Справа  № 2-а-230/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.04.2011 Гуляйпільський районний суд Запорізької області

В складі: головуючого –судді                           Чемолосової С.П

При секретарі                                                       Імановій В.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Гуляйполе Запорізької області  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до інспектора ДПС Солонянського взводу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  прапорщика міліції Чепкань Андрія Михайловича  про визнання дій протиправними, скасування постанови АЕ 1  № 003714 від 05.12.2010 року  та закриття провадження по справі ,-

                                                        В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача , інспектора ДПС Солонянського взводу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  прапорщика міліції Чепкань Андрія Михайловича  про визнання дій протиправними, скасування постанови АЕ 1  № 003714 від 05.12.2010 року  та закриття провадження по справі, в якому вказав, що  05 грудня 2010 року, близько 15 год. 30 хв.  він керуючи автомобілем Тоуоіа КАУ-4 , державний номер НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя з ввімкненою функцією «Круїз-контроль»з постійною швидкістю 125 км/год. На 437 км автодороги він був зупинений інспектором ІДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ прапорщиком міліції Чепкань А.М.

          Як вказав позивач, на  його прохання назвати причину зупинки відповідач пояснив, що  він перевищив швидкісний режим і показав зафіксовану на приладі "Радіс 2080" швидкість 131 км/год. Після того, як він не погодився з тим, що ця швидкість належить його автомобілю, інспектор Чепкань А.М. став показувати йому інші показники швидкості записані радаром, у тому числі і менші ніж 130 км/год. , і вибравши найбільший показник - 133 км/год. почав складати протокол відносно нього. Під час складання протоколу у поясненнях, він написав свою незгоду з правопорушенням, тому що, він проконтролював свою швидкість за допомогою функції «Круїз-контролю», яка складала 125 км/год. Позивач зазначив, що  жодних доказів того, що саме він порушив правила дорожнього руху інспектор ДАІ йому не надав.  Отримавши протокол  та постанову про адміністративне порушення, продовжив їхати далі.

          Позивач в позові зазначив, що він вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним, не обгрунтованим, недоведеним з наступних причин: на думку позивача, він правопорушення  не скоював, оскільки чітко контролював швидкість за допомогою «Круїз-контролю»та їхав із дотриманням Правил дорожнього руху України; в момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, на даній автодорозі знаходились і інші учасники дорожнього руху, тому позивач вважає,що ймовірно їм  і належить швидкість, яку зафіксував  вищезазначений інспектор приладом «Радіс 2080». В позові позивач вказав, що всі описані вище обставини справи були ним  вказані інспектору.

          Крім того позивач зазначив, що як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості "Радіс"(номер якого йому не вказав інспектор), що суперечить ст. 251 КУпАП, а також розпорядженню МВС України № 466 п 1.1, також  не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі "Радіс" швидкість належала саме  автомобілю позивачу. Позивач вказав,що фактично йому співробітниками ДАІ, що склали протокол, були продемонстровані тільки швидкості та час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля неможливо, а за таких умов різниця у часі між зупинкою його інспектором та показами приладу може означати, що насправді виміряна швидкість будь-якого автомобіля, який рухався у кількох сотнях метрів попереду або позаду його автомобіля.

          З огляду на положення ст. 251 КУпАП , а також розпорядження МВС України № 466 п 1.1 у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, вимірювачі «Радіс»та «Беркут»не можуть бути використані як належний доказ по справі. Далі в позові позивач зазначив, що під час вимірювання інспектор тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Крім того ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, перевірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», де в  ст. 10-15 вищевказаного закону  на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Позивач зазначив, що таких документів  йому співробітником ДАІ надано не було. Відповідач, на думку позивача, порушив також, п. 1.6 розпорядження № 466 МВС України, склавши протокол, без доведення його вини, та без достатніх доказів, про допущене ним правопорушення. Позивач вказав, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують  його особу, інших доказів по справі,  не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови  відповідачем не враховано особу,   матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП, та як вказав позивач  його  права при такому розгляді справи  були грубо порушені відповідачем.

           Тому позивач вважає, що на підставі вищевикладеного постанова АЕ 1 №003714 по справі про адміністративне правопорушення від 05 грудня 2010 року винесена з порушеннями його прав та чинного законодавства, є не обгрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню. Згідно ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тому позивач прохає суд постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2010 року АЕ1 № 003714, про накладення на нього  адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять ) гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження по адміністративній справі –закрити.

