Дело№1-87/2007г.

ВИРОК ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 червня 2007 року, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Хорошенка В.М. при секретарі - Виноградовій Т.М.

з участю: потерпілої - ОСОБА_1

захисника - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, раніше не судимої, працюючої інструктором-методистом ДЮСШ Жовтоводського міського відділу освіти, фактично проживаючої в АДРЕСА_1, зареєстрованої проживаючою в АДРЕСА_2), у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2006 року приблизно о 6 годині 15 хвилин підсудна ОСОБА_3 прийшла до квартири за АДРЕСА_3, щоб з"ясувати причини затоплення водою квартири за НОМЕР_1, розташованої поверхом нижче, і у якій вона проживає. Коли на її вимогу мешканка квартири НОМЕР_2 ОСОБА_1 відкрила двері й запевнила, що затоплення відбувається не з її вини, підсудна ОСОБА_3 запропонувала їй пройти до квартири НОМЕР_1, щоб переконатися в існуванні затоплення. Потерпіла ОСОБА_1 відмовилася виконувати цю вимогу ОСОБА_3.

Будучи незадоволеною цим і перебуваючи у збудженому стані, але будучи здатною розуміти, що внаслідок її неправомірних дій потерпілій можуть бути спричинені тілесні ушкодження, підсудна ОСОБА_3 умисно, із значною силою, схопила потерпілу ОСОБА_1 руками за плечі, і почала тягти її від дверей квартири. Внаслідок цих умисних дій підсудної ОСОБА_3. потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров"я, у вигляді синця на шкірі лівого плеча.

Так як потерпіла ОСОБА_1 опиралася, ОСОБА_3 умисно схопила її руками за волосся, і продовжувала тягти за собою до сходів. Внаслідок цих дій ОСОБА_3. ОСОБА_1 вдарилася стегнами об перила, і їй було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров"я, у вигляді двох синців на шкірі лівого стегна та синця на шкірі правого стегна.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 винною себе не визнала, посилаючись на те, що не мала умислу на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а це трапилося з необережності, бо потерпіла замість того, щоб спокійно зійти до її квартири, пручалася, і тому вдарилася об перила. Також підсудна ОСОБА_3 зазначила, що вона дійсно схопила ОСОБА_1 за халат біля плечей, і, шарпаючи за одяг, співударяючись своєю рукою об тіло потерпілої, вона дійсно з силою тягла потерпілу за собою.

Так, у судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 вказала, що неодноразово квартиру АДРЕСА_1 (у якій, з дозволу матері, проживає вона з сім"єю), затоплювали водою з верхніх поверхів. Вони зробили ремонт у квартирі. Вранці 16 листопада 2006 року, вона виявила, що їхню квартиру в черговий раз затоплює. Вважаючи, що це відбувається з вини мешканців, розташованої поверхом вище квартири НОМЕР_2, приблизно о 6 годині 15 хвилин піднялася до цієї квартири. Коли ОСОБА_1 відчинила їй двері, вона висловила їй свої претензії з приводу затоплення квартири. ОСОБА_1 заявила, що у них в квартирі сухо, і затоплення відбувається не з їхньої вини, та запропонувала їй зайти до їхньої квартири. Вона відмовилася заходити до квартири ОСОБА_1. Натомість вона запропонувала ОСОБА_1 спуститися до їхньої квартири, і пересвідчитися в дійсності затоплення. ОСОБА_1 відмовилися це робити. Будучи збудженою та роздратованою, вона схопила ОСОБА_1   за халат біля плечей, і почала тягнути за собою. ОСОБА_1 опиралася, вона (ОСОБА_3) шарпала її за одяг. При цьому її руки (якими вона тримала потерпілу) співударялися з тілом потерпілої. Коли вона тягнула ОСОБА_1 за собою до сходів, та, упираючись, вдарилася стегнами об металеві перила.

Пізніше з"ясувалося, що затоплення її квартири відбувається з вини мешканців іншої квартири, розташованої на шостому поверсі, а не з вини ОСОБА_1

Незважаючи на те, що ОСОБА_3 не визнала свою вину, суд вважає, що її вина у вчиненні злочину за викладених вище у вироку обставинах повністю доведена і підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що приблизно о 6 годині 15 хвилин 16 листопада 2006 року вона прокинулася він дзвінка в двері її квартири за НОМЕР_2, розташованої на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_3. Прямуючи до дверей, вона зайшла до кухні за тапцями, і звернула увагу, що на кухні все в порядку, було сухо. Коли відчинила двері, то побачила, що до неї прийшла мешканка квартири НОМЕР_1 ОСОБА_3, яка була вкрай збуджена, і висловила їй претензії з приводу затоплення її квартири. Будучи впевненою, що не має ніякого відношення до затоплення, вона (ОСОБА_1) заявила про це ОСОБА_3 і запропонувала тій зайти до неї (ОСОБА_3) у квартиру, і пересвідчитися в цьому. Однак ОСОБА_3 безпідставно наполягала на своїй правоті, і вимагала, щоб вона спустилася у її квартири, і переконалася у факті затоплення. Вона відмовилася це робити, бо для цього не було жодних підстав, а у неї в квартирі залишалася маленька дитина, яку вона не могла залишити одною.

