ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2011 року Справа № 1/220-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 06.03.2011, Потурайко Л.С., директор
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 02.03.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2010р. по справі №1/220-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про визнання права володіння та визнання недійсним рішення №19/39 від 26.11.2008 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2010 р. у справі №1/220-10 (суддя Рудь І.А.) товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне:
- суд не взяв до уваги факт відсутності допустимих доказів належності спірного приміщення до комунального власності;
- суд не взяв до уваги, що у рішенні Дніпропетровської міської ради від 26.11.2008р. №19/39 (яке оспорюється в цій справі) зазначено, що спірне приміщення ані зареєстроване за територіальною громадою м. Дніпропетровська у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, ані включене до реєстру об’єктів комунальної власності м. Дніпропетровська;
- суд не взяв до уваги, що рішення Дніпропетровської міської ради від 26.11.2008р. № 19/39 суперечить загальним засадам відносин власності в Україні;
- суд не взяв до уваги, що неналежність спірного приміщення до комунальної власності є достатньою підставою для задоволення позову, тощо.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 12.08.1987р. прийнято рішення за № 250/25 „Про дозвіл заводу ім. Комінтерну проектування житлового будинку по вул. Радистів”, яким зокрема було передбачено знесення домоволодіння № 24 по вул. Радистів, в якому знаходилося приміщення фабрики індпошиву №2 та виділення останній у збудованому житловому будинку приміщення на першому поверсі з демонстраційним залом замість знесеного домоволодіння.
Між заводом ім.Комінтерну та Дніпропетровською фабрикою індпошиву та ремонту одягу №2 08.02.1990р. було укладено договір на будівництво житлового будинку господарським способом на основі дольової участі, за умовами якого Дніпропетровський металургійний завод ім.Комінтерну здійснює будівництво житлового будинку по вул. Радистів, в якому надає фабрики індпошиву та ремонту одягу № 2 дві квартири (одну двохкімнатну та одну трьохкімнатну).
За п.1.2. цього договору будівельні роботи на підставі договору на будівництво житлового будинку здійснює завод ім. Комінтерну.
Згідно з п. 1.3. договору фабрики індпошиву та ремонту одягу №2 не приймає участь у будівництві даного об’єкту.
За п. 1.4 та п. 2.2 договору титулодержатель взамін звільненої дольовиком будівлі по вул. Радистів, 24 зобов'язується збудувати у житловому будинку приміщення для управління фабрикою та надати його дольовику.
У червні 1991р. було створено орендне підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2”, яке як вірно зазначив суд стало правонаступником Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу №2.
Згідно з переліком, затвердженим постановою КМУ від 05.11.1991 №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно –територіальних одиниць (комунальною власністю)”, об'єднання, управління, підприємства по ремонту і пошиттю взуття, одягу, трикотажних виробів, ремонту складної побутової техніки, включаючи радіотелевізійну апаратуру, по ремонту та виготовленню меблів, хімічній чистці одягу і пранню білизни, ремонту і будівництву житла, а також власних основних фондів, автотранспортні підприємства, підприємства по наданню фотопослуг, ритуальних послуг, лазні, прокатні пункти, побуткомбінати, перукарні, малі та інші державні підприємства, що обслуговують населення були передані до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності) з підпорядкуванням відповідним органам місцевого самоврядування: сільським, селищним, міським радам, та їх виконавчим органам.
На підставі зазначеної постанови, Дніпропетровською міською радою народних депутатів було прийнято рішення від 27.11.1991 за №46 “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яким був затверджений перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів. Згідно з вказаним вище рішенням підприємства служби побуту, в тому числі і Дніпропетровську фабрику індпошиття та ремонту одягу №2 (разом з приміщенням, розташованим по вул. Радистів, 24, м. Дніпропетровськ), було визнано об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради народних депутатів.
Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 17.03.1994р. було прийнято рішення за №245 „Про відведення заводу ім. Комінтерну земельної ділянки в тимчасове короткострокове користування на період будівництва житлового будинку по вул. Радистів”, яким також було передбачене знесення домоволодіння № 24 по вул. Радистів на земельній ділянці, що надається для забудови та зобов’язано завод ім. Комінтерну на першому поверсі житлового будинку побудувати приміщення для фабрики індпошиву № 2 із демонстраційною залою.
У 1994 році був збудований та прийнятий в експлуатацію житловий будинок по вул. Радистів, 2, що підтверджується копією Акту державної комісії від 12.10.1994р. про прийняття в експлуатацію та рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів про його затвердження від 27.10.1994р. № 1080. У відповідності до проектної документації на першому поверсі цього будинку для ДФІРО №2 було побудоване адміністративне приміщення загальною площею 458кв.м, яке було виділене в окремий об'єкт нерухомого майна.
Між Комітетом комунального майна м. Дніпропетровська (продавець) як органом приватизації Дніпропетровської міської ради народних депутатів та Організацією орендарів орендного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”(покупець) 31.01.1995р. було укладено договір купівлі-продажу комунального майна №81/АР, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Олійник С.В. та зареєстрованим за № 2-353, на підставі якого покупець придбав комунальне майно: майновий комплекс Орендного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2” у складі майна, що перелічено у п.1.1. договору.
Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу від 31.01.1995р. №81/АР майно підприємства включає в себе усі активи та пасиви, будівлі, інвентар, устаткування, обладнання та інше майно згідно документації по інвентаризації, яка додається до договору.
Однак спірне приміщення в перелік цього майна за договором купівлі-продажу не ввійшло (а.с.125-129 т.1).
Відповідно до Статуту ТОВ "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" у новій редакції, що зареєстровано 28.08.2008р., товариство створено внаслідок реорганізації колективного підприємства "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" шляхом розподілу на два товариства: ТОВ "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" та ТОВ фабрика "Анаско".
У п. 5.1. Статуту ТОВ “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2”, також наведено перелік нерухомого та рухомого майна, з якого складається статутний фонд та в якому відсутній об’єкт нерухомого майна загальною площею 458кв.м на першому поверсі будинку № 2 по вул. Радистів, 2 в м. Дніпропетровську.
Дніпропетровською міською радою 26.11.2008р. було прийняте рішення №19/39 “Про прийняття на баланс КЖЕП №19 нежитлового приміщення, яке перебуває на балансі ТОВ “ДФІРО № 2” за адресою вул. Радистів, 2” (а.с.31 т.1).
Позивач вважає, що зазначене рішення суперечить закону, порушує його права, а тому звернувся з позовом до суду про визнання даного рішення недійсним та визнання за позивачем права володіння спірним майном.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
За статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. В свою чергу власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Рішення органу місцевого самоврядування не порушує майнових прав позивача, прийнято в межах його компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
За таких обставин суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на те, що спірне приміщення не зареєстроване за територіальною громадою м. Дніпропетровська у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та не включене до реєстру об’єктів комунальної власності м. Дніпропетровська, не приймається до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи.
Більш того, це приміщення не є відокремленим, а розташоване в житловому будинку, який знаходиться в комунальній власності, що не заперечується позивачем у справі.
За цих обставин клопотання позивача від 16.06.2011р. щодо витребування додаткових доказів не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2010 року по справі №1/220-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді Т.Г.Стрелець
А.О.Логвиненко