36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.07.2006р.                                                                                Справа №14/331

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", вул. Орджонікідзе, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,50095

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав", вул. Артема, 13 к.71, м. Полтава, 36000

про  стягнення 41399,64 грн.

                                                                      Суддя  Іваницький Олексій Тихонович

Представники:

від позивача:  Мартинов В.В., дор. №19-23 від 27.01.06 р.

від відповідача:  Рябков Р.Л., дов. №4 від 29.05.2006р.

Веклич О.В., дов. №77/06 від 03.07.206р.

СУТЬ СПОРУ:  розглядається позовна заява про стягнення 41399 грн.94 коп. – штрафу за невиконання умов договору №53 від 29.12.2005р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а його представники в засіданні суду в задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на порушення позивачем договірних відносин в частині здійснення попередньої оплати товару.

В судовому засіданні 20.07.2006р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача,  суд  встановив, що 29 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», м. Кривий Ріг, яке Рішенням загальних зборів акціонерів від 12 січня 2006 року перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Мітал Стіл Кривий Ріг», що підтверджується  копією Статуту (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсплав» , м. Полтава (далі - Відповідач) укладено договір №53 на закупівлю брухту та відходів чорних металів (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник (відповідач) зобов’язався поставити Покупцю (позивачу) брухт та відходи чорних металів відповідно до ДСТУ 4121-2002, ТУ У 322-228-42-2003, ТУ У 322-228-51-2002 та ТУ У 322-228-56-2002.

Абзацом 2 підпункту 1.1. договору передбачено, що поставку щомісячного об’єму  металобрухту відповідач здійснює на підставі узгодженої на один місяць специфікації, яка є невід’ємною  частиною Договору.

24 лютого 2006 року сторони по справі шляхом підписання Специфікації №4 узгодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість брухту і відходів чорних металів, що підлягає поставці у березні 2006 року, а саме: відповідач зобов’язався поставити позивачу металобрухт в кількості 500 тон  загальною вартістю з врахуванням ПДВ 459 996,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 24 лютого 2006 року до Договору (копія в матеріалах справи)  введено в дію Специфікацію №4.

Відповідно до підпункту 2.1. договору позивач зобов’язався прийняти поставлені брухт та відходи чорних металів і оплатити їх за договірними цінами.

Згідно з підпунктом 2.2. договору позивач здійснює попередню оплату в обсязі 20% від вартості об’єму, затвердженого в погодженій Специфікації на запланований місяць не пізніше сьомого числа місяця, на який заплановано поставку металобрухту.

Підпунктом 2.3. договору передбачено, що оплата за металобрухт, який надходить протягом місяця на адресу позивача, здійснюється згідно приймально-здавальних актів Ф.69 та Ф.19, які оформлені у відповідності з пунктом 3.2. договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 5 банківських днів з дати виписки актів Ф.69 та Ф.19.

Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку металобрухту в березні 2006 року та, посилаючись на пункт 4.1. договору і статтю 230 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості об’єму недопоставленого металобрухту, що становить 41 399,64 грн.

Суд дослідивши матеріали справи та додатково надані документи, заслухавши представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання  має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалось вище, відповідно до підпункту 2.2. договору позивач повинен був здійснити попередню оплату в обсязі 20% від вартості металобрухту, що буде постачатися в березні 2006 року. Розмір передоплати, яку повинен був здійснити позивач до 7 березня 2006 року з врахуванням ПДВ становить 91 999,20 грн.

В порушення договірних зобов’язань та статті 526 Цивільного кодексу України позивач безпідставно відмовився від виконання договірних зобов’язань в частині здійснення часткової попередньої оплати вартості металобрухту.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідач 13 березня 2006 року повідомив позивача про відмову відповідача від поставки металобрухту в березні 2006 року в зв’язку з відсутністю передоплати за металобрухт з боку Позивача, направивши на адресу позивача лист №161/1 (копія в матеріалах справи).

Представник позивача в судовому засіданні посилався на пункт 5 Додаткової угоди №3 від 24 лютого 2006 року до Договору , якою змінено порядок оплати металобрухту.

Суд відхиляє твердження дані позивача, так як з змісту та умов зазначеної Додаткової угоди не вбачається згоди сторін скасувати або внести  зміни до підпункту 2.2. договору, яким передбачено обов’язок  позивача сплачувати попередню оплату в розмірі 20% від вартості об’єму металобрухту, затвердженого в погодженій сторонами специфікації.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті  129 Конституції України, ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали необхідні для вирішення спору.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що   письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.      Оригінали  документів  подаються,  коли   обставини    справи відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивач не подав суду доказів про зміну порядку оплати металобрухту.

Згідно з частинами 1-2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем  у відповідності до вимог статті 614 ЦК України,  ст.ст.32-34,36 ГПК України надано належні докази про відсутність його вини /у матеріалах  справи/.

Позивач у відповідності до ст.ст.32-34,36 ГПК України не надав належних   доказів,  не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-34, 36,43, 44-45, 49, 82-85  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

          СУДДЯ                                                                      Іваницький О.Т.