Справа № 2-а-1687/11 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2011 р.                                                                                          м. Шостка

Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Соколова Н.О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м.Шостка про зобов’язання зробити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії як інваліду 3 групи відповідно до вимог  ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним  адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Шостка провести перерахунок та виплату державної пенсії як інваліду 3 групи, щодо захворювання яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», перерахунок та виплату додаткової пенсії як інваліду 3 групи за шкоду, заподіяну  здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2011 року.

Відповідач в установлений судом строк надав заперечення проти позову, в якому не визнав позовних вимог у зв’язку з тим, що УПФУ діяло у межах своїх повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 11.12.1992 року (а.с. 3), є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серія 10 ААА (а.с.4) і має право на основну та додаткову пенсію.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який  відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом  другим цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

27.03.1991 року набрав чинності  Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам  ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статі 54  Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина  четверта статті 54 цього Закону передбачає, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі – 6 мінімальних пенсій за віком.

Що стосується вимог позивача у частині зобов’язання відповідача виплачувати вказану пенсію без обмеження часом, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з положень даної норми судовому захисту підлягають порушені права. Позивач припускає порушення його прав у майбутньому, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що розмір державної і додаткової пенсії позивача визначено ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України № 107 від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки Конституційний суд  України неодноразово розглядав проблему ( про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21\2005), пов’язану з реалізацією право на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній рівень життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція  та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги  і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Також згідно ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-1У, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Також заперечення відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не може бути взято до уваги, оскільки позов подано 19.04.2011 року, тобто в межах строку, встановленого ст.. 99 КАС України.

Постановляючи рішення у даній справі суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право  на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте в сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного право є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України та ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі меншому від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі меншому від 50 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі  викладеного, керуючись ст.6,8,19,22,23,24,64, 124, 152 Конституції України, ст..49, 50, 54, 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2-15,17-18, 47-51, 56-59,69-71, 79, 86,104-107, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка щодо виплати позивачу пенсії у розмірі меншому від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі меншому від 50 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії  ОСОБА_1, проживаючого по АДРЕСА_1, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, інваліда ІІІ групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст.ст. 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2011 року по 13 травня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Покласти на відповідача обов’язок виконати постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя Шосткинського міськрайонного суду

          Сумської області                                                                      Н.О.Соколова