Справа №1-516/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

мЛуцьк                                                                                                  20 червня 2007 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

під головуванням - заступника голови суду,  судді:   Квятковського М. С.

за участю секретаря :                                                               Бугайчук В.М.

за участю прокурора :                                                             Покидюка В.М.

захисника - адвоката:                                                              ОСОБА_1

потерпілого:                                                                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в  залі  суду в м.   Луцьку кримінальну справу про   обвинувачення

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  українця,  громадянина України,  із середньою освітою,  уродженця та мешканцяАДРЕСА_1  пенсіонера,  одруженого,  на утриманні двоє неповнолітніх синів: ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_2р.н.,  ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.,  раніше не судимого,

-   за  ст.  ст.  365 ч.2,  384 ч. 1 ЮС України,  -

 

встановив:

 

Підсудний ОСОБА_3  будучи працівником правоохоронного органу та службовою,  працюючи на посаді командира відділення роти міліції особливого призначення «Беркут»,  23 березня 2006 року,  приблизно о 23 год. 50 хв.,  рухаючись на службовому автомобілі «УАЗ» поблизу супермаркету «Колібріс»,  що по вул. Ветеранів в м. Луцьку,  діючи всупереч інтересам служби,  використовуючи своє службове становище,  явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень,  спільно з працівником міліції РМОП «Беркут» ОСОБА_6. безпідставно та незаконно зупинили потерпілогоОСОБА_2 який йшов по вказаній вулиці,  громадський порядок не порушував та не вчиняв жодних протизаконних дій. ОСОБА_6,  переслідуючи корисливу зацікавленість,  з метою збагачення,  маючи на меті заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_2,  повідомив останньому,  що ним проводиться операція по виявленню викрадених телефонів,  всупереч встановленому порядку провів його обшук,  під час якого заволодів мобільним телефоном «Соні-Еріксон» та грошима в сумі 7 гривень. На прохання ОСОБА_2 повернути належний йому мобільний телефон,  ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком в обличчя,  від чого той впав.

Після зазначених подій,  продовжуючи злочинні дії ОСОБА_6 спільно з підсудним у даній справі ОСОБА_3 почали наносити удари

 

гумовими кийками по тілу потерпілого. В результаті нанесених ударів,  відповідно до висновку судово-медичного експерта №695 від 04.05.2006 року потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синців в поперековій ділянці зліва,  на зовнішній поверхні лівого стегна,  в верхній третині та на задній поверхні лівого ліктьового суглобу,  які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні,  з приводу інкримінованого йому злочину,  підсудний ОСОБА_3 своєї вини не визнав.

Показав,  що зранку 23 березня 2006 року і протягом доби ніс службу по охороні громадського порядку в м. Луцьку разом із працівниками міліції РМОП «Беркут» ОСОБА_6., ОСОБА_7 і ОСОБА_8  на службовому автомобілі марки «УАЗ».

Під час несення служби в нічний час з 23 на 24 березня 2006 року на вул. Ветеранів в м. Луцьку не виїжджали,  приблизно з 22-30 год. до 01-30 год. знаходились на базі в приміщенні РМОП «Беркут» за адресою м. Луцьк,  вул. Винниченка,  43. В зв'язку з наведеним,  інкримінованого йому злочину не вчиняв.

Не зважаючи на те,  що підсудний ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому злочині не визнав,  його винність у вчиненні даного злочину стверджується зібраними та дослідженими в суді доказами.

Із показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається,  що 23 березня 2006 року біля 24 год.,  проходячи біля магазину «Колібріс» по вул. Ветеранів в м. Луцьку,  побачив,  що на зустріч йому рухається міліцейський УАЗ сірого кольору. Коли автомобіль зупинився,  з нього вийшло троє осіб в комуфляжній формі,  одним з яких був ОСОБА_6 Останній повідомив,  що ними проводиться операція по вилученню викрадених мобільних телефонів,  обшукав його і забрав із правої кишені штанів мобільний телефон «Соні-Еріксон»,  а з лівої гроші в сумі 5-7 грн. На прохання повернути належне йому майно,  ОСОБА_6 вдарив його рукою в обличчя,  від чого впав. В цей час працівники міліції нанесли йому удари гумовими кийками в область спини,  після чого втекли. Вдома про вказану подію розповів батькам.

Наступного дня разом з матір'ю прийшов у міськвідділ міліції,  де впізнав ОСОБА_6  як особу,  яка відібрала майно,  та разом з іншими двома працівниками міліції нанесли йому тілесні ушкодження.

Батьки потерпілого ОСОБА_2 - свідкиОСОБА_9 ОСОБА_10  в підтвердження показань сина пояснили,  що про обставини події взнали зі слів сина,  коли він близько 24 год. 23 березня 2006 року повернувся додому. В нього були синці на лікті і спині,  подряпана і грязна куртка,  а свідок ОСОБА_9 крім того ствердила,  що була очевидцем того,  як вранці після події в приміщенні Луцького міськвідділу син впізнав ОСОБА_6. як особу,  що його пограбувала і разом з іншими працівниками міліції побила його.

