25.02.2011
Справа № 2а-1458/2011 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2011 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Кучерук І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної автоінспекції м. Миколаїва про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача у якому просить суд скасувати постанову серії ВЕ №216362 від 26.01.2011 року, вказавши, що 26.01.2011 року відносно нього було складено протокол та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП за не надання переваги у русі пішоходу. З правопорушенням та постановою не згоден.
Позивач подав заяву про розгляд справу за його відсутності, вимоги підтримує. Відповідач у судове засідання не з’явився, заперечень проти позову не надав.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню. Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №216362 відносно ОСОБА_1 винесена 26.01.2011 року за ст. 122 ч.2 КУпАП.
У постанові вказано, що ОСОБА_1 26.10.2011 року о 10-35 годин керуючи автомобілем «Пежо»д.н. НОМЕР_1 в м. Миколаїв повертаючи ліворуч на перехресті з пр. Жовтневого на вул. Самойловича не надав перевагу в русі пішоходу який переходив проїжджу частину на яку водій повертав.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 16.2. «Правил дорожнього руху»України На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
В протоколі серії ВЕ1 №123567 від 26.01.2011 року, складеному відносно ОСОБА_1, відсутні відомості про свідків, та потерпілого –пішохода якому не було надано переваги у русі.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь. На запит суду відносно матеріалів які послугували підставою для винесення постанови та накладенню адміністративного стягнення, відповіді не надійшло, відповідач у судове засідання не з’явилася, доказів в обґрунтування постанови не надала.
В цій ситуації суб'єкт владних повноважень повинен надати докази скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування постанови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 14, 53 Закону України «Про дорожній рух», п. 16.2. «Правил дорожнього руху»України, ст.122, 141, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 72, 104, 122, 159, 160, 163, 171-2 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити
Скасувати постанову серії ВЕ №216362 від 26.01.2011 року по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про накладення штрафу у розмірі 425 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя :