Справа №22-290                 Головуючий у 1інст.Бобер К.Ф.

                                                 Доповідач - Собіна І.М.

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

   6 лютого 2008 року                                                 м. Рівне

   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

     Головуючого судді  Собіни І.М.

     Суддів  Ковалевича С.П.,  Пашкевича О.О.

     При секретарі судового засідання  Сеньків Т.Б.

     З участю сторін та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 17 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння та поділ майна подружжя,

                                  в с т а н о в и л а:

   Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року позов задоволено.

   Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на будинковолодіння АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,0677 га.

   Розділено будинковолодіння ринковою вартістю 185100гривень та земельну ділянку розташовані за адресою АДРЕСА_1 у рівних частках.

   Стягнуто з ОСОБА_2 1851гривню судового збору в прибуток держави та на користь ОСОБА_3 1500гривень витрат за проведення будівельно-технічної експертизи та 2500гривень за надання юридичної допомоги адвоката.

   У поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

   Зазначає, що суд розділивши будинковолодіння між сторонами порівну в сумі 92550гривень кожному мав стягнути з неї судовий збір не 1851гривню, а 925гривень 50коп.

   Окрім того, визначаючи розмір витрат на правову допомогу, суд не врахував вимог ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України, щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

   Просила оскаржуване рішення частково змінити зменшивши суму судового збору стягнутого з неї в прибуток держави до 925гривень 50 коп. та відмовити позивачу у задоволенні його вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2500гривень.

   Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

   Встановлено, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 17 грудня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено і розділено будинковолодіння №44 у рівних частинах по 92550гривень кожному.

   Згідно довідки Дубенської міжрайонної МСЕК № 121835 від 10 вересня 2007 року ОСОБА_3 встановлена 2-га група інвалідності (а.с.63), і відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 30 квітня 1993 року (з наступними змінами) він звільнений від сплати судового збору.

   Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК ціна позову визнається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

   Така вартість встановлена судом і складає 92550гривень.

   Відповідно до п. 1 ст. 3 вищевказаного Декрету ставка від ціни позову становить 1% і судовий збір підлягав до стягнення з відповідачки у прибуток держави в сумі 925гривень 50 коп.

   Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу адвоката у сумі 2500гривень, суд першої інстанції не врахував положень ст. 84 ЦПК та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, яка передбачає, що якщо компенсація сплачується іншою стороною - граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

   Оскільки під час розгляду справи мінімальна заробітна сплата становила 460гривень на місяць, відповідно вартість години роботи адвоката становить 184гривні за годину, за 8 годин роботи, до стягнення підлягала сума 1472гривні.

   За наведених обставин, ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зменшенням сум які підлягають стягненню з відповідачки в прибуток держави 925гривень 50 коп. судового збору та на користь позивача 1472гривні витрат на правову допомогу адвоката.

   Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

                                          в и р і ш и л а:

   Рішення Дубенського міськрайонного суду від 17 грудня 2007 року змінити.

   Зменшити суму стягнення судового збору із ОСОБА_2 в прибуток держави з 1851гривні до 925гривень 50коп. та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 із 2500гривень до 1472гривень витрат на правову допомогу.

   В іншій частині рішення суду залишити без змін.

   Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

   Особи, які брали участь у справі мають право оскаржити рішення місцевого суду та рішення апеляційної інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

     Головуючий                                                  І.М.Собіна

     Судді                                                              С.П.Ковалевич

                                                                             О.О.Пашкевич