У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 червня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у червні 1999 року його сім’ї у складі п’ятьох осіб було надано ордер про право на проживання у чотирикімнатній квартирі по АДРЕСА_1. З вересня 2006 року ОСОБА_3 у квартирі не проживає тому, що вийшла заміж та перейшла проживати до чоловіка в с. Угринів, Тисменицького району. Оскільки відповідачка не проживає у квартирі понад 6 місяців позивач просив визнати її такою, що втратила право на користування вказаною квартирою.  

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 травня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішення суду з іншої справи проведено поділ вказаної вище квартири, з укладенням 1 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та житлово-експлуатаційною організацією № 5 (далі ЖЕО № 5) договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, то права позивача в даному випадку не порушено, а враховуючи те, що будинок перебуває на балансі ЖЕО № 5, то і з такими позовними вимогами може звертатись до суду тільки вказана організація.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження  в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 травня 2011 року.

Додані до скарг матеріали повернути заявнику.    

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                                   О.В. Ступак