справа № 2-3750/07р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
15 травня 2007 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області.
в особі головуючого судді Цвіркуна О. С
при секретарі Добродій О.М.
за участю :
представника позивача Михайлова В.О.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом комунального підприємства „Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року позивач в особі представника звернулись до суду із зазначеним позовом. В позивній заяві позивач вказував, що комунальне підприємство „Теплотранссервіс" Рівненської міської ради здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, квартиронаймачем якого є ОСОБА_1 (особовий рахунок і номер договору №46504). Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України, п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» квартиронаймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Однак, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, станом на 1 лютого 2007 року утворилась заборгованість за використану ним теплову енергію в розмірі 3007, 06 грн. (три тисячі сім гривень 06коп.). Враховуючи вище викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь КП „Теплотранссервіс" Рівненської міської ради заборгованість за використану теплову енергію в сумі 3007, 06 грн. (три тисячі сім гривень 06коп.)на р/р 2600901003763 в РФ ВАТ «Кредобанк», МФО 333670, ЗКПО 30841056 і стягнути з відповідача витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 30, 00 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав, відповідач на розгляд справи 15 травня 2007 не з'явився, однак під час попереднього судового засідання позов визнавав частково, оскільки сума заборгованості утворилась за період 01 січня 1999 року по 01 лютого 2007 року, договір з ДП КТП „Теплотранссервіс" укладений 11 жовтня 2005 року. Тому в позивача відсутні правові підстави для нарахування заборгованості до моменту укладення договору та заборгованості, по якій сплив термін позовної давності. Вимоги підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської Ради є незаконними та необгрунтованими.
У судовому засіданні позивача позов підтримав. Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розглядів справи, що відповідає положенням ст. 224ЦПК України.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
ОСОБА_1 є квартиронаймачем житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1. Станом на 1 лютого 2007 року утворилась заборгованість за використану ним теплову енергію в розмірі 3007, 06 грн. (три тисячі сім гривень 06коп.).
Судом встановлено, що розрахунок боргу за надані послуги позивач здійснює, починаючи з 1 січня 1999 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК України, 1963 року, що діяв до введення в дію 30 липня 2004 року Закону України "Про житлово - комунальні послуги " зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону.
Як слідує із змісту ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Отже, до набрання чинності Законом України "Про житлово - комунальні послуги", який в даному разі є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює дані правовідносини, наявність двостороннього договору між споживачем та виконавцем не була обов'язковою умовою виникнення зобов'язання по оплаті наданих послуг.
З моменту набрання чинності вказаним законом правовідносини між споживачем та виконавцем, яким в даному разі є КТП „Теплотранссервіс" повинні регулюватись відповідно до умов укладеного між ними договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України " Про житлово - комунальні послуги " відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Вказаний закон набрав чинності 30 липня 2004 року.
Отже, за умови відсутності договору, позивач, як виконавець, в силу положення, що міститься в п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не ніс перед відповідачем також зобов'язання по забезпеченню вчасного надання житлово - комунальних послуг відповідної якості згідно із умовами договору, а відповідач, в силу п. 1 ч. 1 ст. 20 цього ж закону не був наділений кореспондуючим такому обов'язку правом одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги.
Як слідує із наведених вище положень ч. 1 ст. 19 Закону України „Про житлово комунальні послуги", правовідносини між сторонами повинні базуватись на двосторонній угоді чи договорі.
Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ України № 630 від 21 липня 2005 року, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пункт 5 ч.3 ст. 20 Закону України " Про житлово - комунальні послуги " передбачає обов'язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Із змісту п. 1 ч.3 ст. 20 цього ж закону слідує, що саме позивач, як виконавець зобов'язаний розробити договір на основі типового договору.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечував факту того що договір був заключний тільки в жовтні 2005 року.
Отже договірні відносини між позивачем та відповідачем виникли з моменту укладання договору, а саме з 11 жовтня 2005 року.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Як слідує із наведених вище положень ч. 1 ст. 19 Закону України „Про житлово комунальні послуги", правовідносини між сторонами повинні базуватись на двосторонній угоді чи договорі.
Отже, одностороннє надання певних послуг споживачеві не може бути розцінене, як двосторонній правочин, що наділяє сторони відповідними правами та обов'язками.
Відповідно до ч.3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Відповідно до ст. . 71 ЦК України ( в редакції 1963 року ) та ст. 257 ЦК України (2004 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність ) встановлюється в три роки.
b дослідженого судом особового рахунку відповідача встановлено, що в жовтні 2005 року ОСОБА_1 здійснив оплату наданих послуг в розмірі 420 грн.84 коп.
Як слідує з ст. 79 ч. 2 ЦК України ( 1963 р. ) - по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, ст. . 264 ЦК України (2004 року)- перебіг строку позовної давності переривається також вчинення зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. А тому, твердження представника відповідача, що позивач пропустив строк позовної давності суд не відкидає оскільки відповідачем були вчинені дії які вказують на визнання боргу а саме оплата боргу за спожиту теплову енергію.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України квартиронаймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 3007, 06 грн. (три тисячі сім гривень 06коп.).
Також згідно статті 88 ЦПК України - підлягає стягненню з відповідача на користь держави 51 гривня судового збору.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України - підлягає стягненню з відповідача 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову лише в частині стягнення заборгованості до введення в дію вказаного вище закону, а саме до ЗО липня 2004 року, та після укладання договору а саме з жовтня 2005 року до 1 лютого 2007 року що на вказану дату складала 2546, 57 гривень.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 11, 257, 509, 626, ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212, 214, 215, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов комунального підприємства КП „Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства „Теплотранссервіс" Рівненської міської Ради заборгованості за використану теплову енергію, починаючи обчислення заборгованості з 01 січня 1995 року до 30 липня 2004 року та з 11 жовтня 2005 року до 1 лютого 2007 року в сумі 2546 грн. 57 копійок (дві тисячі двісті п'ятсот сорок шість) гривень 57 копійок на р/р 2600901003763 в РФ ВАТ „Кредобанк", МФО 333670, ЗКПО30841056 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП „Теплотранссервіс" 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд, який ухвалив оскаржуване рішення.