Справа №2а-109/2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуках справу за адміністративним позовом Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату Стрітенської парафії до Прилуцької міської Ради Чернігівської області, треті особи без самостійних вимог : на стороні позивача Чернігівська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату, на стороні відповідача Свято-Троїцький жіночий монастир Чернігівської єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату - про визнання незаконним рішення сесії Прилуцької міської Ради від 28 квітня 2007року та його скасування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до відповідача, у якому просить визнати незаконним рішення сесії Прилуцької міської Ради (двадцять третьої сесії п"ятого скликання) від 28 квітня 2007року про передачу у розпорядження Свято-Троїцького жіночого монастиря Чернігівської єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату будівлі Стрітенського собору, розташованого у м. Прилуки вул. Галаганівська, 39 і зобов"язати Прилуцьку міську Раду скасувати це рішення, як прийняте сесією міської Ради з перевищенням її повноважень.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що приймаючи рішення про передачу з комунальної власності культової споруди в розпорядження однієї з релігійних організацій, сесія міської Ради перевищила свої повноваження, оскільки діяла всупереч вимогам п.2 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації-" яка указує на те, що вирішення даного питання може здійснюватись тільки за рішенням обласної державної адміністрації.
В судовому засіданні:
Представник позивача підтримав свої вимоги за вищевикладених обставин, при цьому суду пояснив, що тільки Чернігівська обласна державна адміністрація могла приймати рішення про передачу будь якій релігійній організації чи громаді спірного приміщення краєзнавчого музею, яке він вважає культовою спорудою яка перебуває у державній власності. Це передбачено спеціальним законом - п.2 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а тому він вважає незаконно прийнятим рішення на сесії Прилуцької міської Ради від 28 квітня 2007року по даному питанню, з перевищенням її повноважень.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що приймаючи Рішення від 28.04.2007р. сесія міської Ради діяла у межах своїх повноважень, оскільки, зазначене майно, приміщення краєзнавчого музею (раніше Стрітенський собор), перебувало у комунальній власності, віданні та розпорядженні міської ради відповідно до рішень Чернігівської обласної ради, а тому вважає прийняте рішення на сесії Прилуцької міськради від 28 квітня 2007року у повній відповідності з діючим законодавством.
Третя особа на стороні на стороні відповідача, представник Свято-Троїцького жіночого монастиря Чернігівської єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату також вважає законним прийняте рішення на сесії міськради від 28.04.2007року депутатами, як колегіальним органом місцевого самоврядування.
Представник Чернігівської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату в судове засідання не з"явився.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши усі докази по справі, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 31 Закону України від 07.02.1991р. №697-ХП"Про власність", до державної власності в України належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Стаття 33 цього ж Закону вказує на те, що управління державним майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.
Як установлено судом, на час розгляду даної справи спірне приміщення краєзнавчого музею (раніше Стрітенський собор) перебуває у комунальній власності, про що не заперечили і представники сторін в судовому засіданні.
Правовий статус спірного приміщення краєзнавчого музею визначений відповідними рішеннями Чернігівської обласної ради від 23 грудня 1991 року №297 "Про розмежування державного майна, що належить до комунальної власності Рад народних депутатів" (а.с. 34, 35) та від 28 грудня 2006року "Про затвердження переліку об"єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області" (а.с. 28, 31). Проаналізувавши зміст цих рішень суд знаходить, що спірний об"єкт - приміщення краєзнавчого музею переданий у власність міської Ради та не зазначений як такий, що віднесений до об"єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
На підставі вищеназваних рішень обласної Ради було прийняте рішення Прилуцької міської Ради народних депутатів від 27 лютого 1992року "Про надання прав міськвиконкому у зв"язку з розмежуванням комунальної власності", яким визначено перелік підприємств, організацій та установ, які передаються у відання міської ради народних депутатів та приймаються до комунальної власності. У цьому переліку під п.8 зазначено приміщення Прилуцького краєзнавчого музею, як це вбачається із копії цього рішення та до нього Переліку досліджених в судовому засіданні. (а.с. 32, 33).
Вищеуказані рішення обласної та міської Ради дотепер не змінені, не скасовані і залишаються чинними, унаслідок чого приймаються до уваги судом як належні докази при постановленні рішення у даній справі.
Отже, як установлено судом, спірне приміщення краєзнавчого музею перебувало у комунальній власності міської Ради на законних підставах, а відтак і поширюється її (міськради) компетенція по управлінню та розпорядженню цим майном, а тому суд висновує, що при ухваленні оскаржуваного рішення 28.04.2007 року депутати Прилуцької міської Ради діяли у межах своєї виключної компетенції, як це і передбачено п.3О ст. 26 Законом України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", при тому, жодним чином не перевищила своїх повноважень під час прийняття рішення про передачу спірного приміщення краєзнавчого музею (раніше Стрітенський собор) одній із релігійних організацій.
Перевіряючи усі доводи сторін, суд проаналізував доводи позивача про невідповідність дій відповідача положенням статті 17 Закону України від 23.04.1991року №987-Х11 "Про свободу совісті та релігійні організації"", яка визначає порядок користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян. Зокрема, частина 1 цієї статті передбачає, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Частина 2 указує на те, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим -
Уряду Республіки Крим, (частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.12.93 p. N3795-ХІІ).
Однак, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача у співвідношенні до вимог вищеназваного закону, оскільки, відповідно до характеру виниклих правовідносин і наданих сторонами доказів у судовому засіданні установлено, що Прилуцька міська Рада вирішила передати Свято-Троїцькому жіночому монастирю не культову будівлю, а приміщення краєзнавчого музею (раніше Стрітенського собору), як це витікає із прийнятих рішень відповідних (обласної та місцевої) Ради і матеріалів даної справи.
Інших доказів суду надано не було, зокрема, сторона позивача на підтвердження своєї позиції у розглядуваній справі не надала доказів про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення Прилуцької міськради (28.04.2007р.) була наявною інша правова реєстрація чи використання спірного приміщення - краєзнавчого музею в м. Прилуках по вул. Галаганівська, 39 - як культової будівлі.
Тому, суд не може застосувати положення спеціальної норми законодавства ( ст. 17 Закону України від 23.04.1991року №987-Х11 "Про свободу совісті та релігійні організації") у виниклих правовідносинах сторін по даній справі.
За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України представник відповідача, як суб"єкта владних повноважень у розумінні п.7 ст. 3 цього-ж Кодексу -довів правомірність прийнятого рішення Прилуцькою міською Радою від 28.04.2007року, а вимоги позивача є безпідставними і не грунтуються на вимогах діючого законодавства України, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 31, 33 Закону України від 07.02.1991р. №697-Х11 "Про власність", п.30 ст. 26 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 17 Закону України від 23.04.1991 року №987-Х11 "Про свободу совісті та релігійні організації*", ст. ст. 17, 71, 160 - 163, 167, 186 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Релігійній громаді Української Православної Церкви Київського патріархату Стрітенської парафії в задоволенні адміністративного позову до Прилуцької міської Ради Чернігівської області про визнання незаконним рішення сесії Прилуцької міської Ради від 28 квітня 2007року - відмовити.
постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.