Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2011 р. справа № 2а/0570/4845/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача Бондаренко О.В.,
представник відповідача не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Димитровського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Димитровський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що на ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» працював ОСОБА_3, який потім був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Статус безробітного йому був наданий за особистою заявою з 01.12.2009 року.
З 30.09.2010 року по 04.10.2010 року ОСОБА_3 проходив професійне навчання за направленням Димитровського міського центру зайнятості в Приватному підприємстві «Домінант-Сервіс» за професією «сторож» та отримав матеріальну допомогу в цей період в сумі 109, 91 грн. Після проходження підвищення кваліфікації ОСОБА_3 з 12.10.2010 року був працевлаштований в Приватне підприємство «Домінант-Сервіс» за професією «сторож».
Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, якщо протягом 2-х років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості, підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Позивач вказує, що 28.01.2011 року відповідачу рекомендованим листом від 26.01.2011 року була направлена претензія № 1 від 26.01.2011 року з проханням розглянути претензію у встановлений строк. Згідно з позначкою поштового відділення на повідомленні про вручення поштового відправлення, підприємство отримало рекомендований лист 01.02.2011 року, але відповідь на претензію в установлений строк не надійшла, до теперішнього часу сума заборгованості не відшкодована.
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну допомогу, отриману ОСОБА_3 в період професійного навчання, в сумі 109, 91 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на Фонд покладений обов’язок контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
У судовому засіданні встановлено, що позивач Димитровський міський центр зайнятості є – юридичною особою, і виконує функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Центр зайнятості забезпечує реалізацію державної політики зайнятості населення, працевлаштування, професійну орієнтацію, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, соціальну підтримку тимчасово не працюючих громадян на території міста (району), а також забезпечує виконання рішень Правління Фонду.
Згідно з п.п. 9.11 п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001 року за № 30/5221, всі спірні питання, що виникають між платниками страхових внесків та органами Фонду з приводу нарахування страхових внесків, пені, стягнення недоїмки, штрафів та адміністративних стягнень, вирішуються в судовому порядку.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідач – Відкрите акціонерне товариство «Трест Красноармійськшахтобуд» є юридичною особою, ідентифікаційний код - 00180812. Відповідно до даних Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Серії АЕ № НОМЕР_1, станом на 31.05.2011 року юридична особа знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.
З 21.10.2002 року по 30.10.2009 року ОСОБА_3 працював підсобним робітником у Відкритому акціонерному товаристві «Трест Красноармійськшахтобуд» і був звільнений за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку з ліквідацією підприємства.
01.12.2009 року ОСОБА_3 звернувся до Димитровського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статуту безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.6).
29.09.2010 року укладено договір № 051310092900111 між Димитровським міським центром зайнятості і ОСОБА_3 відповідно до якого, він проходив професійне навчання за направленням Димитровського міського центру зайнятості в Приватному підприємстві «Домінант-Сервіс» за професією «сторож» та отримав матеріальну допомогу у період професійного навчання у розмірі 109, 91 грн. (а.с.9, 12).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон N 1533-III), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону N 1533-III видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Тому обов'язки роботодавця не вичерпуються їх колом, визначеним у ч. 4 ст. 35 Закону N 1533-III.
Суд приймає посилання позивача в обґрунтування своїх позивних вимог на ч. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», якою визначено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (далі – Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частина 2 ст. 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом № 803 належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Згідно зі ст. 19 Закону державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не було здійснено підвищення кваліфікації та не забезпечено працівнику суміжної професії за попереднім місцем роботи протягом двох років які передували вивільненню, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Також з матеріалів справи вбачається, що до ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» направлена претензія № 1 від 26.01.2011 року з проханням перерахувати суму отриманої ОСОБА_3 матеріальної допомоги у розмірі 109, 91 грн. на розрахунковий рахунок Димитровського міського центру зайнятості у встановлений законодавством строк. Але як вбачається з позовної заяви, відповідь в установлений строк не надійшла, до теперішнього часу сума заборгованості не відшкодована.
Частиною 4 ст. 26 Закону визначено, що підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю.
З наведеного випливає, що витрати на виплату допомоги по безробіттю у сумі 109,91 грн., отриманої ОСОБА_3 в період стажування, законодавством покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 109, 91 гривень на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Димитровського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» матеріальну допомогу, отриману ОСОБА_3 в період професійного навчання в сумі 109, 91 грн. (сто дев'ять гривень дев’яносто одну копійку) на користь Димитровського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Повернення коштів провести на р/р 37174001004265, ОКПО 25097806, банк: ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 червня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 10 червня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.