, яка надає соціальні послуги, організації обов’язкового спілкування із інвалідом, який потребує соціальних послуг, оскільки ні Законом, ні Положенням не закріплено такого права органу праці та соціального захисту населення. Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача на неможливість проведення соціальними працівниками обстеження матеріально-побутових умов проживання позивач та її дочки, оскільки ні Законом, ні Положенням не закріплено обов’язкової умови проведення обстеження матеріально-побутових умов проживання для надання фізичній особі статусу особи, що надає соціальні послуги.
Більше того, суд критично ставиться до посилання відповідача на п.16 Положення, оскільки вказаний пункт визначає умови щодо контролю за особами які вже набули статусу фізичних осіб, які надають соціальні послуги, а не для осіб, що претендують на вказаний статус. Суд також критично ставиться до посилання відповідача в своїх письмових запереченнях, що позивачем було подано неповний пакет документів, оскільки ні в рішенні №10222 від 16.08.2010 року ні в запереченнях відповідач не вказав які саме документи не були подані позивачем.
З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, а також надані позивачкою суду документи, суд дійшов висновку про протиправність відмови позивачу в наданні їй статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, орієнтований перелік яких визначений у вказаній статті. При цьому суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як наслідок, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовної заяви, для захисту прав та інтересів фізичної особи, яка надає соціальні послуги, та вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №10222 від 16.08.2010 року.
Крім того, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та доданий до неї пакет документів, які були подані до відповідача 02.06.2010 року, щодо оформлення компенсації за надання соціальних послуг.
Водночас, щодо вимоги позивача про призначення позивачу компенсацію як фізичній особі, яка надає соціально-побутові послуги з 02.06.2010 р. суд повідомляє наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо визнання особи, яка надає соціально-побутові послуги та призначення такій особі компенсації за надання таких послуг є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого державного органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду –тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень –ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, позовна вимога щодо визнання позивачки особою, яка надає соціально-побутові послуги та призначення їй компенсації як особі, що надає такі послуги в певному розмірі є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПостановиВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №10222 від 16.08.2010 року.
3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та доданий до неї пакет документів, щодо оформлення компенсації за надання соціальних послуг.
4. Судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б.В. Санін