Справа № 2-а-4961/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  17.06.2011                                                        м.Калуш    

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області  Бейко    М.  А.

розглянувши у   порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом    ОСОБА_1  до    УПФ України в м. Калуш  про визнання дій неправомірними та зобов'язання до проведення перерахунку та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дітям війни ,-

ВСТАНОВИВ:   

            У своєму адміністративному позові позивачка просить постановити рішення, яким поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача по відмові виплатити їй підвищення до пенсії, як дитині війни неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплатити  таке підвищення  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що розраховується відповідно до ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за 2009рік а також за 10 місяців 2010року і до дати набрання законної сили постановою суду.  

Із поданого відповідачем заперечення вбачається, що пенсія позивачці виплачується у встановленому законодавством розмірі. Крім того, нею пропущено шестимісячний строк на звернення до суду на вимоги, щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії.

Вивчивши  подані сторонами письмові докази  визнаю позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.     

Встановлено, що позивачка є дитиною війни та має право на пільги, встановлені законодавством  для дітей війни.     

Даний факт відповідачем  не оспорюється.   

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» мінімальний   розмір  пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

Відповідно до ч. 2   ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.     

Крім того рішенням від 22 серпня 2008 року № 10-рп/2008   Конституційний Суд України   встановив, що  законом про Державний бюджет  не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин  це створює протиріччя у законодавстві,  і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а тому  Закон України  «Про соціальний захист дітей війни», зокрема і стаття 6 цього закону повинні безумовно виконуватися  відповідачем   у весь період його чинності.   

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ч.2 ст.99 КАС України встановлено шестимісячний строк  для звернення до  адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.

Позивач подала позов до суду 12.04.2011 року.

Підстав для поновлення строку звернення до суду з 2009року суд не вбачає.

Таким чином суд приходить до висновку, що відмова відповідача у проведені перерахунку і виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»є неправомірною, а тому позов слід задоволити частково, визнати його дії протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 12.10.2010 року, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України, постанови прийняті в порядку скороченого провадження виконуються негайно.

На підставі ст.ст. 22, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6, 8 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.183-2, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуш Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 12 жовтня 2010 року, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум –протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Калуш Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, 1942року народження, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 12 жовтня 2010 року,  з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

У задоволенні решти позову відмовити.

Звернути постанову до негайного виконання.

Відповідно до ч.9 ст.183-2 постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.          

СУДДЯ   :