         В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохає суд їх задовольнити.

         Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що в справі маються докази. Справа розглянута в відсутність відповідача на підставі належних в справі доказів.

         Суд, вислухавши доводи позивача, вивчивши матеріали справи  приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача , інспектора ДПС Солонянського взводу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  прапорщика міліції Чепкань Андрія Михайловича  про визнання дій протиправними, скасування постанови АЕ 1  № 003714 від 05.12.2010 року  та закриття провадження по справі, в якому вказав, що  05 грудня 2010 року, близько 15 год. 30 хв.  він керуючи автомобілем Тоуоіа КАУ-4 , державний номер НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя з ввімкненою функцією «Круїз-контроль»з постійною швидкістю 125 км/год. На 437 км автодороги він був зупинений інспектором ІДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ прапорщиком міліції Чепкань А.М.

          Як вказав позивач, на  його прохання назвати причину зупинки відповідач пояснив, що  він перевищив швидкісний режим і показав зафіксовану на приладі "Радіс 2080" швидкість 131 км/год. Після того, як він не погодився з тим, що ця швидкість належить його автомобілю, інспектор Чепкань А.М. став показувати йому інші показники швидкості записані радаром, у тому числі і менші ніж 130 км/год. , і вибравши найбільший показник - 133 км/год. почав складати протокол відносно нього. Під час складання протоколу у поясненнях, він написав свою незгоду з правопорушенням, тому що, він проконтролював свою швидкість за допомогою функції «Круїз-контролю», яка складала 125 км/год. Позивач зазначив, що  жодних доказів того, що саме він порушив правила дорожнього руху інспектор ДАІ йому не надав.  Отримавши протокол  та постанову про адміністративне порушення, продовжив їхати далі.

          Позивач в позові зазначив, що він вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним, не обгрунтованим, недоведеним з наступних причин: на думку позивача, він правопорушення  не скоював, оскільки чітко контролював швидкість за допомогою «Круїз-контролю»та їхав із дотриманням Правил дорожнього руху України; в момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, на даній автодорозі знаходились і інші учасники дорожнього руху, тому позивач вважає,що ймовірно їм  і належить швидкість, яку зафіксував  вищезазначений інспектор приладом «Радіс 2080». В позові позивач вказав, що всі описані вище обставини справи були ним  вказані інспектору.

          Крім того позивач зазначив, що як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості "Радіс"(номер якого йому не вказав інспектор), що суперечить ст. 251 КУпАП, а також розпорядженню МВС України № 466 п 1.1, також  не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі "Радіс" швидкість належала саме  автомобілю позивачу. Позивач вказав,що фактично йому співробітниками ДАІ, що склали протокол, були продемонстровані тільки швидкості та час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі.                     Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля неможливо, а за таких умов різниця у часі між зупинкою його інспектором та показами приладу може означати, що насправді виміряна швидкість будь-якого автомобіля, який рухався у кількох сотнях метрів попереду або позаду його автомобіля.

          З огляду на положення ст. 251 КУпАП , а також розпорядженню МВС України № 466 п 1.1 у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, вимірювачі «Радіс»та «Беркут»не можуть бути використані як належний доказ по справі. Далі в позові позивач зазначив, що під час вимірювання інспектор тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Крім того ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, перевірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», де в  ст. 10-15 вищевказаного закону  на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Позивач зазначив, що таких документів  йому співробітником ДАІ надано не було. Відповідач, на думку позивача, порушив також, п. 1.6 розпорядження № 466 МВС України, склавши протокол, без доведення його вини, та без достатніх доказів, про допущене ним правопорушення. Позивач вказав, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують  його особу, інших доказів по справі,  не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови  відповідачем не враховано особу,   матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП, та як вказав позивач  його  права при такому розгляді справи  були грубо порушені відповідачем.

 Тому позивач вважає, що на підставі вищевикладеного постанова АЕ 1 №003714 по справі про адміністративне правопорушення від 05 грудня 2010 року винесена з порушеннями його прав та чинного законодавства, є не обгрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню. Згідно ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тому позивач прохає суд постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2010 року АЕ1 № 003714, про накладення на нього  адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять ) гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження по адміністративній справі –закрити.

         Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що в справі маються докази. Справа розглянута в відсутність відповідача на підставі належних в справі доказів.

          В судовому засіданні  було встановлено, що відповідачем по справі, інспектором ДПС Солонянського взводу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  прапорщиком міліції Чепкань Андрієм Михайловичем 05.12.2010 року о 15 год.40 хв. на 437 км а/д  Бориспіль –Дніпропетровськ був складений протокол серія АЕ 1 № 268429 відносно позивача, та  постанова серія АЕ 1 № 003714. згідно яких. 05.12.2010 року 0 15 год. 40 хв. на  вищезазначеній  ділянці автодороги  з окремими проїзними частинами, що відокремлена одна від одної роздільною смугою водій автомобіля Тоуоіа КАУ-4 , державний номер НОМЕР_1  гр. ОСОБА_1 перевищив швидкість на 23 км/год., рухаючись зі швидкістю 133 км/год. Згідно показу вимірювача швидкості «Радіс»№ 2080. чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122ч.1 УК України та згідно вищезазначеної постанови був притягнутий  до адміністративної відповідальності. Позивач в протоколі , складеного відносно нього  за ст. 122 ч. 1 КУпАП вказав, що він не згоден з тим, що він скоїв адміністративне правопорушення, а саме перевищив швидкість, так як  у нього була ввімкнена  функція «Круїз-контроль» з постійною швидкістю 125 км/год.

         Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи зі слідуючого: при оформленні адміністративних матеріалів про вчинення водіями транспортних засобів адміністративного правопорушення, посадові особи ДАІ повинні керуватися положеннями інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.02.2009 р. Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в її вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото–і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Як було встановлено в судовому засіданні позивач не визнавав своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, але посадова особа, в даному випадку відповідач склав протокол без пояснень свідків та інших доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач  не виконав належним чином вимоги ст. 256 КУпАП та Інструкції, а саме у розділі відомостей про особу, яка вчинила правопорушення не вказана повна адреса місця народження особи, найменування підприємства, де працює особа, її посада, середньомісячний заробіток, або інші доходи позивача, не вказано кількість осіб, які знаходяться на його утриманні, включаючи неповнолітніх дітей та інші категорії осіб, які не отримують пенсії, не мають власних доходів, не вказана серія документу, що посвідчує особу, дата видачі й найменування органу, що його видав. Крім того до протоколу в супереч вимогам ст. 256 КУпАП не долучені докази, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, а саме пояснення свідків та правопорушника.У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі "Радіс" швидкість належала саме  автомобілю позивача.                      Як було встановлено в судовому засіданні справа про адміністративне правопорушення відносно позивача згідно ст. 268 КУпАП була розглянута   без врахування характеризуючих даних особи, матеріального стану та інших обставин, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП, тому  права позивача при такому розгляді справи  були грубо порушені відповідачем. Крім того, ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, перевірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», де в  ст. 10-15 вищевказаного закону вказано, що  на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Позивач зазначив, що таких документів  йому співробітником ДАІ надано не було. Відповідач це твердження  позивача суду не спростував.

          Крім того,відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було з`ясовано на підставі доказів чи винна особа у вчиненні адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи мають місце інші обставини, що мають значення для правильного розгляду справи. Таким чином відповідач порушив вимоги п. 2.12. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, як зазначено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті»неприпустимо спрощено підходити до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорувати права осіб, які притягуються до відповідальності. Згідно ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав суду належних доказів по справі, а тому  постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2010 року АЕ1 № 003714, про накладення на позивача  адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП в розмірі 255  гривень необхідно визнати протиправною та скасувати, а провадження по адміністративній справі –закрити.

          Керуючись ст.ст. 8-11, 159-163. 171-2  КАС України, ст.ст. 251,254,256,268,278,283 –285,287 –289 КУпАП, суд-

                                                         П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Солонянського взводу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  прапорщика міліції Чепкань Андрія Михайловича  про визнання дій протиправними, скасування постанови АЕ 1  № 003714 від 05.12.2010 року  та закриття провадження по справі задовольнити.

          Визнати протиправними дії інспектора ДПС УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській  області  прапорщика міліції  Чепкань Андрія Михайловича.

          Скасувати постанову  АР1 № 003714  від  05.12.2010 року інспектора ДПС УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській  області  прапорщика міліції  Чепкань Андрія Михайловича та закрити провадження по справі.

          З повною постановою сторони можуть ознайомитись  25.04.2011 року.

         Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

         Суддя: