Справа  № 1- 34 /2008 року

                                                                        ВИРОК

                                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      1 лютого 2008 року                   Тиврівський районний суд Вінницької області

        в складі головуючого судді Ліщишиної М.Ю.

        при секретарі                         Віценко К.А.

        з участю прокурора               Базелінського В.П. 

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні  смт Тиврів  кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Семиозерка, Семиозерського району, Кустанайської області, Казахстан, українця, громадянина України,  жителя АДРЕСА_1,   з  середньою спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК України раніше несудимого,

        у вчиненні злочину за ч.1 ст.122 КК України ,

                                                                    встановив:

           13.10.2007 року, близько 12-00 год. в АДРЕСА_1, ОСОБА_1, на території свого господарства, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи в неприязних відносинах із ОСОБА_2,  під час суперечки із останнім,  навмисно наніс йому удар кулаком в обличчя від якого ОСОБА_2 впав на асфальтне покриття, а потім наніс декілька ударів ногами по тулубу в область грудної клітки, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості . 

            Підсудний ОСОБА_1  вину у вчиненні злочину за ч.1 ст. 122 КК України визнав повністю  і показав, що 13.10.2007 року, близько 12-00 год. був вдома в АДРЕСА_1. До нього прийшов ОСОБА_2, між ними виникла суперечка з приводу того, що останній висловлювався на адресу його дружини ОСОБА_3 нецензурними словами, вибачення відмовився просити.  Він ударив ОСОБА_2 кулаком в обличчя, розбивши його. Від удару останній впав на землю. Потім наносив удари ногами по тулубу.  У вчиненому кається.

            Вина підсудного у вчиненні злочину за ч.1  ст. 122 КК України крім його показів стверджується :   висновком судово-медичної експертизи № 259 від 16.11.2007 року (а.с. 32 - 33),  згідно якого у ОСОБА_2 мали місце рани на голові, садно на лівій руці та перелом 7 ребра зліва. Дані ушкодження виникли, можливо 13.10.2007 року.   По ступеню тяжкості, перелом 7 ребра , як спричинивший тривалий розлад здоров'я, належить  до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, рани на голові належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, садно на лівій руці належить до легких тілесних ушкоджень. По механізму заподіяння вище вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету ( предметів).

            Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 13.10.2007 року прийшов до ОСОБА_1 повернути сверло, яке взяв раніше. Між ними виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_1 вдарив його кулаком в обличчя, він впав на асфальт, потім бив ногами по тулубу. У нього було зламане ребро та розбита голова. Шкоду йому відшкодовано. Претензій до підсудного не має.

            Свідок ОСОБА_3  показала, що 12.10.2007 року до них додому прийшов ОСОБА_2та хотів взяти сверло, вона сказала, що чоловіка не має вдома, а де сверло не знає. ОСОБА_2  обзивав її нецензурними словами, штовхнув і взяв сверло. Коли прийшов чоловік ОСОБА_1 все йому розповіла. На слідуючий день ОСОБА_2 приніс сверло. ОСОБА_2 разом із чоловіком вийшли з будинку, а коли повернулись у ОСОБА_2 була розбита губа. Чоловік сказав, що вдарив ОСОБА_2

            Свідок ОСОБА_4 показав , що із ОСОБА_5 прийшли до ОСОБА_1 Там між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була бійка. ОСОБА_1 наносив удари по тулубу ОСОБА_2, у якого було розбите обличчя.  В руках у ОСОБА_1 була цеглина. Вони із ОСОБА_5 розборонили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ті пішли в будинок, а вони із ОСОБА_5 поїхали додому.

            Свідок ОСОБА_5 дав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_4    

            Суд  вважає  доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.1 ст.122 КК України - він умисно причинив середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2, яке не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я.

            Призначаючи покарання за вчинене, суд враховує тяжкість вчиненого злочину , особу винного та обставини , що пом'якшують покарання , а саме : що він  щиро кається у вчиненому,  відшкодував шкоду, а також думку потерпілого - не карати підсудного суворо.

            Суд також враховує, що підсудний за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.

           Обставиною,  що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння .

            З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного   ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, застосовує ст. 75 КК України та звільняє його від покарання у виді обмеження волі з випробуванням та покладає на нього обов'язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

                   Керуючись ст.ст.323-324  КПК України,-

                                                                       засудив:

            ОСОБА_1   визнати винним за ч.1 ст.122 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі, терміном на два роки 6 місяців.

           На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку, терміном два роки не вчинить нового злочину.

            Покласти на ОСОБА_1  обов'язки передбачені п. п. 3, 4 ст.76 КК України :

     повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи ,

      періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

            Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної чинності залишити ОСОБА_1  підписку про невиїзд.

            На вирок може бути  подана апеляція до апеляційного суду  Вінницької області через Тиврівський районний  суд  протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                          Суддя                                                              М.Ю.Ліщишина