Справа № 22-ц-1023/2007 Головуючий у першій інстанції БЕЧКО Є.М.
Категорія - цивільна Доповідач - ГУБАР B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ГУБАР В.С, СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні сумісною власністю, -
встано вив:
У вересні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати незаконно збудовану стіну і двері; зобов'язати всі дії стосовно використання допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають в спільній сумісній власності, погоджувати з ним як з співвласником; стягнути з відповідачки на його користь у відшкодування моральної шкоди 744 грн.
26 квітня 2007 р. позивач подав заяву, в якій просив крім основних вимог стягнути з відповідачки також витрати на лікування в сумі 384 грн. 54 коп.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.09.2006 р. відповідачка самовільно збудувала цегляну стіну з вмонтованими вхідними дверима до своєї квартири, приєднавши до своєї квартири таким чином частину спільного позаквартирного коридору, що відноситься до місць загального користування і є спільною сумісною власністю усіх мешканців будинку. Зазначені дії позбавили його права користування сумісною власністю та утруднили користування квартирою, унеможливили нормальну життєдіяльність його та ч.1енів його родини та завдали моральної шкоди, змусивши звертатись до правоохоронних органів, призвели до морального та психологічного виснаження, погіршення самопочуття, необхідності здійснення витрат на лікування.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовані
обставини, що мають значення для справи; не враховані вимоги ст. 369 ЦК України, якою встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно; ст. 152 ЖК України, якою передбачено, що перепланування жилого будинку провадиться з дозволу виконкому місцевої" ради народних депутатів. На думку апелянта судом не дано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам і рішення постановлене з порушенням матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановлениям нового рішення, за таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування незручностей у користуванні спільним коридором та існування перешкод для нормального користування власною квартирою внаслідок побудованої перегородки, що позивачем не доведено коли і у який спосіб ним використовувалась саме забудована частина спільного коридору.
Проте з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може.
Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України, власникам квартири у багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне і інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників не житлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло (а.с. 6).
Відповідачка є власницею квартири № 48 даного ж будинку.
16 вересня 2006 р. відповідачка перепланувала квартиру - перенесла вхідні двері на відстань 80 см на інше місце, збільшивши площу прихожої за рахунок загального коридору.
Згідно постанови адміністративної комісії при виконкомі Деснянської районної у місті Чернігові раді від 09 жовтня 2006 р. № 41, на ОСОБА_2 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. (а.с. 31).
Факт самовільного перепланування квартири відповідачкою підтверджується також копією листа Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 30.10.2006 р. № 1119-6 (а.с. 32).
Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Відповідно до ч.3 п.4 „Правил користування приміщеннями житлових будинків" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право
на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
П. 1.4.1 „Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. за № 76 встановлює, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.2 п. 1.4.4 вказаних Правил перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що дозволу виконавчого комітету на перепланування позаквартирного коридору відповідачка не має.
Наявний в матеріалах справи лист КП „ЖЕК-10" від 21.12.2006 р. № 201 не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки даний дозвіл був наданий відповідачці вже після перепланування нею квартири, і надання таких дозволів не є компетенцією цієї організації.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні позаквартирним коридором підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
Також колегія вважає, позов в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки даний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Позивачем не надано апеляційному суду жодного доказу наявності причинного зв'язку між його захворюваннями та будівництвом перегородки, тому його вимоги про відшкодування витрат на лікування є безпідставними. Вимога позивача зобов'язати ОСОБА_2 всі дії стосовно використання допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають в спільній сумісній власності, погоджувати з ним як з співвласником, є необгрунтованою та не стосується даного спору і не може бути предметом судового розгляду у даній конкретній справі, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 23, 382, 383, 386, 391, 1166, 1167 ЦК України, апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2007 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні коридором, що знаходиться у спільній сумісній власності сторін по справі, шляхом перенесення новозбудованих стіни та вхідних дверей у бік квартири № 48, привівши їх розташування у відповідність технічній документації на зазначену квартиру.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування інформаційно-технічних витрат у сумі 60 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.