Справа № 2-3017/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді - Костюкевича O.K.
при секретарі - Олексюк Т.В.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача -
Ольховського М. В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку
цивільну справу за позовомОСОБА_2 до Луцької міської ради про
визнання права власності на самочинну забудову, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинну забудову.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської Ради депутатів трудящих від 16.12.1968 за № 553 йому було виділено під індивідуальне будівництво земельну ділянку площею 600 кв. м. в м. АДРЕСА_104.02.1969 року між Луцькою міською радою та позивачем було укладено договір № 19 про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності. Актом державної комісії від 26.02.1971 року, який затверджений рішенням виконкому Луцької міської Ради народних депутатів від 03.03.1971 року за № 100, житловий будинок та надвірні споруди по вищезазначеній адресі були прийняті в експлуатацію.
Зазначає, що на виділеній згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської Ради депутатів трудящих від 16.12.1968 за № 553 ним було самочинно, без виготовлення відповідної проектної документації побудовано гараж (6-1) площею 22, 8 кв. м.
Просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж площею 22, 8 кв. м. АДРЕСА_1
В попередньому судовому засіданні представник позивача КОСОБА_1 позовну заяву підтримала з підстав в ній зазначених. Просила суд її задовольнити.
Представник відповідача Ольховський М. В. в попередньому судовому засіданні позов визнав. Проти його задоволення не заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Луцької міської Ради депутатів трудящих від 16.12.1968 за № 553 (а.с. 6) позивачу було виділено під індивідуальне будівництво земельну ділянку площею 600 кв. мАДРЕСА_1. 04.02.1969 року між Луцькою міською радою та позивачем було укладено договір № 19 (а.с. 7-10) про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.
Згідно Акту державної комісії від 26.02.1971 року (а.с. П), який затверджений рішенням виконкому Луцької міської Ради народних депутатів від 03.03.1971 року за № 100, житловий будинок та надвірні споруди по вищезазначеній адресі були прийняті в експлуатацію.
З пояснень представника позивачаОСОБА_1 суд встановив, що на виділеній згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської Ради депутатів трудящих від 16.12.1968 за № 553 позивачем було самочинно, без виготовлення відповідної проектної документації побудовано гараж (6-1) площею 22, 8 кв. м, що вбачається з дослідженого в попередньому судовому засіданні технічного паспорта від 06.09.2006 року (а.с. 23-27).
4.2 ст. 331 ЦК України зазначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Ч.3 ст. 376 ЦК України зазначає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З дослідженого в попередньому судовому засіданні експертного заключения (а.с. 12-22) суд встановив, що планування, конструктивні елементи самочинної забудови гаража відповідає дійсним державним будівельним нормам.
Таким чином проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що самочинно збудований гараж АДРЕСА_1 області збудований без порушення дійсних будівельних норм та порушень прав інших осіб, суд вважає за доцільне позов задовольнити.
Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60, 130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 331, 376, ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований гараж площею 22, 8 кв. м. АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.