ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4460/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Драчук Тетяна Олександрівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2011 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Драчук Тетяни Олександрівни,
суддів: Гонтарука Віктора Миколайовича,
Боровицького Олександра Андрійовича,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівни,
за участю: представника позивача - ОСОБА_3, відповідача - Цвіркуна С.М., представника відповідача - Непийводи І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у м. Вінниці Цвіркуна Степана Михайловича про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2010 року фізична особа –підприємець (далі-ФОП) ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у м. Вінниці Цвіркуна Степана Михайловича про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_6 було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на не повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, а також, порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні, представник позивача, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі, просив щодо її задоволення в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на письмові заперечення на апеляційну скаргу, які наявні в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, стосовно необхідності скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 8.12.2010 року в частині відмови у задоволенні позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року, в решті, вказану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.09.2010 року по 13 жовтня 2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Цвіркуном С.М. проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами перевірки складено акт №2338/1721/НОМЕР_1 від 18.10.2010 року, згідно висновків якого, ФОП ОСОБА_6 в перевіряємий період допустила порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_6, здійснюючи господарську діяльність, придбала питну воду для подальшого використання у власних цілях, а не у господарській діяльності. Крім того, встановлено відсутність у позивача податкових накладних на придбання даної питної води, які, повинні були б виписані постачальником в попередніх періодах та отримані у звітному. Так, відповідач прийшов до висновку про те, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту за квітень 2009 року на суму ПДВ 59967 грн.
На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року, яким ФОП ОСОБА_6, за перевіряємий період, донараховано ПДВ на суму 59967 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29983,50 грн. Таким чином, загальна сума податкового зобов'язання позивача зі сплати ПДВ склала 89950,50 грн.
Позивач, не погоджуючись як з діями відповідача щодо проведення вказаної перевірки, так і виявленими за її результатами порушеннями та прийнятим рішенням, оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, визначаючись щодо правомірності дій відповідача, які стосуються порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, в ході дослідження матеріалів справи, належного оцінення доказів, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо протиправності таких дій.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності відмови в задоволенні вимог позивача в зазначеній частині позову, оскільки перевірка позивача була проведена з дотриманням вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Накази та направлення на перевірку видавались податковим органом у цілковитій відповідності до вимог законодавства. У зв’язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення в силі оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення та оформлення результатів перевірки позивача.
Аналізуючи податкове законодавство України, зокрема положення Закону України «Про податок на додану вартість»які стосуються порядку обчислення та сплати податку на додану вартість, надавши правову оцінку матеріалам справи, беручи до уваги доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному останнім в частині оскаржуваної постанови, яка стосується питання щодо правомірності прийняття ДПІ у м. Вінниці податкового повідомлення-рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року.
Так, висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року, яким ФОП ОСОБА_6 визначено податкове зобов’язання зі сплати ПДВ на загальну суму 89950,50 грн., ґрунтуються на тому, що позивач допустив зафіксовані в акті перевірки порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, ФОП ОСОБА_6 занижено податок на додану вартість в сумі 59967 грн. в період, що перевірявся, яке відбулось внаслідок завищення позивачем, на вказану суму, податкового кредиту з податку на додану вартість. Суд першої інстанції взяв до уваги доводи податкового органу відносно того, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми, які не підтверджені відповідними податковими накладними. Зокрема, зазначив, що включення кредиту відбулось на підставі податкових накладних, які були виписані раніше фактичного отримання їх позивачем.
Обґрунтовуючи свою позицію, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладена видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За даною нормою, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплату податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Як вбачається з акту перевірки, позивач в перевіряємому періоді не подавав заяв зі скаргою на постачальників щодо відсутності податкових накладних до ДПІ у м. Вінниці.
Заперечуючи проти таких висновків державної податкової інспекції м. Вінниці, позивач зазначає, що суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних без наявності останніх було безпідставним, відповідно до норм Закону про ПДВ.
Суд, вважає безпідставними висновки Акту перевірки податкового органу щодо порушення позивачем норм Закону про ПДВ, та обґрунтованими позовні вимоги позивача з наступних підстав.
Так, в силу підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Керуючись наведеною нормою, позивач включив в Декларацію з податку на додану вартість суми ПДВ відповідно до зазначених вище податкових накладних у періоди коли вони були отримані.
Як вбачається з пояснень представника відповідача наданих в судовому засіданні, до порушення призвело те, що позивач не подавав заяв зі скаргою на постачальників щодо відсутності податкових накладних до ДПІ у м. Вінниці, та не скористувався своїм правом на відображення податкового кредиту, по пізніше отриманим податковим накладним та не подав уточнюючий розрахунок.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку ФОП ОСОБА_6 дотрималась норм Закону, оскільки п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, їй надано право на звернення до податкового органу із відповідною скаргою, а не встановлено обов’язок такого звернення.
Більш того, таке звернення можливе лише у чітко передбачених Законом випадках, зокрема у випадку відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.
В судовому засіданні не було доведено факту відмови у видачі податкових накладних або будь-яких порушень при їх складанні.
Позивачем відповідні суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, за відсутності яких нарахування податкового кредиту було б безпідставним.
Наведене кореспондується з положеннями підпункту 7.5.1 пунктом 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, щодо дати виникнення права платника податку на податковий кредит, виходячи із дати отримання податкової накладної.
Крім того, досліджуючи факт порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем даної норми закону.
Так, суд першої інстанції, погодившись із висновком податкового органу щодо придбання позивачем питної води в цілях власного використання, не повно з’ясував всі обставини справи, не взяв до уваги доводи позивача відносно того, що дана питна вода, використовувалась останнім у власній господарській діяльності.
Визначальний в даному випадку є встановлення цільового призначення придбаної позивачем питної води.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно п.5 «Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включається до валових витрат», затвердженого постановою КМУ від 27.06.2003 року №994, до переліку включено забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, та створення відповідних санітарних норм.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що в приміщенні, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_6, відсутнє водопостачання, у зв’язку з чим, з метою забезпечення санітарно-гігієнічних умов ведення господарської діяльності, позивачем придбавалась питна вода.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно вимог статті 2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).
Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку про достатність підстав для визнання протиправним та скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року в частині відмови у задоволенні позову ФОП ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права.
У зв'язку з зазначеним, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За правилами ч.1 ст.94 КАС України, Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати на його користь підлягають стягненню з Державного бюджету України частково, відповідно до половини документально підтверджених вказаних витрат.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення, та винести в цій частині нову постанову, якою:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002921721/0 від 28.10.2010 року.
2. В решті, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року залишити без змін.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 2,55 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови оформлено 08.02.2011 року .
Головуючий Драчук Тетяна Олександрівна
Судді: Гонтарук Віктор Миколайович
Боровицький Олександр Андрійович