У відповідь на це ОСОБА_3 накинулася на неї, схопила руками за плечі, почала шарпати і тягнути за собою. Внаслідок цього їй було спричинено синець на лівому плечі. Вона опиралася. Тоді ОСОБА_3 схопила її руками за волосся, і з силою відтягла від дверей до сходів. Вона ухопилася за перила. Однак ОСОБА_3 не заспокоючалася, і продовжувала смикати і тягти її за волосся. Внаслідок цього вона декілька разів вдарилася об перила, і їй було заподіяно синці на обох стегнах.

На гвалт, що зчинився, до дверей квартири вийшла її (ОСОБА_1) маленька перелякана донька, прибігла свекруха ОСОБА_3. і сусідка ОСОБА_4. Тільки після цього неправомірні дії ОСОБА_3. було припинено.

Ці покази потерпілої ОСОБА_1 суд вважає правдивими і достовірнимии, бо вони об"єктивно підтверджуються й іншими дослідженими судом доказами.

Так свідок ОСОБА_4. у судовому засіданні пояснила, що 16 листопада 2006 року приблизно о 6 годині 15 хвилин з під'їзду доносилися крики, а потім жіночий плач. Вийшовши з квартири, вона побачила, що у її сусідки ОСОБА_1 .С.В. скуйовджене волосся, рукава халата біля плечей надірвано. ОСОБА_1 плакала, у дверях її квартири стояла злякана дитина. На той час свекруха ОСОБА_3. вже відтягла її від ОСОБА_1 Світлани, яка пояснила, що ОСОБА_3 тягала її за плечі, одяг, волосся. Вона (ОСОБА_4) дійсно спускалася до квартири ОСОБА_3, там дійсно було затоплення водою зверху. Але це трапилося не з квартири ОСОБА_1, а з іншою квартири, розташованої двома поверхами вище. Згідно висновку судово-медичної експертизи №04 „Е"/139 від 09 лютого 2007 року (а.с. 39-40) у ОСОБА_1 за даними медичних документів було виявлено легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров"я, у вигляді двох синців на шкірі лівого стегна та синця на шкірі правого стегна, які могли бути спричинені у вказаний потерпілою ОСОБА_1 строк (16 листопада 2006 року) та за викладених нею обставин (внаслідок ударів тупими твердими предметами (рука, нога тощо) чи при співударінні з предметами, що мають подібні властивості). Згідно запису лікаря-травматолога від 16 листопада 2006 року (а.с. 10) та висновку фахівця за результатами судово-медичного обстеження потерпілої ОСОБА_1 №139 від 06 грудня 2006 року (а.с. 8), у неї, окрім синців, було встановлено ще й припухлість та біль при пальпації правої теменної області голови. Це підтверджує покази потерпілої ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 з силою тягнула її за волосся.

3

Тому суд вважає, що у судовому засіданні встановлено винність підсудної ОСОБА_3. у заподіянні потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров"я.

Дії ОСОБА_3. слід кваліфікувати по ст. 125 ч.1 КК України.

Фактично визнаючи вчинення нею насильницьких дій щодо ОСОБА_1, підсудна ОСОБА_3 посилається на відсутність у неї умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушводжень.

Однак суд вважає доведеним, що синець на шкірі лівого плеча потерпілої було заподіяно внаслідок саме умисних дій ОСОБА_3., яка схопила потерпілу руками за плече і розуміла, що це може призвести до заподіяння ОСОБА_1 тілесних. Також умисним був і характер інших дій ОСОБА_3., внаслідок яких потерпілій ОСОБА_1 від ударів об перила було заподіяно синці на стегнах.

Окрім того, згідно ст. 24 КПК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Зокрема, непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Саме такі обставини, які характеризують вину ОСОБА_3., і встановлені судом при розгляді справи.

Згідно ст. 29 Конституції України кожна особа має право на особисту недоторканність.

ОСОБА_3 знехтувала цим конституційним принципом щодо особистої недоторканності потерпілої ОСОБА_1 Підсудна усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала і припускала його наслідки, хоча й не бажала їх настання.

Вид умислу - прямий чи непрямий - не впливає на кваліфікацію дій винної особи, а лише вказує на рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння, що враховується судом при визначенні покарання за нього.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд, окрім того, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості, мотиви дій винної та дані про особу ОСОБА_3., яка вперше притягнута до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи, має неповнолітню дитину.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 дає свою згоду на застосування до неї амністії (а.с. 96) і має неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з нею і щодо якого вона батьківських прав не позбавлена (а.с. 36), суд вважає, що її можливо задовольнити її клопотання та звільнити ОСОБА_3 від покарання на підставі п. „б" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року, який набрав чинності 09 червня 2007 року.

По справі потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3. на її користь моральної шкоди у сумі 3000 грн. та понесених нею матеріальних збитків, які складаються: 300 грн. - витрати на юридичнк допомогу адвоката; 23 грн. - витрати на оплату судово-медичного огляду; 76 грн. 70 коп. - на придбання ліків; 191 грн. - на придбання пального її батьком для поїздок на власному автомобілі з П"ятихаток (де той мешкає) у м. Жовті Води до лікарні (де перебувала ОСОБА_1) та додому до неї.

Суд вважає, що позов щодо відшкодування моральної шкоди грунтується на законі. Так, згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 і ст. 1167 ЦК України та п. З постанови Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (з послідуючими змінами), моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з ушкодженням здоров"я, і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого ОСОБА_3 злочину, ступінь її вини та характер умислу, причини її дій, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_1, а також вимоги справедливості і розумності. З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у сумі 500 грн., що менше, ніж просить потерпіла ОСОБА_1 (3000 грн.). Тобто, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Обгрунтованими вважає суд і вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат у сумі 300 грн. на оплату послуг адвоката по підготовці і складанню скарги приватного обвинувачення та

4

апеляційної скарги на попередній вирок суду, які підтверджено довідками адвоката і (і квитанцією (а.с. 12, 95), а також про відшкодування витрат у сумі 23 грн. на оплату послуг фахівця з питань судово-медичної експертизи (а.с. 8, 11). При цьому суд враховує, що згідно ст. 91 КПК України і п. 9 постанови Верховного суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат від 07 липня 1995 року №11 (з послі дуючими змінами) до судових витрат не належать витрати по оплаті юридичної допомоги та послуг спеціаліста. Враховуючи це та процесуальну специфіку даної категорії справ (так звані справи приватного обвинувачення, по яким подання скарги і доведення вини іншої особи покладено законом на потерпілого), суд вважає, що ці витрати потерпілої слід віднести до реальних збитків, понесених нею внаслідок неправомірних (злочинних) дій підсудної і для відновлення свого порушеного права. Тому суд вважає, що відшкодування цих збитків повинно провадитися на загально-цивільних засадах - відповідно до вимог ст.ст. 22, 1166 ЦК України. Зокрема, згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Ці збитки відшкодовуються у повному обсязі. Тому суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню, і на користь потерпілої ОСОБА_1 з підсудної ОСОБА_3. слід стяонути: 300 + 23 = 323 (грн.).

Водночас суд вважає, що ОСОБА_1 не довела, що інші збитки (витрати на придбання ліків та витрати на паливо) було заподіяно саме внаслідок дій ОСОБА_3. Згідно запису в епікрізі (а.с. 9) ОСОБА_1 поступила 20.11.2006 р. до стаціонарного відділення лікарні з приводу давнього хронічного захворювання нирок у плановому порядку, а не у зв"язку з заподіянням їй підсудною ОСОБА_3 синців на плечі та стегнах. Причинний зв"язок між діями ОСОБА_3. і загостренням хвороби нирок у ОСОБА_1 медичними висновками та висновком судово-медичної експертизи не встановлено. Як пояснила сама ОСОБА_1 усі ліки (а.с. 11) вона придбала для лікування захворювання нирок, а не лікування синців. Так як між перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні і діями ОСОБА_3. не встановлено причинний зв"язок, то витрати для придбання батьком потерпілої пального для поїздок у зв"язку з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні відшкодуванню не підлягають. Окрім того, відсутні докази, що витрати на придбання цього пального несла сама ОСОБА_1, а не її батько, з представлених товарних чеків таке не вбачається (а.с. 11). Тому в цій частині вимоги ОСОБА_1 (76 грн. 70 коп. - на придбання ліків; 191 грн. - на придбання пального її батьком) задоволенню не підлягають.

Таким чином, загалом за позовом з підсудної на користь потерпілої слід стягнути: 500 + 323 = 823 (грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винною за ч.1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання за цим законом у вигляді штрафу на користь держави в сумі 510 (п"ятьсот десять) гривень.

На підставі п. „б" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_3 від відбування призначеного їй покарання звільнити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 823 (вісімсот двадцять три) гривні, з яких: 323 грн. - відшкодування заподіяних збитків; 500 грн. -відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити у зв"язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Строк оскарження вироку 15 діб до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд.