ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/6255/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Серьогіної О.В.
при секретаріКалині В.М.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Земляного О.Ю.
Ковбаса Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроспецбуд» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ
27.05.2011 року Публічне акціонерне товариство «Дніпроспецбуд»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, оформлене листом № 303/10/28-239 від 04.01.2011 року та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийняти уточнюючі розрахунки ПАТ «Дніпроспецбуд»з ПДВ за періоди з грудня 2007 року по листопад 2010 року як податкову звітність та врахувати їх дані в особовому рахунку ПАТ «Дніпроспецбуд».
Позовні вимоги обґрунтовані з посилання на ст. ст. 48, 49 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при відмові у визнанні уточнюючих розрахунків ПАТ «Дніпроспецбуд»з ПДВ за періоди з грудня 2007 року по листопад 2010 року як податкову звітність.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2011 року.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".
У судове засідання з’явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову у зв’язку з тим, що уточнюючи розрахунки з податку на додану вартість за період з грудня 2007 року по листопад 2010 року оформлено з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а саме в уточнюючих розрахунках вказано звітний (податковий) період грудень 2010 року, але податкова звітність була отримана 04.01.2011 року, тому звітним періодом, на думку представника відповідача, вважається січень 2011 року.
Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач направив поштою до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2007 року, за січень 2008 року, за лютий 2008 рок, за березень 2008 року, за квітень 2008 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за липень 2008 року, за серпень 2008 року, за вересень 2008 року, за жовтень 2008 року, за листопад 2008 року, за грудень 2008 року, за січень 2009 року, за лютий 2009 року, за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за червень 2009 року, за серпень 2009 року, за вересень 2009 року, за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року, (а. с. 24 - 111).
Вказані уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість були отримані відповідачем 04.01.2011 року.
При цьому у графі 02 «Звітний (податковий) період» уточнюючих розрахунків вказаний грудень 2010 року, а у графі 03 «Звітний (податковий) період, за який виправляються помилки»вказаний відповідний період виправлення помилок.
Листом від 04.01.2011 року № 303/10/28-239 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомила позивача, що надіслані ним уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок не вважаються податковою звітністю, оскільки оформлені з порушенням вимог п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України та пп. 4.4 Порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, від 30.05.1997 року № 166, а саме:
на уточнюючих розрахунках вказано звітний (податковий) період – грудень 2010 року, але податкова звітність була надана 04 січня 2011 року, тому звітним періодом вважається січень 2011 року.
Проте, згідно пп. 4.4. Порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, від 30.05.1997 року № 166 (далі Порядок № 166), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок).
Отже, згідно вказаних правових норм порядок подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ є тотожним порядку подання декларацій з ПДВ без урахування граничного терміну для такого подання.
У відповідності з пп. 2.6.1. Порядку № 166 якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З урахуванням викладеного, уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ
подається до податкового органу не раніше місяця, наступного звітному (податковому) місяцю, в якому були виявлені помилки.
За таких обставин, висновок відповідача, що спірні уточнюючи розрахунки є такими, що оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Пунктом 48.3. статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно пункту 48.4. статті 48 Податкового кодексу України у окремих випадках форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
У відповідності з п. 49.3., п. 49.9. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація може бути надіслана до органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Пунктом 49.11. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що відмова у прийнятті податкової декларації можлива лише у випадку, коли така податкова декларація не містить обов’язкових реквізитів, передбачених статтею 48 Податкового кодексу України.
При цьому у пункті 49.10 вказаної статті зазначено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.
Як вбачається із змісту оскаржуваного листа Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відповідач не зазначив в ньому про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків, а вказав що вони не вважаються податковою звітністю.
Тобто, фактично безпідставно відмовляючи позивачу у прийнятті податкової звітності, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 46, 48, 49 Податкового кодексу України, пп. 2.6.1., 4.4. Порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, від 30.05.1997 року № 166, ст. ст. 158-163, п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпроспецбуд» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І. Леніна, 29-а, ідентифікаційний код 01416174) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (49061, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 25) оформлене листом № 303/10/28-239 від 04.01.2011 року.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (49061, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 25) прийняти уточнюючи розрахунки Публічного акціонерного товариства «Дніпроспецбуд» з податку на додану вартість за періоди з грудня 2007 року по листопад 2010 року як податкову звітність та врахувати їх дані в особовому рахунку Публічного акціонерного товариства «Дніпроспецбуд».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроспецбуд» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І. Леніна, 29-а, ідентифікаційний код 01416174) судові витрати у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.06.2011 р.
Суддя
О.В. Серьогіна