Справа № 1-12/2008р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 лютого 2008 року Путильський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Лисака І.Н.

при секретарях Помазан М.В., Явніцкій І.І.

за участю прокурора Клима В.Г.

                                           потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

                                           підсудного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Сергії Путильського району Чернівецької області, громадянина України, українця,  одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, із середньою спеціальною освітою, працюючого майстром лісу Путильського ДЛГ, не судимого, за ст. 286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний  ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження, при наступних обставинах.

Так,  7 листопада 2007 року в 9-05 годин керуючи автомобілем ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1, в напрямку з с. Сергії в сторону м. Сторожинець в с. Сергії Путильського району Чернівецької області на 116км+300м автодороги сполученням Чернівці -Сторожинець - КПП „Руська” в порушення пунктів 12.3 ПДР України в разі виникнення небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та 12.1 ПДР України не врахував дорожню обстановку для безпечного керування транспортним засобом, через що не справився з керуванням та здійснив зіткнення з перешкодою (деревом), яке знаходилось на узбіччі дороги з правої сторони по ходу руху. Внаслідок зіткнення пасажир ОСОБА_1, яка знаходилась в даному автомобілі в момент зіткнення, отримала тілесні ушкодження середнього ступеню важкості у вигляді закритого вколоченого перелому шийки правого плеча, гемартрозу правого ліктьового суглобу, рани колінних суглобів, а інший пасажир, ОСОБА_2, отримав тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя, у вигляді відкритого перелому основи черепа, оскольчатого перелому склепіння черепа, забою головного мозку важкого ступеня, епідуральної гематоми лобної області з права.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину в скоєному визнав в повному обсягу, щиро кається в скоєному та показав суду, що відтворити обставини до і момент зіткнення не може, що на його думку могло виникнути через вживання ліків напередодні ДТП внаслідок хвороби. Потерпілому ОСОБА_2 відшкодовує витрати на лікування, а ОСОБА_1 відмовилась від компенсації збитків, через що обидва потерпілих до нього ніяких матеріальних претензій не мають. Просить суд не позбавляти волі та при призначенні покарання врахувати таку обставину, як використання транспортного засобу за потребами сім'ї для доставки дітей до шкоди і садочку, проїзду на роботу до іншого населеного пункту. Цивільний позов визнає в повному обсягу.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показали суду, що ніяких матеріальних претензій до підсудного не мають, по скільки всі витрати на лікування ОСОБА_2 підсудний відшкодовує по мірі потреби, вважають пригоду як збіг негативних обставин, серед яких умисних негативних дій водія не було.

Свідок  ОСОБА_5 показала суду, що вона є лікарем-терапевтом Путильської ЦРЛ і до неї 6.11.2007 року звертався за консультацією ОСОБА_4 Виявивши у останнього гострий бронхіт, призначила курс лікування та через відмову від госпіталізації рекомендувала підсудному „постільний” режим. У призначених медичних препаратах будь-яких застережень для водіїв не має, їх негативний вплив на водія виключає.

Вислухавши покази підсудного, потерпілих та свідків, думку прокурора та захисту, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень через порушення ПДР України доводиться в повному обсягу, а органами досудового слідства його дії кваліфіковані правильно за ст.286 ч.2 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження. Так, крім визнання себе винним, вина підтверджується показами потерпілих, які вказують на керування транспортним засобом під час зіткнення водієм ОСОБА_4, та наступними матеріалами справи: протоколом огляду місця пригоди із фото таблицями (а.с.6-11), де зафіксовано факт ДТП із участю автомобіля ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1; копією тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2 (а.с.21) на право керування ОСОБА_4 автомобілем ВАЗ 2101; актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи №588 (а.с.45), відповідно до висновків якого ОСОБА_4 як на момент події, так і під час розслідування кримінальної справи ознак хронічного психічного захворювання не виявляв, міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними; висновком авто технічної експертизи (а.с.51-56), відповідно до якого в гальмівній системі та ходовій частині автомобіля несправностей, які б передували ДТП, не виявлено; висновком судово-медичної експертизи № 420-Е (а.с.60) встановлюються середньої ступені важкості тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_1 і такі, що викликали довгостроковий розлад здоров'я;  висновком судово-медичної експертизи № 3544мд (а.с.64) встановлюються тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 і такі, що небезпечні для життя; висновком авто технічної експертизи №605-а (а.с.84-85), відповідно до яких в діях ОСОБА_4 є невідповідність пункту 12.1 ПДР, що перебуває в причинному зв'язку з настанням ДТП.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного.

Підсудному ОСОБА_4 як обставини, які пом'якшують покарання, суд враховує  щире каяття, добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, клопотання трудового колективу.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Враховуючи особу винного, обставини, які пом'якшують покарання, утримання двох неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного з метою попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України. Беручи до уваги використання підсудним транспортного засобу на потреби сім'ї, суд вважає недоцільним застосовувати додаткову міру покарання, передбачену санкцією статті, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В силу ст. 93¹ КПК України суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого (а.с.67).

В силу ст.93 КПК України відшкодування судових витрат по оплаті праці експертів віднести за рахунок ОСОБА_4 (а.с.49,82).

В силу ст.81 КПК України речовий доказ повернути законному користувачу (а.с.89).

  На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,   

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 в скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

В силу ст.76 КК України зобов'язати  ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу залишити  ОСОБА_4 попередньо обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Речовий доказ:  автомобіль ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1, залишити ОСОБА_4

Цивільний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь лікарні швидкої медичної допомоги управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА (м. Чернівці, вул. Фастівська, 2, р/р 355333346402  в управлінні НБУ в Чернівецькій області, МФО 356185, код 02005740) 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_4 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 03 коп. на р/р 35220002000298 в УДК м. Чернівці, код 25575279, МФО 856135 для НДЕКЦ управління МВС України в Чернівецькій області за проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржено протягом 15-ти днів з дня проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Путильський районний суд.

Суддя