ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" вересня 2006 р.                                                                                Справа №  5/237

        Господарський суд Рівненської області у складі судді Мельничука С.С.
при секретарі  Прихода О.В. розглянув справу за позовом
Рівненського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів  м.Рівне

до  ТзОВ “Олісма ”  смт. Оржів  Рівненського  району

про стягнення  адміністративно-господарських санкцій в розмірі  34097 грн. 47 коп.

Приймали участь, від позивача;  пр. Баскова З.І.,  від відповідача; пр. Назарук Ю.О.

Статті  49, 51 КАС України роз’яснені.

В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся в суд  із позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарської  санкції за  нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі 34097,47 грн. 00 коп.
      Відповідач позов не визнав мотивуючи тим, що недотримання нормативу відбулось не з вини ТзОВ “Олісма”  ,  оскільки підприємство виконало вимоги закону,  щомісячно пода-вало до Рівненського районного центру зайнятості статистичну звітність з відображенням потреби в працівниках інвалідах, для забезпечення нормативу, встановленого законом.  

Проте працівники вказаної категорії направлені на підприєммство не були.  Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” покладає на підприємства, установи орга-нізації обов‘язок створювати для інвалідів певні умови праці і забезпечувати їм соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.  Що ж  до працевлаштування інвалідів, то його віднесено до компетенції відповідних державних органів та громадських організаій.  Для застосування санкцій, обов‘язковим елементом в складі правопорушення має бути вина підприємства. Відсутність цього елементу виключає юридичну відповідаль-ність.   Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути засто-совані до суб‘єкта господарювання протягом  шести місяців з дня виявлення правопору-шення, але не пізніше ніж через один  рік  з дня правопорушення.. Позивачем пропущено вказаний термін, оскільки державну статистичну звітність він отримав 27.01.2006 року.

      При розгляді матеріалів справи встановлено, що згідно ст. ст. 19, 20   Закону України “Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні”  для підприємств, установ та орга-нізацій встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця від загальної чисельності працюючих. Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисель-ність працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відпо-відним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, адміністративно господарські  санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації,  за кожне робоче місце, призначене для працевлашту-вання інваліда і не заняте інвалідом.

     Згідно поданого звіту відповідача, середньооблікова чисельність працівників облі-кового складу на підприємстві  склала 238 осіб, підприємство зобов‘язано створити 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач направляв до Рівненського районний центру зайнятості звітність в якій відображались потреби у працівниках інвалідах. Проте працівники вказаної категорії направлені на підприєммство не були.

       Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” до внесення змін  від 23.02.2006 року  покладав на підприємства, установи організації обов‘язок створювати для інвалідів певні умови праці і забезпечувати їм соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.  Що ж  до працевлаштування інвалідів, то його віднесено до ком-петенції відповідних державних органів та громадських організаій.  Для застосування сан-кцій, обов‘язковим елементом в складі правопорушення має бути вина підприємства.     Відсутність цього елементу виключає юридичну відповідальність.   Згідно ст. 250 ГК Укра-їни адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб‘єкта господарюва-ння протягом  шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через один  рік  з дня правопорушення.. Позивачем пропущено вказаний термін, оскільки державну ста-тистичну звітність він отримав 27.01.2006 року.

       Позовні вимоги позивача  суперечать вимогам  ст.ст. 19, 20  Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  тому  задоволенню не підлягають.
   Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160-167  Кодексу адміністративного судочинства України, -                                                                       

П О С Т А Н О В И В:

          В позові відмовити .

       Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку і строки визначені статею 186 КАС України
                                         

                                 Суддя                                                                Мельничук С.С.         

 

     постанова підписане суддею 29 вересня 2006 року