Справа  № 2-а-15/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.03.2011 Гуляйпільський районний суд Запорізької області

В складі: головуючого –судді:                          Чемолосової С.П.

При секретарі:                                                     Імановій В.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Гуляйполі Запорізької області  справу за  адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управлянні ДАІ УМВС України в Чернігівській області    в особі ІДПС  Ніжинського ВДАІ ст. лейтенанта міліції Гриценко Олега Володимировича про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення СВ № 153491 від 18.10.2010 р. та закриття провадження по справі, -

                                                                  В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення СВ № 153491 від 18.10.2010 р. та закриття провадження по справі, в якому вказав, що 18 жовтня 2010 року, близько 12 год. 40 хв., він на автомобілі ЗАЗ, д. н. НОМЕР_1, рухався по місту Ніжин Чернігівської області. Далі позивач зазначив, що на  перехресті, регульованому світлофором, коли почав миготіти сигнал червоного кольору, він зупинився перед пішохідним переходом.

Інспектор ДПС Ніжинського ВДАІ ст. лейтенант Гриценко О. В. зупинив його автомобіль, запросив його документи та повідомив його про те, що він порушив п. 16.3 Правил дорожнього руху України, а саме - при мигаючому забороненому сигналі світлофора, проїхав перехрестя. Позивач вказав, що  відповідач, незважаючи на його  заперечення, що правил дорожнього руху він не порушив, склав  протокол про адміністративне правопорушення серії СВ 1 №036000 за порушення п. 16.3 ПДР та на підставі цього виніс постанову СВ № 153491 про притягнення його до адміністративної відповідальності та  накладення на  нього штрафу в дохід держави, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

          Позивач вважає, що  вищевказана постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав: згідно Правил дорожнього руху, а саме п.16.3. - у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором, так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів; п.8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.»

Далі позивач зазначив, що згідно п.8.11 Правил дорожнього руху, де вказано про можливість ситуації, коли це виконати неможливо - «Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху». Позивач наголосив, що законодавець не вказує причини, чому водій не може спинити транспортний засіб, однак говорить, про те, що така ситуація можлива, тому вважає, що  його дії були чітко керовані правилами дорожнього руху, та цілком безпечні, не наражали жодного з учасників руху на небезпеку, та не доставили жодних перешкод та незручностей в русі.

При цьому в позові позивач наголосив, що  в КУпАП закріплений принцип, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того вказав, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП. Позивач  в позові зазначив, що відповідач його  з правами та обов'язками, відповідно до ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП  не ознайомлював і вважає, що  його права при такому розгляді адміністративної справи були  грубо порушено.

Позивач також вказав,  що згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тому позивач прохає суд визнати дії відповідача  протиправними, скасувати постанову про адміністративне правопорушення СВ № 153491 від 18.10.2010 р. та закрити провадження по справі.

          В судовому засіданні позивач підтримав свої заявлені позовні вимоги, прохає суд їх задовольнити в  повному обсязі.

          Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази. Справа розглянута в відсутність відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши доводи позивача, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого : в судовому засіданні було встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення СВ № 153491 від 18.10.2010 р. та закриття провадження по справі, в якому вказав, що 18 жовтня 2010 року, близько 12 год. 40 хв., він на автомобілі ЗАЗ, д. н. НОМЕР_1, рухався по місту Ніжин Чернігівської області. Далі позивач зазначив, що на перехресті, де знаходився  світлофор, коли почав миготіти сигнал червоного кольору, він зупинився перед пішохідним переходом. Інспектор ДПС Ніжинського ВДАІ ст. лейтенант Гриценко О. В., зупинив його автомобіль, запросив його документи та повідомив його про те, що він порушив п. 16.3 Правил дорожнього руху України, а саме, те що  при мигаючому забороненому сигналі світлофора  він проїхав перехрестя. Позивач вказав, що  відповідач     незважаючи на його  заперечення, що правил дорожнього руху він не порушив, склав  протокол про адміністративне правопорушення серії СВ 1 №036000 за порушення п. 16.3 ПДР та на підставі цього  виніс постанову СВ № 153491 про притягнення його до адміністративної відповідальності та  накладення на  нього штрафу в дохід держави в розмірі 500 грн., передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

          Позивач вважає, що постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню так як він не порушував п.16.3. ПДР України, де вказано,що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів, в  п.8.10, вказано - «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів», а згідно п.8.11 Правил дорожнього руху, де вказано про можливість ситуації, коли це виконати неможливо - «Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху». Позивач наголосив, що законодавець не вказує причини, чому водій не може спинити транспортний засіб, однак говорить, про те, що така ситуація можлива, тому вважає, що  його дії були чітко керовані правилами дорожнього руху, та цілком безпечні, не наражали жодного з учасників руху на небезпеку, та не доставили жодних перешкод та незручностей в русі.

При цьому в позові позивач наголосив, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП. Позивач  в позові зазначив, що відповідач його  з правами та обов'язками, відповідно до ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП  не ознайомлював і вважає, що  його права при такому розгляді адміністративної справи були  грубо порушено.

Суд, задовольняючи  адміністративний позов позивача виходить з наступного: як вбачається з матеріалів справи позивачу відповідачем були надані копії протоколу серії СВ 1 № 036000 та постанови серії СВ № 1534491 від 18.10.2010 року, це все, що можливо прочитати в даних копіях вищезазначених документів. При оформленні  адміністративних матеріалів про вчинення водіями транспортних засобів адміністративного правопорушення, посадові особи ДАІ повинні керуватися положеннями Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185.Як слідує із оглянутої в судовому засіданні копії протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, останній не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме -  протокол  та постанова заповнені нерозбірливим почерком, через копірку, а тому, ні текст протоколу, ні текст постанови не можливо навіть прочитати, а тому в протоколі не наведені всі необхідні  відомості про особу, яка склала протокол, відомостей про особу, яка вчинили правопорушення –не вказана повна адреса місця народження, найменування підприємства, установи, організації, де працює чи навчається особа, її посада, середньомісячний заробіток або інші доходи особи, яка вчинила правопорушення, кількість осіб, які знаходяться на її утриманні, фактичне місце проживання особи, не зазначений документ, що посвідчує особу, не вказана серія, номер документу, дата видачі й найменування органу, що його видав, не долучені докази, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, а саме пояснення цієї особи, або свідків. Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в її вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення,копія якого вцьому випадку не те що, складена нерозбірливим почерком, а навіть її прочитати не можливо, в зв`язку з відсутністю записів; поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото–і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Як було встановлено в судовому засіданні позивач не визнавав своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, але посадова особа, в даному випадку, відповідач склав протокол без пояснень свідків та інших доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не виконав належним чином вимоги  ст. 268 КУпАП, так як справа про адміністративне правопорушення  була розглянута з порушенням прав позивача, так як при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП. Відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було з`ясовано на підставі доказів чи винна особа у вчиненні адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи мають місце інші обставини, що мають значення для правильного розгляду справи. Таким чином відповідач порушив вимоги п. 2.12. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, як зазначено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті»неприпустимо спрощено підходити до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорувати права осіб , які притягуються до відповідальності. Згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В зв`язку з вищевказаним суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а тому дії відповідача необхідно визнати протиправними, скасувати постанову  СВ  153491 від 18.10.2010 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності  та накладення на нього штрафу в дохід держави та закрити провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 8-11, 159 -163, 171-2 КАС України, ст.ст. 251,254,256,268,278,283 –285,287 –289 КУпАП, суд-

                                               П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управлянні ДАІ УМВС України в Чернігівській області    в особі ІДПС  Ніжинського ВДАІ ст. лейтенанта міліції Гриценко Олега Володимировича про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення СВ № 153491 від 18.10.2010 р. та закриття провадження по справі  -  задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора ІДПС  Ніжинського ВДАІ ст. лейтенанта міліції Гриценко Олега Володимировича.

Скасувати  постанову СВ № 153491 від 18.10.2010 року інспектора ІДПС  Ніжинського ВДАІ ст. лейтенанта міліції Гриценко Олега Володимировича та закрити провадження по справі.

З повною  постановою сторони можуть ознайомитись 05.04.2011 року.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: