ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.06.11 р.                                                                                 Справа № 16/191                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді:  Довгалюк В.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Новатор", м. Донецьк

про стягнення 286873,70грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Новатор",  м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ

про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача за первісним позовом – не з’явився;

від відповідача за первісним позовом – ОСОБА_1 за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ, звернувся з позовною  заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор", м. Донецьк, про стягнення 286873,70 грн. грн., у тому числі 273 791,23 грн. – сума заборгованості, 8997,18 грн. – сума неустойки, 2960,63 грн. – сума інфляції, 1124,66 грн. – сума 3% річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.09р. порушено провадження по справі № 16/191.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на договір фінансового лізингу
№ 839/05/2007 від 17.05.2007р., додаткову угоду № 839/05/2007-ДС/2 від 17.05.2007р., акт приймання-передачі від 13.07.2007р., довіреність серія ЯОЖ № 337593 від 13.07.2007р., видаткові накладні, неналежне виконання відповідачем умов договору, вимогу про стягнення суми заборгованості в розмірі 273 791,23 грн., суми неустойки в розмірі 8997,18 грн., суми інфляції в розмірі 2960,63 грн., 3% річних в розмірі 1124,66 грн.

Позивач надавав до суду клопотання від 24.06.2009р. про уточнення розміру позовних вимог та, у зв’язку з арифметичною помилкою при розрахунку ціни позову, просив стягнути з відповідача суму 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273 791,23грн.,                   неустойки в розмірі 8997,18грн., інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн.

Під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор", м. Донецьк, відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ, про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним.

Ухвалою суду від 24.07.09 р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог заявник посилався на вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 760 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України,                          ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач у відзиві на зустрічну позовну заяву від 27.08.2009р. та доповненнях до нього від 05.10.2009р. заперечував проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2009р.  у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Новатор" м. Донецьк про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273 791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн.- відмовлено. Зустрічні позовні вимоги про визнання договору фінансового лізингу №839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним – задоволені.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який             був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор" м. Донецьк.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. рішення господарського суду Донецької області  було скасовано.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк про стягнення 286 873,70 грн. задоволені.

З товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ заборгованість в сумі 273 791,23 грн., неустойку в сумі 8 997,18 грн., інфляційні витрати в сумі     2 960,63 грн., три процента річних в сумі 1 124,66 грн., судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Новатор" м. Донецьк до товариства  з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 12.04.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. – скасовано. Справу передано до господарського суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2010р. у задоволенні позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Новатор", м. Донецьк про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273 791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн  відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який             був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор" м. Донецьк, з моменту укладання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. рішення від 09.11.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011р. рішення господарського суду  Донецької області від 09.11.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. в частині первісного позову скасовано. Справу направлено до господарського суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суду. В частині зустрічного позову рішення господарського суду  Донецької області від 09.11.2009р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. залишені без змін.

Скасовуючи рішення господарського суду  Донецької області від 09.11.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. в частині первісного позову, судом касаційної інстанції звернуто увагу, що судами попередніх інстанцій, помилково застосовано приписи ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України та визнано договір фінансового лізингу № 836/05/2007 від 17.05.2007 року недійсним з моменту його укладання, тоді як такий договір має визнаватись недійсним і припинятись саме на майбутнє.

Після повернення справи №16/191 з Вищого господарського суду України до господарського суду Донецької області, в результаті автоматичного розподілу 22.04.2011р.  зазначена справа розподілена на суддю Довгалюк В.О.

Ухвалою від 15.04.2011р. справу № 16/191 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.05.2011 року.

05 травня 2011 року відповідачем надано суду додаткові пояснення № 75 від 04.05.2011р., в яких зазначено, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні, тому що вони всі базуються на договорі фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який визнано недійсним.

Позивач заявою від 19.05.2011р. № 788-05/11 збільшив розмір позовних вимог посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 28.03.2011р., фактичне користування відповідачем предметом договору фінансового лізингу, на не здійснення ТОВ "Виробниче об'єднання "Новатор" платежів  з 22 по 37 періоди  лізингу відповідно до Графіку внесення  платежів, у зв'язку з наведеним просив стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. у сумі 1 723 942,36 грн., у тому числі заборгованості по лізинговим платежам у сумі 1 431 229,92 грн., неустойки у сумі 9 348,59 грн., інфляційних у сумі 217 615,71 грн., 3% річних у сумі 65 748,14 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі                  до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних вимог.

08 червня 2011 року відповідач звернувся до суду із поясненнями № 95 від 06.06.2011р. на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в яких вважає, що підстави для задоволення вимог у позивача відсутні, тому що вони всі базуються на договорі фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який постановою Вищого господарського суду визнано недійсним.

Надані сторонами додаткові пояснення та докази долучені судом до матеріалів справи.

Господарським судом розгляд справи неодноразово відкладався відповідно до
ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання 14.06.2011р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений у судовому засіданні 08.06.2011р. згідно з повідомленням про оголошення перерви.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначивши про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного:

Предметом первісних позовних вимог є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. у сумі 1 723 942,36 грн., у тому числі заборгованості по лізинговим платежам у сумі 1 431 229,92 грн., неустойки у сумі 9 348,59 грн., інфляційних у сумі 217 615,71 грн., 3% річних у сумі            65 748,14 грн.

Встановлено, що 17 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Новатор" (далі-Лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу          № 839/05/2007 (далі-Договір).

Відповідно до Договору Лізингодавець зобов’язався передати, а Лізингоотримувач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно – Кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12 тонн та здійснювати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов Договору 13 липня 2007 року позивач передав відповідачу Кран баштовий НК 40/21В, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000268
від 13.07.2007 року та довіреністю серії ЯОЖ № 337593 від 13.07.2007 року.

Статтею 807 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно із п.6.3 Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Лізингоотримувачем становить 536879,76 грн. умовних одиниць.

Умовна одиниця, відповідно до п.6.1 Договору, розуміється як сума, що виражена у гривнях України та є рівною одному долару США по курсу НБУ.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що Лізингоотримувач зобов’язаний був вносити на розрахунковий рахунок Лізингодавця платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.

17 травня 2007 року між Лізингодавцем та Лізингоотримувачем було укладено Додаткову угоду № 839/05/2007 – ДС/2 до Договору, якою вносилися зміни до Графіку внесення платежів.

В графіку внесення платежів визначено, що 21, 22, 23 та 24 періоди, тобто по 28 лютого 2009 року, по 31 березня 2009 року, по 30 квітня 2009 року та по 31 травня 2009 року відповідно Лізингоотримувач повинен був сплатити 11 776,48 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав вищезазначені положення Договору в частині сплати платежів, а саме щодо нарахованого платежу 21 періоду здійснено оплату 20 квітня 2009 року,  що стосується з 22 по 37 період згідно Графіку внесення платежів, відповідач оплату не здійснював, тому позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості по лізинговим  платежам у сумі 1 431 229,92грн., неустойки у сумі 9  348, 59грн., інфляційних у сумі 217 615,71грн., 3% річних у сумі 65 48,14грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011р. рішення господарського суду  Донецької області від 09.11.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. в частині зустрічного позову про визнання договору фінансового лізингу
№ 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним залишено без змін.

Отже, судами попередніх інстанцій визнано недійсним договір фінансового лізингу
№ 839/05/2007 від 17.05.2007р., який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор", посилаючись на ст. 236 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Скасовуючи рішення господарського суду  Донецької області від 09.11.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, Вищим господарським судом України звернуто увагу, що судами попередніх інстанцій, помилково застосовано приписи ч. 1 ст.  236 Цивільного кодексу України та визнано договір фінансового лізингу № 836/05/2007 від 17.05.2007 року недійсним з моменту його укладання, тоді як такий договір має визнаватись недійсним і припинятись саме на майбутнє.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Виходячи із змісту ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України посилання Вищого господарського суду України в постанові від 28.03.2011р. на помилкове застосування судами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України та визнання недійсним договору, та припинення його дії саме на майбутнє не є вказівкою для суду першої інстанції в розумінні зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд враховує, що за приписами ч. 1. ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 ст. 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частина друга статті 236 Цивільного кодексу України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому саме, частина друга статті 236 Цивільного кодексу України встановлює, що за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ про стягнення 1 723 942,36 грн., у тому числі заборгованості по лізинговим платежам у сумі 1 431 229,92 грн., неустойки у сумі 9 348,59 грн., інфляційних у сумі 217 615,71 грн., 3% річних у сумі 65 748,14 грн., задоволенню  не підлягають в зв'язку з тим, що підставою для стягнення цієї заборгованості є договір договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який в судовому порядку визнано недійсним.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом                   на позивача.

На підставі ст.ст. 806, 807, 216, 236 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м. Донецьк про стягнення 1 723 942,36 грн., у тому числі заборгованості по лізинговим платежам у сумі 1 431 229,92 грн., неустойки у сумі 9 348,59 грн., інфляційних у сумі 217 615,71 грн., 3% річних у сумі
65 748,14 грн. – відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011 року.

Суддя                                                               Довгалюк В.О.           

Надруковано 3 примірників:

Сторонам 2

У справу 1

Вик. Полякова В.Є.