Факт впізнання підтвердив і свідок - заступник командира роти МОП «Беркут»ОСОБА_11

СвідокОСОБА_12. - старший оперуповноважений карного розшуку Луцького MB УМВС у Волинській області показав,  що  24 березня 2006 року

 

чергував і вранці відібрав заяву-повідомлення від потерпілого про злочин і пояснення,  де він вказував про пограбування і побиття його працівниками міліції. Дані обставини звернення в Луцький MB потерпілого ствердив свідокОСОБА_13

Факт пограбування та побиття потерпілого,  крім показань ОСОБА_2,  стверджується висновком експертизи,  згідно якої на курточці потерпілого виявлено сліди,  які могли бути причинені як гумовими кийками так і томфою (різновид міліцейського кийка),  а також висновком судово-медичної експертизи,  згідно якої у потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців,  які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виникнення вищевказаних ушкоджень,  згідно висновку,  в результаті падіння малоймовірно.

(а.с. 212-214; 145; 147; 161; 163; 218-224).

Свідок ОСОБА_14 - лікар Луцької міської лікарні ствердив,  що 25.03.2006 року в лікарню звернувся ОСОБА_2 із скаргами на те,  що його побили працівники міліції.

Та обставина,  що злочин відносно потерпілого ОСОБА_2 було вчинено підсудним ОСОБА_3 спільно із працівниками міліції,  серед яких був і ОСОБА_6,  крім зазначених у вироці доказів,  стверджується.

Показаннями в суді свідкаОСОБА_15 про те,  що 23 березня 2006 року,  близько 24 год. на вул. Ветеранів в м. Луцьку його разом із ОСОБА_16 запросив в міліцейський автомобіль ОСОБА_6,  якого він знав раніше. Біля магазину «Колібріс» автомобіль зупинився і всі вийшли з автомобіля. Потім три міліціонери,  в тому числі,  ОСОБА_3 і ОСОБА_6,  підійшли до незнайомого хлопця. Він чув,  що міліціонери представились і говорили про мобільний телефон. Один з них,  обшукав потерпілого і взяв в нього з кишені телефон. Коли потерпілий попросив повернути телефон,  працівники міліції,  серед яких був і ОСОБА_3  побили його.

В ту ж ніч ОСОБА_6 передав йому для продажу мобільний телефон моделі «Соні-Еріксон»,  який він продавОСОБА_16 за 100 доларів США,  з яких,  розмінявши,  350 грн. передав ОСОБА_6. Мобільні телефони для продажу ОСОБА_6 йому передавав і раніше.

Під час очної ставки ОСОБА_15 вказав на ОСОБА_3  як на працівника міліції,  який разом із ОСОБА_6. та ще однією особою наносили удари по тілу невідомого хлопця і забрали мобільний телефон.

(а.с.  172-174).

При відтворення обстановки і обставин події потерпілий ОСОБА_2 і сідок ОСОБА_15 вказали на одне і те ж саме місце,  де відбувалися події.

(а.с. 179-187; 188-203).

Дана обставина має важливе значення для встановлення істини у справі з огляду на те,  що потерпілий і свідок не знайомі,  про що ствердили в суді.

Свідок ОСОБА_16. на досудовому слідстві дав аналогічні показання про обставини побиття потерпілого пізно ввечері 23 березня 2006 року тим,  на які вказав і свідок ОСОБА_15

(а.с. 40-41).

 

Викрадений у потерпілого мобільний телефон було виявлено і вилучено у свідка ОСОБА_16 Останній ствердив,  що телефон придбав уОСОБА_15

(а.с. 154; 155).

Свідок ОСОБА_17 показав,  що до подій 23 березня 2006 року двічі придбавав мобільні телефони уОСОБА_15

Відповідно до вироку Луцького міськрайонного суду від 19 жовтня 2006 року,  ухвали судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 26 грудня 2006 року ОСОБА_6 вже засуджений за вчинення злочинів відносно потерпілого ОСОБА_2 23 березня 2006 року близько 24 год.

(а.с. 265-268; 269-271).

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_3  на час вчинення інкримінованого йому злочину перебував на посаді командира відділення оперативного взводу РМОП «Беркут» УМВС України у Волинській області

(а.с. 280-291).

На підставі наведених доказів в їх сукупності,  суд приходить до висновку,  що своїми умисними діями,  які виразились в перевищенні службових повноважень,  тобто умисному вчиненні службовою особою дій,  які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень,  які супроводжувались насильством,  що виразилось в нанесенні тілесних ушкоджень із застосуванням гумового кийка,  підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин,  передбачений  ст. 365 ч.2 КК України.

Заперечення підсудного ОСОБА_3  що не вчиняв інкримінованого йому злочину,  а після 22 год. 23 березня 2006 року і приблизно до 1год. ЗО хв. 24 березня 2006 року знаходився з іншими працівниками групи на базі,  що потерпілий оговорив його,  суд до уваги не приймає,  оскільки вони спростовуються наведеними у вироці доказами,  і розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім того,  суд виходить із наступних обставин.

