ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 квітня 2011 року 10:15 № 2а-960/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіциалл"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва
про скасувати Податкове повідомлення-рішення №1261991506/0 від 20.12.2010
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 14.01.11)
від відповідача ОСОБА_2 (дов.від 26.11.10 №7142/9/10-214)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіциалл»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.04.2011 року в 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №1261991506/0 від 20.12.2010р.
В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, при поданні податкових декларацій позивач керувався вимогами п.4.1.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто, для подання декларації з ПДВ за серпень 2010 року граничний строк подання –20.09.2010р., для декларацій з ПДВ за вересень 2010р.- 20 жовтня 2010року та декларації з ПДВ за жовтень 2010р. –22 листопада 2010р.
Так, позивач подав 10.09.2010р. податкову декларацію на податок на додану вартість за серпень 2010р., яка була отримана відповідачем 14.09.2010р., за вересень 2010р. подав 18.10.2010р., що підтверджується штампом «Отримано», за жовтень 2010р. подана 18.11.2010р., що підтверджується штампом «Отримано».
Тому посилання відповідача на порушення позивачем п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим, а прийняте податкове рішення, таким, що підлягає скасуванню.
За таких підстав, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, та просить суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, вважав позовні вимоги не обґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду про наступне.
Відповідно до першого підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон №2181) визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано податкову декларацію з 10 вересня 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, шляхом надіслання цінного листа з описам про вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до поштового штемпеля на повідомленні про вручення поштового відправлення декларація була отримана 14.09.2010 року.
Податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року була подана до канцелярії відповідача 18 жовтня 2010 року, що підтверджується штампом «Отримано».
Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року була подана канцелярії відповідача 18 листопада 2010 року, що підтверджується штампом «Отримано».
Пунктом 1.3. Наказу визначено, що декларація складається із вступної частини службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої) (переробного підприємства) (спеціальної)) - на аркушах формату А-4.
Вимога п.3.4. Наказу зазначає, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 4.1.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України №2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права».
Частиною п'ятої підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181, встановлено, що контролюючий орган має право не визнати податкову звітність, отриману від платника податків, як податкову декларацію, якщо вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а платник податку, в свою чергу, має право оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, у відповідності до приписів частини другої статті 19 Конституції України, відповідач зобов'язаний був реалізовувати надане йому частиною п'ятої підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181 право лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, правила заповнення податкової декларації з податку на додану вартість викладені в Порядку складання декларації з податку на додану вартість підприємства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», із змінами та доповненнями.
Тобто, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено способу реалізації права контролюючого органу приймати рішення про невизнання податкової звітності, межі повноважень та підстави реалізації яких встановлені частиною п'ятою підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону N2181, дії відповідача по невизнанню декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2010 року є на думку суду протиправними.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення №1261991506/0 від 20.12.2010р., яким позивачу нараховане податкове зобов’язання в розмірі 510,00 грн., діяв з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1261991506/0 від 20.12.2010 року виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур