Справа №  2-862/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 червня 2011 року

    Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого – судді Бусленко В.П.

при секретарі – Светові В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі – продажу житлового приміщення та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ

В обгрунтування своїх вимог позивачка вказує, що 06.10.1999 року між нею - позивачем по справі (покупцем за договором) в особі члена Універсальної товарної біржі «Маркет-Центр» приватного підприємства «БІНОМ» ОСОБА_5, що діяла на підставі уставу біржі та договору доручення від 06 жовтня 1999 року та відповідачем (продавцем за договором) в особі члена Універсальної товарної біржі «Маркет - Центр» ОСОБА_6, що діяла на підставі уставу біржі та договору доручення від 06 жовтня 1999 року був підписаний договір купівлі -продажу, що підтверджується примірником договору. Згідно п.1, п.2 вказаного договору, мовою оригіналу: «1. Продавец продал, а покупатель купил трехкомнатную квартиру жилой площадью 33,2 м2 расположенную на пятом этаже пятиэтажного здания по адресу: АДРЕСА_1 и отвечающую санитарным и техническим требованиям. 2. Указанное имущество продано за 1130 (одна тисяча сто тридцять) грн.». Під час торгів біржова сума житлової квартири була встановлена на рівні 1130 грн. Відповідно до умов договору позивачка в той же час сплатила відповідачу 1130 (одна тисяча сто тридцять) гривень й витрати пов'язані з біржовими торгами, та відповідно до п.6 зазначеного договору отримала право власності, мовою оригіналу: «Право собственности на отчуждаемое имущество возникает у покупателя после подписания настоящего договора». В той же час договір купівлі - продажу був підписаний сторонами в 3 екземплярах та посвідчений директором Універсальної товарної біржі «Маркет - Центр». В подальшому позивачка звернулась до Комунального підприємства „Свердловське МБТ1", де зареєструвала придбану вищезазначену житлову квартиру на праві особистої власності, що підтверджується реєстраційним надписом за № 14127 від 20.10.1999 року.

На теперішній час позивачка за сімейними обставинами вимушена продати придбану законним шляхом вищезазначену квартиру та звернувся до нотаріуса. При перевірці документів, що підтверджують право її приватної власності на трикімнатну квартиру житловою площею 33,2 м розташовану па п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 нотаріус відмовилася реєструвати угоду з огляду на відсутність нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу та невідповідності договору купівлі - продажу технічному плану МБТІ та порадила звернутись до суду з позовом про визнання права власності. Відповідно до технічного плану МБТІ трикімнатна квартира розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 має житлову площу 33,2 м та загальну площу 52,8 м2. Відповідно до ст.41 Конституції :„Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним." Відповідно до вимог ст. 317 Цивільного кодексу України: 1.Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна." Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України„. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або - незаконність набуття права власності не встановлена судом." З огляду на норми матеріального права, позивачка звернулась до відповідача з вимогою оформити вказаний договір нотаріально, але відповідач посилається на різні причини та ухиляється від його нотаріального посвідчення. Позивачка звернувся до нотаріуса з проханням посвідчити вказаний договір, але нотаріус порадив звернутися до суду для визнання дійсним договору купівлі - продажу вказаної будівлі та визнання за позивачкою права власності на неї. Відповідно до вимог п.2 ст.220 Цивільного Кодексу України: „Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається ".

На підставі викладеного, позивачка просить суд визнати договір купівлі - продажу від 06 жовтня 1999 року трикімнатної квартири, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , й яка має житлову площу 33,2 м2 та загальну площу 52,8 м2, що укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1   дійсним. Визнати за нею, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на трикімнатну квартиру, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка має житлову площу 33,2 м2 та загальну площу 52,8 м2. Судові витрати пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Позивачка в судовому засіданні підтвердила обставини, висловлені в позовній заяві, відмовилась від позовних вимог в частині стягнення з відповідачів судових витрат, в іншому підтримала позовну заяву, наполягала на її задоволенні.

Третя особа представник КП «Свердловське МБТІ» в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та третя особа по справі представник Універсальної товарної біржи «Маркет – Центр» в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили, в зв,язку з чим, суд вважає їх неявку з не поважних причин та вважає можливим розглянути справу без їх участі на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми для винесення рішення по справі.  

Вислухавши позивачку, третю особу представника КП «Свердловське МБТІ», дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Вказані правовідносини регулюються ч.2 ст.220 ЦК України, згідно якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних мов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов”язується передати майно /товар/ у власність другій стороні або зобов”язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 49 Закону України "Про власність" встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

В судовому засіданні встановлено, що 06.10.1999 року між позивачкою (покупцем за договором) в особі члена Універсальної товарної біржі «Маркет-Центр» приватного підприємства «БІНОМ» ОСОБА_5, що діяла на підставі уставу біржі та договору доручення від 06 жовтня 1999 року та відповідачем (продавцем за договором) в особі члена Універсальної товарної біржі «Маркет - Центр» ОСОБА_6, що діяла на підставі уставу біржі та договору доручення від 06 жовтня 1999 року був підписаний договір купівлі – продажу, що підтверджується примірником договору /а.с.6-7/. Відповідно до умов договору позивачка в той же час сплатила відповідачу 1130 (одна тисяча сто тридцять) гривень й витрати пов'язані з біржовими торгами, та відповідно до п.6 зазначеного договору отримала право власності, мовою оригіналу: «Право собственности на отчуждаемое имущество возникает у покупателя после подписания настоящего договора». В подальшому позивачка звернулась до Комунального підприємства „Свердловське МБТ1", де зареєструвала придбану вищезазначену житлову квартиру на праві особистої власності, що підтверджується реєстраційним надписом за № 14127 від 20.10.1999 року /а.с.8-9/. Відповідно до технічного плану МБТІ трикімнатна квартира розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 має житлову площу 33,2 м та загальну площу 52,8 м2. /а.с.10-11/.

Відповідно до ст.41 Конституції :„Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним."

Відповідно до вимог ст. 317 Цивільного кодексу України: 1.Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна." Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України„. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або - незаконність набуття права власності не встановлена судом."

Згідно ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Враховуюче викладене, суд вважає задовольнити позовні вимоги позивачки в повному обсязі, та визнати договір купівлі - продажу від 06 жовтня 1999 року трикімнатної квартири, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка має житлову площу 33,2 м2 та загальну площу 52,8 м2, що укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1   дійсним. Визнати за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на трикімнатну квартиру, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка має житлову площу 33,2 м2 та загальну площу 52,8 м2.

На підставі ч.2 ст.220, ст.392, 665 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,15,60,212-215 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати договір купівлі - продажу від 06 жовтня 1999 року трикімнатної квартири, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка має житлову площу 33,2 м2 та загальну площу 52,8 м2, що укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсним.

Визнати за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на трикімнатну квартиру, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка має житлову площу 33,2 м2 та загальну площу 52,8 м2.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду в Луганській області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Головуючий: