ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2011 р. Справа № 5016/1459/2011(8/54)
За позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Паризька комуна”,
54021 м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 7,
до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Юніт –Трейд”
54021 м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 7/2,
про спонукання до укладення договору,-
Суддя Гриньова –Новицька Т.В.
Представники:
Від позивача –ОСОБА_1, дов. № 30 від 01.11.2010р.
Від відповідача –ОСОБА_2, дов. № 1/14 від 11.01.2011 р.
Суть спору: 17.05.2011 р. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Паризька комуна” (далі - позивач) звернулося у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Юніт –Трейд” (далі - відповідач) про зобов`язання останнього укласти з позивачем Договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя щодо надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, буд. 7 по формі та за змістом Типового договору, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 27.08.2003 р. № 141, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2003р. за № 1155/8476 (Типовий договір) та з істотними умовами, визначеними у ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»і наданого позивачем на підпис відповідачу 14.02.2011 р.
Заявою від 14.06.2011р., позивач, користуючись правом, наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), збільшив позовні вимоги і просить стягнути витрати на правову допомогу у сумі 800 грн. До заяви додані копії Договору на надання юридичних послуг № 8 від 11.05.2011 р. та товарного чеку № 10 від 11.05.2011 р. на суму 800 грн.
У запереченнях на позовну заяву, наданих представником відповідача в судовому засіданні, відповідач зазначив, що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з порушенням його інтересів; проект договору йому не надавався, обговорення договору та конкретизація його умов сторонами не здійснювалася; на думку відповідача позивач є неправомірним управителем. Будь –якими доказами свої заперечення відповідач не підтвердив.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання власників багатоквартирного будинку»(далі –Закон про ОСББ), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) –це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з розділом 1 Статуту позивача, зареєстрованого 25.03.2008р. за № 756 на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 711 від 28.11.1997 року, позивач є неприбутковою організацією, яку створено власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна за кошти членів ОСББ. Пунктами 3.1- 3.2.1 Статуту встановлено, що майно ОСББ складається з неподільного та загального майна.
Відповідно до ст. 12 Закону про ОСББ, управління неподільним та загальним майном житлового комплексу здійснює управитель шляхом належної експлуатації житлового комплексу та забезпечення відповідних умов користування власним, неподільним та загальним майном власників; накопичення необхідних коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів відповідно до законодавства; отримання відшкодування від винної особи за збитки, заподіяні майну, яке перебуває у нього на балансі, або своєчасного звернення до суду щодо відшкодування збитків у примусовому порядку.
На підставі Типового договору управитель (позивач у справі) безпосередньо або з дозволу власників шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу, забезпечує належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника ТОВ ТД “Юніт –Трейд”. Власник приміщення бере участь у витратах на виконання зазначених робіт.
Згідно зі ст. 13 Закону про ОСББ та розділу 8 Статуту відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.
Виконуючи вимоги Закону про ОСББ на підставі Типового договору позивач розробив та 14.02.2011р. супровідним листом за вих. № 31 (а.с. 15) направив відповідачу для підписання Договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя від 01.01.2011 р. Зазначений проект Договору відповідач отримав, про що свідчить підпис керівника на відповідному супровідному листі, але до сьогодні Договір відповідачем не підписано і від його укладання відповідач всіляко ухиляється.
За таких обставин, зі спливом 60 днів після отримання відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення Договору та відмови останнього його підписати (акцептувати), у позивача виникло право звернутися до суду з вимогою про спонукання відповідача до укладання цього правочину.
Відповідно до частин 1-4 ст. 181 Господарського кодексу (далі – ГК) України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Частиною 3 ст. 179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до загального порядку укладання господарських договорів, передбаченого ст. 181 ГК України, відповідачу в установленому порядку було запропоновано укласти письмовий договір. Відповідач договір не підписав, протокол розбіжностей не оформив. Станом на день розгляду справи договір відносин власників житлових і не житлових приміщень та управителя між сторонами не укладений.
За приписами ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
При цьому, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Неукладенням договору про відносини власників житлових і нежитлових приміщень та управителя на основі проекту Типового договору, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 27.08.2003 р. № 141, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 р. за № 1155/8476, відповідач порушує право позивача, та вимоги чинного законодавства, ст. ст. 179, 181, 184 ГК України. Порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому не можуть вплинути на висновок суду про задоволення позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про спонукання до укладання договору ґрунтуються на чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.
Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 800 грн., то такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке: згідно зі ст. 44 ГПК України до складу судових витрат віднесено, зокрема, витрати, пов’язані зі сплатою послуг адвоката; відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З договору № 8 від 11.05.2011 р. про надання юридичних послуг вбачається, що представник відповідача надавав такі послуги не як адвокат, а як суб`єкт підприємницької діяльності, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 13977 від 03.02.2003 року.
З наведеного вбачається, що судові витрати в цій частині не можуть бути стягнуті, оскільки представник відповідача не є адвокатом.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати держмита та інформаційно – технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
В судовому засіданні 14.06.2011р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 179, 181, 184, 187 ГК України, ст. 631 ЦК України. Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім «Юніт-Трейд»(54021, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, буд. 7/2, код ЄДРПОУ 24056844) укласти з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Паризька комуна»(54021, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, буд. 7, код ЄДРПОУ 22439937) договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя щодо надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою вул. Паризької комуни, буд. 7 у м. Миколаєві по формі та за змістом Типового договору, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 27.08.2003 № 141, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2003р. за № 1155/8476 та з істотними умовами, визначеними у ст. 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" і наданого позивачем на підпис відповідачу 14.02.2011 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім «Юніт-Трейд»(54021, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, буд. 7/2, код ЄДРПОУ 24056844) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паризька комуна» (м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, буд. 7, код ЄДРПОУ 22439937) 85 (вісімдесят п’ять) грн. - на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом; 236 (двісті тридцять шість) грн. - на погашення витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17 червня 2011 року.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька