Справа № 11-а-387                           Головуючий у суді 1 інстанції - ФРАНЬКО М.Я.

Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України                                 Доповідач - КАДЕГРОБ А.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 травня 2007 року Судова колегія апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСЄТРОВА В.І.,

суддів - КАДЕГРОБ АЛ., БОРЩА B.C.,

за участю прокурора - ТОРОУС О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію захисника засудженого адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Райчіхінськ, Амурської області, росіянина,- гр. України, освіта середня, , розлученого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, судимого:

24.01.1994 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3 КК України, до 4 років позбавлення волі;

12.06.1998 року тим-же судом за ч. 1 ст. 142 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 16.01.2003 року тим-же судом за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ст.. 198 КК України до 6 років позбавлення волі, на підставі Постанови ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2006 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 8 місяців,

за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком суду від 16.01.2003 року, визначивши до відбуття засудженому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, 27 липня 2006 року близько 23 годин 50 хвилин, поблизу будинку № 2 по вул. Шакало в м. Олександрії, Кіровоградської області, вчинив відкрите викрадення чужого майна на загальну суму 559 грн., поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_3 Викраденим майном засуджений розпорядився на власний розсуд.

2

В своїй апеляції захисник засудженого просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки вважає, що судом невірно встановлені фактичні обставини справи внаслідок чого неправильно зроблено висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину. Вказує, що із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він взяв у потерпілого телефон щоб зателефонувати і спитав останнього як розблокувати телефон. Тікати засуджений став тільки тоді, коли потерпілий став кричати і звати на допомогу працівників міліції, які знаходилися неподалеку. Крім того, ОСОБА_1 заперечує спричинення тілесних ушкоджень потерпілому і вважає, що такі ушкодження, які виявлені у потерпілого не могли утворитися від одного удару.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що судом першої інстанції не були в достатній мірі враховані всі обставини по справі, не викликані та на допитані всі свідки по справі, а тому судом невірно зроблені висновки щодо винності його у вчинені інкримінованого йому злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає необхідним залишити вирок без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, судова колегія доходить наступних висновків.

Так, вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину в повному обсязі доведена матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції, а саме:

-  частковими показами самого засудженого, який як на досудовому так і в ході

судового слідства пояснював, що він, разом із своїм знайомим ОСОБА_4 близько 23

годин 30 хвилин зустрів хлопця, якого прийняв за свого знайомого, зупинив його та

самостійно витяг у нього з кишені мобільний телефон, відійшов від нього на освітлене

місце і спитав як розблоковується телефон. Хлопець почав кричати і кликати міліцію,

злякавшись він втік. Під час переслідування його, хлопець спотикався і падав, можливо

при цьому отримав тілесні ушкодження;

-  показами потерпілого ОСОБА_3, який чітко і послідовно вказував, що

27.07.2006 року близько 23 годин 50 хвилин він проходив по вул. Шакало в м. Олександрії

і назустріч йому йшли два чоловіки, які порівнявшись із ним запитали у нього цигарок.

Через кілька кроків ОСОБА_1 наздогнав його і зупинив, одночасно обома руками

перевірив вміст кишень його джинсів. Витяг з ремінного чохла мобільний телефон і як

тільки він почав висловлювати своє обурення діями засудженого, той ударив його

кулаком в обличчя, запитав як розблоковується телефон і побіг в напрямку площі Кірова.

Другий чоловік, який взагалі ніякої участі в пограбуванні не брав також побіг. Він почав

переслідувати ОСОБА_1 і кликати на допомогу міліцію. Коли один із втікачів упав,

його затримали працівники міліції і оскільки це був не грабіжник, продовжили

затримання;

-   показами свідка ОСОБА_4, даними ним на досудовому слідстві та

оголошеними під час судового засіданні, із яких вбачається, що в кінці липня 2006 року

він випадково зустрів ОСОБА_1 з яким вони протягом дня випивали спиртні напої.

Після 23 години вони поверталися додому і зустріли незнайомого їм хлопця. Попросили у

нього закурити, але цигарок у нього не було. Тоді ОСОБА_1 повернувся і наздогнав

хлопця. Що між ними відбувалося він не бачив, але через хвилину ОСОБА_1 побіг в бік

площі Кірова, а за ним побіг хлопець і кричав, щоб ОСОБА_1 повернув йому телефон.

Він також побіг слідом за ОСОБА_1, але спіткнувся і впав, оскільки був п»яний, і відразу

3

був   затриманий   працівниками   міліції.   ОСОБА_1   працівники   міліції   продовжували переслідувати (а.с. 58-59);

а також протоколом відтворення обстановки та обставин події від 22.09.2006 року (а.с. 63); висновком судово-медичного експерта № 175 від 08.08.2006 року (а.с. 36-37) та додатковим висновком судово-медичного експерта від 22.09.2006 року (а.с.66); протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 25.09.2006 року та іншими матеріалами кримінальної справи.

Кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України судова колегія визнає об"єктивною і такою, що відповідає матеріалам кримінальної справи.

Таким чином доводи засудженого та його адвоката, викладені в апеляціях не знайшли свого підтвердження доказами по справі, а тому колегія суддів вважає необхідним в задоволенні апеляцій відмовити, а вирок суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362-365 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисника засудженого адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1

 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської, області від 13

грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а

вказаний вирок - без змін.