Так,  факт чергування ОСОБА_3. з 9 год. 23 березня 2006 року по 9 год. 24 березня 2006 року стверджується,  крім його показань постовою відомістю та графіком несення служби,  разом з ним в групі також чергували ОСОБА_7,  ОСОБА_8  ОСОБА_6 Згідно постової відомості цієї доби чергувала лише одна група швидкого реагування «Беркут».

Оглядом книги записів чергування ЗМОП «Беркут»,  бортового журналу чергового автомобіля та постової відомості з 23 березня 2006 року встановлено відсутність записів про виїзд групи в район супермаркету «Колібріс» в м. Луцьку.

Однак між записами в бортовому журналі,  книзі записів оперативного чергування та в постовій відомості є розбіжності.

Так,  в постовій відомості не відображено виїзд групи на вул. Володимирську о 1 год. 32 хв.,  хоча такий виїзд мав місце. В книзі записів оперативного чергування зареєстровано всього два виїзди групи,  а в бортовому журналі зареєстровано три виїзди.

 

В постовій відомості відображено перевірку шести барів,  двох ігрових автоматів одного комп'ютерного клубу,  цих даних не відображено ні в книзі записів оперативного чергування,  ні в бортовому журналі.

Крім того,  в книзі записів оперативного чергування і в бортовому журналі є виправлення щодо часу виїзду групи з бази.

Наведене дає підстави вважати,  що вказані документи заповнювались досить довільно і не відображають увесь об'єм роботи групи,  а тому беззаперечно не можуть свідчити про те,  що група не перебувала в районі супермаркету «Колібріс».

Крім того,  з матеріалів справи вбачається,  що відділом внутрішньої безпеки МВС України у Волинській області проводились оперативно -розшукові заходи в результаті чого встановлено,  що до викрадення телефону у громадянина ОСОБА_2,  а також отримання тілесних ушкоджень останньому причетний міліціонер ОСОБА_6,  тобто особа,  з якою в одній групі ніс службу в ніч з 23 березня на 24 березня 2006 року і підсудний ОСОБА_3.

(а.с. 19).

Аналізуючи наведені у вироці докази,  суд не приймає до уваги показань свідків ОСОБА_7  ОСОБА_17,  ОСОБА_8 ОСОБА_17  ОСОБА_18 ОСОБА_11  оголошених показань свідка ОСОБА_19 (а.с. 73-74) про те,  що група,  на час вчинення злочину,  знаходилась на базі,  оскільки такі їх показання протирічать об'єктивно встановленим обставинам справи.

Суд вважає,  що дані свідки намагаються в такий спосіб допомогтиОСОБА_3 уникнути кримінальної відповідальності.

Показання свідків ОСОБА_20  ОСОБА_21 - інспекторів ДПС, ОСОБА_22 - чергового Луцького MB про те,  що приблизно о 1 год. ЗО хв. по виклику група швидкого реагування «Беркут» виїжджала по виклику на вул. Володимирську,  лише стверджує даний факт,  який не оспорюються і не має значення для правильного вирішення справи.

В суді також не встановлено доказів того,  що потерпілий ОСОБА_2 оговорив підсудного ОСОБА_3

Та обставина,  що ОСОБА_2,  ОСОБА_15 раніше притягувались до адміністративної відповідальності не свідчить про те,  що по даній справі вказані особи дають неправдиві показання.

Разом з тим,  в суді не знайшло свого ствердження обвинувачення ОСОБА_3 за  ст. 384 ч.1 КК України.

Так,  будучи допитаним в кримінальній справі відносно ОСОБА_6  ОСОБА_3. фактично не являвся свідком,  оскільки сам притягується до кримінальної відповідальності в зв'язку з тими ж подіями.

З огляду на зазначене,  ОСОБА_3. не може нести кримінальної відповідальності за  ст. 384 ч.1 КК України,  а тому його слід виправдати за відсутністю в його діях складу цього злочину.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину,  який відноситься до категорії тяжких,  дані про його особу.

 

Суд враховує,  що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин відносно потерпілого будучи працівником правоохоронних органів.

Разом з тим,  суд враховує,  що ОСОБА_3. виключно позитивно характеризується як особа,  приймав участь у проведенні спеціальних миротворчих операціях,  за що має заохочення,  на утриманні має двоє малолітніх дітей,  а тому суд вважає,  що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства,  а тому покарання йому слід призначити із застосуванням  ст. 75 ЮС України в частині призначення основного покарання. При цьому суд приймає до уваги і той факт,  що ОСОБА_3. виконував другорядну участь у вчиненні злочину.

Керуючись  ст.  ст. 323,  324 КПК України,  суд,  -

 

засудив:

 

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 365 ч.2 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на З(три) роки.

На підставі  ст. 75 ЮС України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного основного покарання,  якщо він протягом іспитового строку,  тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі  ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.

За  ст. 384 ч.1 КК України ОСОБА_3 виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.