ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2011 р. Справа № 20/1903-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Саранюка В.І.
суддів :Кочерової Н.О.
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Приватбанк"
на постанову
відРівненського апеляційного господарського суду
16.03.2011 р.
у справі
господарського суду№ 20/1903-10
Хмельницької області
за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Приватного підприємства "ВНК"
ОСОБА_1
простягнення в сумі 335 136 грн. 00 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно
за участю представників
від позивача - Закуренко Т.М.
від відповідача –ОСОБА_1
від третьої особи –ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Приватбанк" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "ВНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1, про звернення стягнення на заставлене майно на суму 335 136, 00 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.12.2010 р. у справі № 20/1903-10 (суддя Гладій С.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства "ВНК" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 335 136,00 грн. –(суму штрафів за Кредитною угодою № 0801/1009 від 30.01.2008 р. та Договором іпотеки № 0801/1009 від 30.01.2008 р.), що складається з: штрафу за п. 6.6, Кредитної угоди № 0801/1009 від 30.01.2008 р. –73 798,50 грн., штрафу за п. 21 Договору іпотеки № 0801/1009 від 30.01.2008 р. –261 337,50 грн.) шляхом звернення стягнення на наступний предмет застави (іпотеки):
- приміщення комори – швейного цеху, площею 598,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності Приватному підприємству "ВНК", заставна вартість –284 062,00 грн.;
- приміщення відгодівельника, площею 1212,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності Приватному підприємству "ВНК", заставна вартість –587 062,00 грн.;
Передано в управління Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" шляхом вилучення у Приватного підприємства "ВНК" вищезазначений предмет іпотеки на період до його реалізації.
Встановлено спосіб реалізації вищезазначеного предмета іпотеки шляхом надання права Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, зокрема, права укладати договори купівлі-продажу предмета іпотеки від імені Приватного підприємства "ВНК", права отримувати витяги з Державного реєстру прав власності щодо предмету іпотеки та інших прав, необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто з Приватного підприємства "ВНК" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 р., за наслідками розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "ВНК", рішення господарського суду Хмельницької області від 27.12.2010 р. у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем доведено наявність підстав для застосування штрафу за невиконання третьою особою кредитного договору та порушення відповідачем зобов'язань за договором іпотеки. Виходячи із зазначених обставин, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, пославшись при цьому на умови укладених договорів, ст. ст. 525, 526, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 33, 38 Закону України "Про іпотеку".
Постанова апеляційного господарського суду про відмову в позові мотивована тим, що позивачем не доведено наявність умов для застосування штрафу за неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення штрафу за кредитним договором та штрафу за договором іпотеки суперечить ч. 1 ст. 33 та ст. 12 Закону України "Про іпотеку". Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що місцевим господарським судом не враховано положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та не досліджувалась наявність чи відсутність умов для її застосування, стягнута сума штрафних санкцій є неспіврозмірною з вартістю іпотечного майна, в судовому рішенні не зазначена початкова ціна продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У поданій касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Приватбанк", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 р. скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 27.12.2011 р. у даній справі –залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами встановлено, що 30.01.2008 р. між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитну угоду № 0801/1009.
Відповідно до п. 1.2. кредитної угоди позивач надав позичальнику кредит у розмірі 155 000 дол. США.
Згідно з п. 2.2.2 Кредитної угоди ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом в порядку і строки, встановлені в кредитній угоді та в договорі про видачу траншу № 0801/1009/01 від 03.01.2008 р.
Погашення заборгованості за кредитною угодою, здійснюється відповідно до графіку, що є додатком до договору про видачу траншу від 30.01.2008 р. № 0801/1009/01. Позичальник повинен надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
У порушення умов кредитної угоди ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав.
Станом на 10.09.2010 р. існує заборгованість позичальника перед позивачем за кредитною угодою № 0801/1009 від 30.01.2008 р.
Відповідно до п. 6.6 кредитної угоди ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених кредитною угодою, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду.
Відповідно до п. 6.4. кредитної угоди нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років, сплата штрафу здійснюється в гривні (за курсом НБУ на дату сплати).
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 грошових зобов'язаннь за укладеною кредитною угодою позивач нарахував штраф відповідно до п. 6.6 кредитної угоди в розмірі 73 798,50 грн.
30.01.2008 р. між позивачем та відповідачем –Приватним підприємством "ВНК" (іпотекодавець –майновий поручитель) було укладено договір іпотеки № 0801/1009, відповідно до умов якого підприємство виступило майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_1 за кредитною угодою від 30.01.2008 р. № 0801/1009.
Предметом іпотеки стало нерухоме майно: приміщення комори –швейного цеху, площею 598, 9 кв.м. та приміщення відгодівельника площею 1 212, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 таАДРЕСА_2.
Відповідно до умов зазначеного договору іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитної угоди від 30.01.2008 р., в тому числі зі сплати штрафу у порядку та розмірі, визначених кредитним договором, за кожний випадок порушення зобов'язань (п. 2 договору іпотеки).
Крім того, відповідно до п. 4 договору, іпотекою також забезпечуються, серед іншого, вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування штрафних санкцій, передбачених договором іпотеки.
За порушення іпотекодавцем (Приватним підприємством "ВНК") передбаченого п. 20.1. договору обов'язку продовжити договори страхування предмета іпотеки, банк нарахував штраф в розмірі 30% вартості предмета іпотеки.
Предметом спору у даній справі є вимоги "Приватбанку" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно з п. 6.6. кредитного договору та штрафу, нарахованого згідно з п. 21 договору іпотеки.
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи вищезазначені правові норми в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що умови договору іпотеки щодо забезпечення іпотекою зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору, в тому числі по сплаті штрафу, узгоджуються з нормами статті 7 закону України "Про іпотеку", а тому твердження господарського суду апеляційної інстанції про те, що основне зобов'язання, в розумінні ч. 1 ст. 33 зазначеного закону, включає в себе лише суму заборгованості із повернення кредиту, заборгованість із сплати відсотків, пені та комісії, є помилковим.
Разом з тим, не можна визнати законним і обґрунтованим і рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Так, як вірно зазначено в постанові апеляційного господарського суду, судом не досліджувалась наявність передбачених спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про іпотеку", умов та підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за порушення іпотекодавцем своїх обов'язків за договором іпотеки, а також умов та підстав, за яких у достроковому зверненні стягнення на перемет іпотеки може бути відмовлено. В рішенні не обґрунтовано наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у складі двох об'єктів, вартість яких значно перевищує суму стягнутих штрафних санкцій, в порушення ст. 39 Закону України "Про іпотеку", не зазначено початкову вартість предмета іпотеки.
За таких обставин, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Керуючись ст. ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 р. та рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 20/1903-10 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя В.І. Саранюк
Судді Н.О. Кочерова
С.С. Самусенко