ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2006 Справа № 7/143
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Павловського П.П. –доповідач
суддів: Логвиненко А.О., Чус В.О.
при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.
Представники сторін:
від позивача: Зайцева В.М. директор, наказ №1 від 26.06.96;
від позивача: Деміденко М.Т. представник, довіреність №5 від 02.03.05;
від відповідача-2: Донченко К.Т. представник, довіреність №20 від 07.04.06;
від відповідача-3: Коновалов Ю.В. представник, довіреність №1 від 01.03.06;
від третьої особи: Павленко І.П. директор, наказ №650/ОС від 23.12.03;
від відповідача-1: представник у судове засідання не з"явився.
розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного малого підприємства “Днепр-91”на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.06р. у справі № 7/143
за позовом приватного малого підприємства “Днепр-91”
до
відповідач-1: виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
відповідач-2: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
відповідач-3: Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту, м. Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство транспорту та зв’язку України, м. Київ
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності на частку в не житловому приміщенні.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.06р. у справі № 7/143 (суддя Коваль Л.А.) в позові відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час здійснення невід’ємних поліпшень орендованого майна закон не встановлював право орендаря стати співвласником речі, яка створена в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, а лише передбачав право на компенсацію вартості невід’ємних поліпшень.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 30.06.06р., позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що в силу ст.. 331 п.2 ЦК України він набув право власності на прибудову до орендованого приміщенню.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач 3 також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Інші учасники судового процесу відзив на апеляційну скаргу не надали.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача, відповідача 2 та відповідача 3 вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 01.08.1994р. Дніпропетровський технікум залізничного транспорту (м.Дніпропетровськ), як орендодавець, та Приватне мале підприємство "Днепр-91" (м. Дніпропетровськ), як орендар, уклали договір оренди не житлових приміщень, а саме не житлового приміщення по пр. Пушкіна, 77А в м. Дніпропетровську, площею 45 кв. м в приміщенні спорткомплексу. Строк дії цього договору з 01.08.1994р. по 01.08.1995р. Пункт 2.9. договору передбачав обов'язок позивача здійснювати капітальний ремонт, переобладнання або пристосування орендованого приміщення для своїх потреб тільки зі згоди орендодавця. В подальшому договір оренди неодноразово переукладався.
Так, 19.12.1994р. сторони переуклали договір оренди того ж не житлового приміщення. Строк оренди з 01.01.1995р. по 01.01.2000р. Відповідно до п.2.9. договору орендар зобов'язався здійснювати капітальний ремонт, переобладнання або пристосування орендованого приміщення для своїх потреб тільки зі згоди орендодавця. Відповідно до п.4.2. договору на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково з компенсацією орендодавцем орендарю фактичних витрат, згідно затвердженого кошторису, який є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.5.2. договору, враховуючи великий обсяг коштів, вкладених в капітальне будівництво орендованого приміщення, орендодавець надає пріоритетне право орендарю на першочергове право викупу у власність орендованого приміщення.. Також, є договір оренди того ж приміщення від 29.12.1994р. на строк з 01.01.1995р. по 01.01.2000р. Пункт 2.9. цього договору також встановлює обов'язок орендаря (позивача) здійснювати капітальний ремонт, переобладнання або пристосування орендованого приміщення до особливостей своєї діяльності тільки зі згоди орендодавця. Всі витрати, пов'язані з таким переобладнанням, здійснюються за рахунок орендаря. Крім того, сторони в договорі зазначили, що враховуючи великий обсяг коштів, вкладених в капітальне будівництво орендованого приміщення, орендодавець надає пріоритетне право орендарю на першочергове право викупу у власність орендованого приміщення (п.5.1. договору).
Договір оренди переукладено 29.12.1997р. на строк з 01.01.1998р. по 31.12.1998р. В додаткових умовах договору зазначено, що з площі приміщень, добудованих власними силами орендаря орендна плата не стягується. Дія договору буде продовжуватися до строку погашення різниці суми вкладених коштів в будівництво та суми, отриманої від різниці орендної плати за 45 кв. м, визначеної з розрахунку 9,0 грн. за один квадратний метр площі. Договір оренди переукладено 21.12.1998р. на строк з 01.01.1999р. по 31.12.1999р.; 01.11.2000р. на строк до 01.11.2001р.; 01.11.2002р. на строк до 01.01.2003р.
Дія договору оренди від 01.11.2002р. неодноразово продовжувалася в зв'язку з відсутністю заперечень сторін щодо продовження договірних відносин. Договір оренди припинив свою дію 01.01.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи, в 1994 році позивач здійснив прибудову до орендованого приміщення, яка разом з орендованим приміщенням становить цілісне приміщення і не може окремо функціонувати.
Судова колегія вважає, що права і обов'язки сторін у зв'язку з поліпшенням орендованого майна, зокрема державного майна, на час їх здійснення регулювали норми Цивільного кодексу УРСР (1963р.) та Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (назва Закону в редакції до 16.05.1995р.).
Так, відповідно до ст. 272 ЦК УРСР, в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" в редакції, що діяв на час здійснення позивачем невід'ємних поліпшень орендованого майна, якщо орендар здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна за рахунок своїх коштів, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому проведені затрати, якщо інше не визначено у договорі оренди. Якщо орендар здійснив поліпшення орендованого майна без відома орендодавця, орендодавець може компенсувати проведені ним затрати. У разі відмови орендодавця від такої компенсації орендар має право привласнити ті поліпшення, які можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.
До того ж, на час здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна закон не встановлював право орендаря стати співвласником речі, яка створена в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, а лише передбачав право на компенсацію вартості невід'ємних поліпшень.
Позивач також не довів ті обставини, що здійснені ним поліпшення орендованого майна були належним чином погоджені з орендодавцем (склад робіт, кошторис на їх виконання, інше).
За викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Також позивачем було заявлено вимогу про викуп спірного приміщення, однак судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і в цій частині, оскільки законодавчо визначені підстави для викупу спірного майна відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.06р. у справі
№ 7/143– залишити без змін.
Апеляційну скаргу –приватного малого підприємства “Днепр-91”- без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П.Павловський
Суддя А.О.Логвиненко
Суддя О.В.Чус