КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2011 № 48/182
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від стягувача: не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від боржника: не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від органу Державної виконавчої служби: не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Стиль"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2011
винесену за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Стиль"
на дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві
у справі № 48/182 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Стиль"
про стягнення 766 854,93 грн.
ВСТАНОВИВ:
Згідно із повідомленнями про вручення поштового повідомлення, ухвала Київського апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження від 04.04.2011 у справі № 48/182 одержана стягувачем, боржником та органом Державної виконавчої служби; сторонами та органом Державної виконавчої служби не повідомлено суду про бажання взяти участь у судовому засіданні; згідно зі ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Стиль" відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що з аналізу положень ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження (в тому числі зведеного) самостійно та на власний розсуд обирає заходи примусового виконання з метою забезпечення повного виконання виконавчого документу у визначений законом строк; на момент приєднання виконавчих проваджень №№ 18406088, 18201026, 19226517 до зведеного виконавчого провадження № 23129606 стосовно ТОВ "Роза-Стиль" були чинні постанови про арешт коштів боржника від 28.04.2010 про арешт 1 500 000,00 грн. та 774 759,48 грн.; державний виконавець пояснив, що на вказаний момент сума арештованих коштів на рахунку боржника була значно меншою суми акумульованих на рахунках коштів, руху коштів протягом значного періоду часу не було, а тому доцільності арештовувати кошти на більшу суму не існувало.
В апеляційній скарзі боржник просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 у справі № 48/182 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються тим, що, на думку скаржника, судом не враховано вимоги абз. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", п.4.19.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, які є імперативними і їх приписи не можуть самостійно та на власний розсуд бути відхилені чи обрані державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, а приписи ч.3 п.5 Закону стосуються загального визначеного кола прав (повноважень) виконавця і підлягають застосуванню, коли законом не передбачено особливостей здійснення виконавчого провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Стиль" подало скаргу до суду першої інстанції на дії державного виконавця, у якій просило визнати неправомірними (незаконними) дії державного виконавця по зведеному виконавчому провадженню № 23129606, до якого приєднані виконавчі провадження №№ 19226517, 18201026, 18406088; зобов’язати державного виконавця накласти арешт на кошти боржника по зведеному виконавчому провадженню № 23129606 у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
31.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Стиль" подало уточнення від 27.01.2011 до скарги на дії державного виконавця, у якому просило визнати неправомірними (незаконними) дії державного виконавця в частині ненакладення арешту на кошти боржника по зведеному виконавчому провадженню № 23129606, до якого, зокрема, приєднані виконавчі провадження №№ 19226517, 18201026 у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про арешт коштів від 27.04.2010 ВП № 18957098, при примусовому виконанні ухвали № 48/182, виданої 26.03.2010 Господарським судом міста Києва, накладено арешт на кошти у межах суми 766 854,93 грн., що належать боржнику.
Згідно з постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 08.12.2010 ВП № 18201026, виконавче провадження № 18201026 з примусового виконання наказу № 43/2, виданого 25.02.2010 Господарським судом міста Києва про стягнення боргу в розмірі 190 341,15 грн., приєднано до зведеного виконавчого провадження № 23129606.
Відповідно до постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 08.12.2010 ВП № 19226517, виконавче провадження № 19226517 з примусового виконання наказу № 48/182, виданого 12.05.2010 Господарським судом міста Києва про стягнення боргу в розмірі 774 759,48 грн., приєднано до зведеного виконавчого провадження № 23129606.
Постановою про арешт коштів боржника державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 28.04.2010 ВП № 18406088 при виконанні виконавчого напису № 184, виданого 01.04.2010 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1, на підставі рішення суду, накладено арешт на кошти у межах суми 1 500 000, 00 грн., що належать боржнику.
Згідно з постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 08.12.2010 ВП № 18406088, виконавче провадження № 18406088 з примусового виконання виконавчого напису № 184, виданого 01.04.2010 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1, про звернення стягнення на підставі протесту векселя про неоплату, вчиненого ОСОБА_1, приватним нотаріусом КМНО 01.04.2010 за реєстром № 182 на користь ТОВ "Виробниче об’єднання "Харків" законного векселедержателя простого векселя, серія ААК 0115846, строком платежу 31.03.2010, складеного в м. Києві 11.01.2010, плату в розмірі 1 500 000,00 грн. з векселедавця – ТОВ "Роза-Стиль", приєднано до зведеного виконавчого провадження № 23129606.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі – Закон № 606) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону № 606 державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі – виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: у тому числі, на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладання арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Враховуючи норми Закону та вищевикладені дії органу Державної виконавчої служби, колегія суддів дійшла висновку, що ненакладення арешту на кошти боржника саме по зведеному виконавчому провадженню № 231296606 у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження, немає підстав віднести до неправомірних (незаконних) дій державного виконавця.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, враховуючи наступні обставини.
Статтею 5 Закону № 606 закріплені норми щодо обов’язків і прав державних виконавців, а статтею 49 – особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника. Отже, при визначенні обов’язків і прав державних виконавців, немає підстав керуватись положеннями статті 49 Закону № 606 щодо накладення арешту у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника.
Крім того, статтею 49 Закону № 606 передбачено накладення арешту на майно боржника, а скаржник просив визнати неправомірними (незаконними) дії державного виконавця в частині ненакладення арешту на кошти боржника.
Також зі змісту преамбули Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158, не вбачається того, що цією Інструкцією визначаються обов’язки і права державних виконавців при проведенні виконавчих дій.
Крім того, в п.4.19.1 згаданої Інструкції, так само як і в ст. 49 Закону № 606, зазначено про накладення арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження, а не на кошти боржника.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 у справі № 48/182 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 48/182 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.04.11 (відправлено)