Справа №22-ц-711/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Левченко

Категорія - 20 Суддя-доповідач - Попруга

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Попруги С. В.,

суддів -  Гагіна  М. В.,  Смирнової  Т. В.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

     розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 03 березня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2011 року відмовлено в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 вжиті ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2010 року у виді накладення заборони на відчуження квартири № 6, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 доводить, що відповідачка ОСОБА_3 як професійний рієлтор укладаючи спірний договір купівлі-продажу, ввела її в оману щодо істотних умов цього договору. Суд першої інстанції вирішуючи справу безпідставно відхилив її клопотання про зупинення провадження в справі, у зв‘язку з розглядом іншої справи за позовом до нотаріуса, який оформляв спірний договір купівлі-продажу. Суд першої інстанції поверхнево оцінив письмові докази у справі, без урахування, що вони (письмові документи) були оформлені виключно так, як того бажала відповідачка ОСОБА_3, не навів мотивів щодо своїх висновків з приводу зобов‘язань за договором завдатку від 14 червня 2008 року.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з‘явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2008 року між позивачками та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу належної їм квартири, що розташована в будинку АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 5189.

Пунктами 2.1, 2.2 цього договору передбачено, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 40 000, 00 (сорок тисяч) гривень, які отримані продавцями, в рівних частинах кожним, від покупця до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру. В пункті 4.1 договору зазначено, що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, а також правові наслідки укриття дійсної продажної ціни їм роз‘яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину.

Позивачки визнають той факт, що названий договір укладався ними добровільно, без будь-якого примусу і вони були належним чином ознайомлені з умовами договору та погоджувались з ними, зокрема щодо вартості квартири, строків сплати коштів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали належних доказів на підтвердження тих обставин, що спірний договір купівлі-продажу квартири був укладений ними під впливом обману з боку відповідачки ОСОБА_3, що в дійсності укладаючи цей договір вони домовились з відповідачкою про продаж названої квартири за 41 000 доларів США, а цю суму коштів відповідачка повинна була сплатити до 14 серпня 2008 року.

Договором завдатку від 14 червня 2008 року був оформлений факт передачі позивачкам грошових коштів в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу. В момент підписання та нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2008 року попередній договір завдатку припинив свою дію, оскільки сторонами договору купівлі-продажу квартири були остаточно обумовлені всі істотні умови цього договору та строки сплати коштів за ним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше звертались до суду з позовом про визнання спірного договору купівлі-продажу від 14 червня 2008 року недійсним в частині ціни договору та порядку розрахунків за придбану квартиру. Рішенням суду в попередній справі, яке набрало законної сили, відмовлено позивачкам в задоволенні їх позову, оскільки вони не надали переконливих доказів на підтвердження того, що ціна проданої квартири була обумовлена сторонами в сумі 41 000 доларів США, а не 40 000 грн., як зазначено в договорі купівлі-продажу укладеного ними 14 червня 2008 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, доведені відповідачкою. Висновки суду про те, що оспорюваних договір купівлі-продажу квартири було вчинено з дотриманням всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності цього правочину, при цьому ОСОБА_3, як одна із сторін правочину, не вводила (не ввела) другу сторону правочину – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи договору, прав та обов‘язків сторін), відповідають встановленим фактам, протилежного позивачками на порушення ст. 60 ЦПК України не доведено.

Суд першої інстанції дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Вірно встановивши обставини справи, суд належним чином мотивував у рішення відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин вищезгаданої норми закону.

Суд першої інстанції не порушив вимог п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України, оскільки дану справу можливо було розглядати без зупинення провадження до розгляду іншої справи, в якій предмет позову та обґрунтування вимог є відмінними від предмету позову в даній справі.

Суд першої інстанції по суті правильно вважав, що договір завдатку від 14 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, договір купівлі-продажу квартири від 14 червня 2008 року, укладений між сторонами даного спору, розписка від 29 листопада 2008 року видана ОСОБА_3 ОСОБА_1 (а.с. 6-8), є окремими, не пов‘язаними між собою правочинами, і наявність вищезгаданого договору завдатку, який укладався до оспорюваного договору купівлі-продажу квартири та розписки виданої після укладання цього договору, за змістом закону, не дає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 230 ЦК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 03 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -