20.05.2011

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       № 2-210/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          20 травня 2011 року Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді:                                        Рассуждай В.Я.,

при секретарі:                                        Дорогань К.Г., Іванюта О.П.,

за участю представника позивача                     ОСОБА_1,

за участю представника відповідача           ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -  

В С Т А Н О В И В :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідача ОСОБА_3 повернути автомобіль марки М1 ЗАЗ 110377-40, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4 у повному комплекті Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, стягнути з відповідача на його користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

Свій позов мотивує тим, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області на виконання положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19 липня 2006 р. N 999 з послідуючими змінами та доповненнями було забезпечено спецавтотранспортом інваліда праці ОСОБА_4. Факт передачі Фондом автотранспорту та його прийняття ОСОБА_4. підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу №833473 серія - МВЧ, за яким 20.04.2007 року гр. ОСОБА_4. особисто одержав автомобіль марки М1 ЗA3 110377-40, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4. 18.02.2009 року ОСОБА_4 помер. Відповідно до пункту 16 Порядку, в разі смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений повертається Фонду у повному комплекті, якщо відсутні підстави для залишення його членам сім'ї, передбачені цим Порядком. Дружина померлого - ОСОБА_3, як член сім'ї померлого інваліда, не передає Фонду одержаний за життя її чоловіка автомобіль. При цьому, підстави для його залишення родині померлого, відповідно до вимог Порядку, відсутні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на  положення  ст. 1212 ЦК України, пункт 16 „Порядку забезпечення інвалідів автомобілями”, затвердженого постановою КМУ від 19 липня 2006 р. N 999 з послідуючими змінами та доповненнями.

В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності, в повному обсязі підтримала позов Фонду, просила суд ухвалити рішення, яким вказаний позов задовольнити.

Представник відповідача –ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності, заперечувала проти задоволення позову, свої заперечення мотивувала тим, що у позивача відсутні передбачені законом підстави для зобов’язання ОСОБА_3 повертати автомобіль виходячи лише з того, що вона є дружиною померлого ОСОБА_4, при цьому відповідач у себе зазначений автомобіль не утримує, місце знаходження вказаного транспортного засобу неї відоме, таким чином, відповідач позбавлена можливості повернути транспортний засіб позивачу, оскільки він в неї відсутній.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши та дослідивши в судовому засіданні матеріали цивільної справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні з наданих сторонами доказів достовірно встановлено, що згідно акту приймання-передачі транспортного засобу МВЧ № 833473 позивачем у цієї справі від ЗАТ з іноземною інвестицією „Запорізькій автомобільний завод” було отримано для забезпечення інваліда ОСОБА_8 транспортний засіб М1 ЗАЗ 110377-40 24 лютого 2007 року випуску (а.с. 24).   Відповідно до  наданої суду фотокопії реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб, право його користування було зареєстроване  за ОСОБА_8, автомобіль було поставлено на облік в РЕВ 7-го МРВ м. Макіївки УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 23.04.2007 року, транспортному засобу присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2. Згідно особливих відміток в свідоцтві про реєстрацію автомобіль передано без права відчуження без дозволу Головного управління праці та соціального захисту. (а.с. 14)

Згідно наданої суду фотокопії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер в Червоногвардійському районі м. Макіївки 18.02.2009 року у віці 71 років (а.с. 15).

За життя ОСОБА_4 перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_3 (а.с. 56).

Вказані обставини встановлені з наданих суду письмових доказів і сторонами не оспорювались.

Проте, як повідомила в судовому засіданні представник позивача, позивач цей позов до не визнає та заперечує проти ухвалення рішення з тих підстав, що автомобіль вибув з користування її чоловіка ще за його життя, місце знаходження вказаного автомобіля відповідачці не відоме, наміру його утримувати вона не має, але і повернути з зазначених вище причин можливості також не має.

На  підтвердження цього представником відповідача надано суду фотокопію заяви ОСОБА_3 від 18.03.2011 року на адресу начальника Красноармійського МВ УМВС України в Донецькій області, відповідно до якої вона будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, порушити кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння автомобілем, в якої зазначає відомі неї обставини зникнення автомобіля. Так, згідно заяви ОСОБА_3 зазначає, що 07.02.2009 року її чоловік на автомобілі „Славута” М1 ЗАЗ 110377-40, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_4 уїхав до м. Красноармійська до свого знайомого. 08.-2.2009 року подзвонив до дому та повідомив про погіршення стану його здоров’я. Його онук ОСОБА_4 виїхав за ним до м. Красноармійська до автостанції, де виявив, що її чоловік вже знаходиться без автомобіля.  Власними заходами пошуку автомобіля, місце його знаходження встановити не вдалося (а.с. 57, 59).

З листа начальника Красноармійського МВ УМВС України в Донецькій області на адресу заявниці ОСОБА_3 вбачається, що Фонд соціального страхування вже раніше звертався з аналогічною заявою, прийнятими заходами місце знаходження автомобіля встановлено не було (а.с. 65).     

Згідно наданої суду фотокопії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08.05.2009 року, СУР  Красноармійського МВ УМВС України в Донецькій області було відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 289 КК України по факту незаконного заволодіння транспортним засобом „Славута” реєстраційний номер НОМЕР_3.  При цьому, згідно постанови, проведеною перевіркою, при опитуванні ОСОБА_9 (онука) було встановлено, що його дід ОСОБА_4 на автомобілі „Славута”, виданому йому як інваліду праці, 07.02.2009 року виїхав до свого знайомого до м. Красноармійська. 08.02.2009 року ОСОБА_4 подзвонив онуку та попросив його приїхати за ним на автостанцію м. Красноармійська, оскільки йому погано. Коли онук приїхав до Красноармійська ОСОБА_4 був вже без автомобіля.  Дома його паралізувало та 18.02.2009 року він помер. На запитання онука, де автомобіль, ОСОБА_4 відповів, що автомобіль стоїть у когось з друзів. Встановити дружні стосунки ОСОБА_4 та куди саме він приїжджав до м. Красноармійська не виявилось можливим (а.с. 22).

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що за життя ОСОБА_4 був забезпечений автомобілем, але де на цей час знаходиться вказаний автомобіль сторонами суду будь-яких доказів не надано.

Главою 83 ЦК України зазначені загальні положення набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а також порядок повернення вказаного майна та відшкодування відповідних витрат.

Так, статтею 1212 ЦК України передбачено, що  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:  1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;  3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що у позивача  на цей час відсутні передбачені законом правові підстави для вимагання від відповідача у справі ОСОБА_3 повернення автомобіля, яким за життя був забезпечений її чоловік ОСОБА_4, оскільки як встановлено в судовому засіданні,  відповідач заперечує факт утримання у себе вказаного транспортного засобу, а позивачем на спростування такої позиції відповідача у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду жодних доказів.

Що стосується посилань позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на положення п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого ПКМУ від 19.07.2006 року № 999 із наступними змінами та доповненнями, то ч.ч. 1-7 п. 16 вказаного Положення передбачено підстави залишення вказаного автомобіля після смерті особи, яка ним була забезпечена. Порядок повернення транспортного засобу передбачено ч.8, ч. 12 п. 16 вказаного Положення, так, ч. 8 п. 16 Положення  зазначено, що в  іншому разі автомобіль,  строк експлуатації якого менше ніж  10  років,   повертається   (вилучається)   головному,   районному  управлінню  соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції  у повному комплекті, а ч. 12 п. 16 Положення зазначено, що Автомобіль, отриманий інвалідом,   законним представником недієздатного інваліда,  дитини-інваліда, вилучається відповідними  органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням  головного управління соціального захисту або управління виконавчої  дирекції.

З вказаного Положення не вбачається обов’язок члена родини інваліда, забезпеченого транспортним засобом нести тягар, пов’язаний з утриманням транспортного засобу, займатися його розшуком, нести цивільно-правову відповідальність перед Фондом в разі втрати автомобіля.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 Цивільного Кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року „Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями”, ст.ст. 10, 14, 213-215, ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області у задоволенні позову до ОСОБА_3 про зобов’язання повернути автомобіль марки М1 ЗАЗ 110377-40, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4 у повному комплекті Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області та  стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень –відмовити в повному обсязі.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Червоногвардійський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя: