36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

             

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.07.2006р.                                                                                          Справа №14/183

за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Полтавської філії відкритого акціонерного товариства  “Укртелеком”, вул. Фрунзе, 6-А, м. Полтава, 36000

до  Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, вул. Пушкіна, 83,                м. Полтава, 36000

про  стягнення 247831,13 грн.

                                                                      Суддя  Іваницький Олексій Тихонович

Представники:

від позивача:  П’ятенко Е.Т., дор. №2664 від 03.08.2005р.

від відповідача:  Савенко О.В., дор. №13/1-215 від 05.07.2006 р.

          СУТЬ СПОРУ:  Розглядається позовна заява про стягнення 247831 грн. 13 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку, в тому числі: 207819,43 грн. – основного боргу, 17027,18 грн. – пені, 17884,17 грн. – збитків від інфляції та 5100,35  грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а його представник у судовому засіданні позов визнає частково на суму 166251,07 грн. та зазначає, що в борг виник через недостатність фінансування відповідача з державного бюджету.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А. від 27.06.2006р. строк вирішення спору було продовжено на один місяць в порядку статті 69(3) ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив, що 09.09.2002 р. між  відкритим акціонерним товариством   “Укртелеком”, м. Київ в особі Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Полтавської філії відкритого акціонерного товариства  “Укртелеком”,  м. Полтава (далі – позивач) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, м. Полтава (далі – відповідач) були укладені договори №3 та №5288 від 01.07.2003р. про надання послуг електрозв’язку (далі – договори), згідно з яким позивач зобов’язався забезпечувати відповідача безперебійним і якісним телефонним зв’язком,  а відповідач, відповідно до п.п.3.2.8 Договорів – своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Виконуючи умови договору позивач  безперебійно, без зауважень з боку відповідача забезпечує його якісним зв’язком.

Відповідач взяті  на себе  зобов’язання виконував нерегулярно та неналежним чином.

Так, з 01.04.2003 року по 01.04.2006 року заборгованість відповідача за послуги телефонного зв’язку складає 207819,43 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Оскільки цивільно-правові відносини виникли між сторонами в 2002-20003 р.р., суд при прийнятті рішення керується вимогами ст.ст.151, 161-162, 216 ЦК УРСР, які діяли в спірний період.

Враховуючи те, що з 01.01.2004р. набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, суд також керується п.п. 4, 9-10 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст.509, 598-599, 610-612, 901, 903 Цивільного кодексу України, п.п. 4-5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст.ст.216, 218 Господарського кодексу України.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 179 ГК України майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських      договорів,      є  господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частина 1 статті 193 ГК визначає, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до  статті 546 ЦК України виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.      Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею  549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

За порушення строків оплати відповідачу на підставі пункту 5.2 договорів  в сумі 17027,18 грн. за період із 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р. (розрахунок у матеріалах справи).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Відповідачу нараховано 17884,17 грн. – збитків від інфляції та 5100,35 грн. – 3% річних.

Суд відхиляє заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості за період квітень  2003 рік, оскільки відповідно до статті 71 ЦК УРСР ( в редакції, яка діяла в спірний період) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява подана до Господарського суду Полтавської області 28.04.2006 р. (вхід.№ канцелярії суду 2465).

Позивачем відповідно до поданого розрахунку заборгованість нарахована з 01 квітня 2003 року.

Стаття 75 ЦК УРСР передбачає, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Тобто в даному випадку позивач має право стягувати з відповідача заборгованість за період із 28.04.2003 р. по 31.03.2006 р.

Позивачем в порушення вищезазначених норм нарахований борг за період із 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, тобто за межами строку позовної давності.

Згідно з частиною 1  статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

На підставі вищевикладеного суд в стягненні боргу у сумі 6238,26 грн. за квітень 2003 р. відмовляє.

Таким чином, станом на 01.06.2006 р. заборгованість відповідача складає 194697,99 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України  зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що фінансування відповідача проводиться за рахунок Державного бюджету України суд приходить до висновку  на підставі вищевикладеного зменшити розмір пені вдвічі до 8513 грн.59 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав належні докази (у справі), які дають підстави суду задовольнити їх частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу – 194697,99 грн.; 8513,59 грн.  – пені;  17884,17 грн. – збитків від інфляції; 5100,35 грн. – 3% річних, витрати по сплаті держмита – 2478,31 грн. та інформаційно-технічного  забезпечення судового процесу – 118 грн.

В стягненні 6238,26 грн.  – боргу та 8513,59 грн. – пені відмовити.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 33-34, 43,44-45, 49, 69(3), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 6238,26 грн.  – боргу та 8513,59 грн.– пені відмовити.

3. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, 36000, м. Полтава, вул.. Пушкіна, 83  (р/р 39219160000000 УДК в Полтавській області код 23809514 МФО 831019)на користь  Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Полтавської філії відкритого акціонерного товариства  “Укртелеком”, 36000, м. Полтава, вул.. Фрунзе, 6а (р/р 26005133001419 в АППБ «Аваль» МФО 331605 код 01186975) суму боргу – 194697,99 грн.; 8513,59 грн. – пені; 17884,17 грн. – збитків від інфляції; 5100,35 грн. – 3% річних, витрати по сплаті держмита – 2478,31 грн.  та  118,00 грн. -  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                       Іваницький О.Т.