Справа №2-236/07р.

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            22 листопада 2007 року. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі :

            головуючого судді :                                                       Бойко М.П.

            при секретарі:                                                                 Генда Н.П.

           з участю прокурора:                                                       Яцини О.І.

            та адвоката:                                                                     ОСОБА_4

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власним будинковолодінням,- 

В С Т А Н О В И В :

            ОСОБА_1 звернулася  в суд із позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні власним будинковолодінням, що по АДРЕСА_1, шляхом виселення їх членів сім'ї з вищевказаного будинковолодіння.

В судовому засіданніОСОБА_1 позов підтримала і пояснила що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 який проживав по АДРЕСА_1. Вона являється єдиним спадкоємцем майна в тому числі і житлового будинку з надвірними будівлями, яке належало ОСОБА_5

В 2006 році її стало відомо, що даний житловий будинок з надвірними будівлями успадкувала ОСОБА_6., яка продала даний житловий будинок з надвірними будівлями ОСОБА_2.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2006 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Монастириською державною нотаріальною конторою 16.07.2005 року по реєстру за №641 на будинковолодіння поАДРЕСА_1, на прізвище ОСОБА_6. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного будинковолодіння, укладений між ОСОБА_6. та ОСОБА_2. посвідчений  Монастириською державною нотаріальною конторою 17.08.2005 року по реєстру №655. Продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5., визнано за нею право власності на спадкове майно - будинковолодіння АДРЕСА_1. Дане рішення вступило в законну силу. На підставі даного рішення вона отримала рішення Монастириського районного бюро технічної інвентаризації про право власності на дане будинковолодіння.

Проте ОСОБА_2. та ОСОБА_3

іння належить йому на праві особистої власності, відповідач був зятем, але після смерті дочки, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_2, одружився з іншою жінкою, перейшов проживати в її господарство в цьому ж селі, однак із реєстрації не знявся чим чинить йому перешкоди в нормальному користуванні будинковолодінням, в тому числі можливості оформлення субсидій.

            В судовому засіданні ОСОБА_7 позов підтримав.

            Відповідач ОСОБА_8 позов не визнав, суду пояснив, що в спірному будинковолодінні йому разом із покійною дружиною та дітьми належала ½ його частини, а тому, незважаючи, що АДРЕСА_2 не проживає, не може чинити перешкод позивачу в користуванні належною останьому частиною будинку. Зніматися з реєстрації не бажає.

            Заслухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позов не підлягає до задоволення виходячи із слідуючого:

            Відповідно до ст.48 Закону України “Про власність” власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення не були пов'язані з позбавленням володіння.

            Однак допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, секретар Гончарівської сільської Ради, суду пояснила, що згідно погосподарських книг по сільській Раді, до 1985 року позивач з дружиною та відповідач із сім'єю проживали під одним номером в спірному будинковолодінні. В 1986 році ОСОБА_8 відкритий особовий номер НОМЕР_1, а ОСОБА_7 особовий номер НОМЕР_2 по цій же вулиці ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується погосподарською книгою №2 за 1986 рік, яка оглянута судом в судовому засіданні.

            Змін не відбувалося з 1986 року по 2006 рік, що суд встановив оглянувши погосподарську книгу за 2006 рік.

            18 жовтня 1990 року сторонам видано свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, згідно яких за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засвідчено належність позивачу та відповідачу по половині жилого будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2.

            Вказані свідоцтва зареєстровані в Бережанському міжрайонному бюро технічної інвентаризації від 18 жовтня 1990 року та записані в реєстрову книгу №2, стор.№13, за реєстром №13.

            Оцінюючи всі докази перевірені в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, який має право власності на половину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями в АДРЕСА_2, не може чинити перешкод ОСОБА_7 в користуванні належною йому частиною будинковолодіння, а тому позов слід відхілити.

            Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.48 Закону України “Про власність”, суд, -

В И Р І Ш И В :

            В позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні будинковолодіння в АДРЕСА_2 та зняття з реєстрації за вищевказаною адресою, - відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог.

            На рішення суду може бути подана апеляційна скарга  до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту його проголошення.

            Суддя :