Справа № 2-1388/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"31" травня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого –судді                                            САВЛУК Т.В.

при секретарі                                                        Зелді Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальний збиток, заподіяний джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 9970,36 грн., вартість адвокатських послуг у розмірі 3000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., а всього на загальну суму 22970,36 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати, з підстав, викладених у позовній заяві.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2011 року під час попереднього судового засідання залучено у якості третьої особи без самостійних вимог Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо». (а.с.30)

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 травня  2011 року, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3, про залучення Приватного акціонерного товариства «Вусо»у якості співвідповідача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.63)

11  травня 2011 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про уточнення позовних вимог (а.с.69-72), відповідно до поданої заяви позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та вартість адвокатських послуг у розмірі 3000,00 грн.;

- стягнути з ЗАТ Страхова компанія «Вусо»на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, заподіяний йому джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 9970,36 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, пояснив, що 28 травня 2010 року сталась дорожньо транспортна пригода, за наслідками якої автомобіль «Шевролет»д/н НОМЕР_3, який належить позивачу на праві власності зазнав механічних пошкоджень, виною у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди визнана водій ОСОБА_2, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2010 року. 31 травня 2010 року позивач звернувся до страхової компанії «Вусо»з заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_2 повідомила, що має Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з цією страховою компанією. Відповідно до  розрахунків, що зазначені у висновках ремонтної калькуляції №040810 від 05 серпня 2010 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 26433,88 грн., однак ЗАТ СК «Вусо»в якості страхового відшкодування виплачена лише частина вартості відновлювального ремонту, а саме 16463,52 грн., решта суми  - 9970,36 грн. позивач вимушений сплатити власними коштами на рахунок СТО «Петрівка-Авто», де проводився відновлювальний ремонт автомобіля, що підтверджується актом виконаних робіт від 19 листопада 2010 року. На думку позивача, відповідачем ЗАТ СК «Вусо»не в повному обсязі відшкодовано  вартість відновлюваного ремонту автомобіля,  тому просить стягнути з ЗАТ СК «Вусо»матеріальну шкоду в сумі 9970,36 грн., що складає різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та дійсною вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивача.

Також, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 має відшкодування завдану позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 10000,00 грн., мотивуючи тим, що внаслідок пошкодження автомобіля, позивач не міг використовувати транспортний засіб для власних потреб, а у зв’язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, яке сталось з вини відповідача, яка несвоєчасно подала до страхової компанії необхідні для виплати страхового відшкодування документи,  ремонт автомобіля позивача було здійснено лише в листопаді 2010 року, при цьому весь час автомобіль перебував та станції техобслуговування, що створювало великі незручності як позивачу, так і членам його сім’ї, спричинило душевні страждання у зв’язку з знищенням та пошкодженням транспортного засобу. Крім того, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача ОСОБА_2  витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. на підставі договору про надання адвокатських послуг, що пов’язано з необхідністю отримати юридичну допомогу для подальшого звернення з даним позовом до суду, оскільки врегулювати питання відшкодувати завдані збитки відповідач відмовляється.

Представник позивача ОСОБА_3  в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснень наданих позивачем в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 та її уповноважений представник ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», Балдук А.О. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача Балдук А.О.,  дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 травня 2010 року об 11.00 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тайота»д/н НОМЕР_4, в м. Києві, на перехресті вул. Дніпровська Набережна –вул.  Ентузіастів, не дотрималась безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «Шевролет»д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушила п.п.2.3 (б), 13.1 ПДР України.

За постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2010 року ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вирішення справи становить 340,00 грн. на користь держави. (а.с.8)

Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Так, власником автомобіля «Шевролет», державний номер НОМЕР_3, є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи,  між Закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Вусо»та ОСОБА_2  укладено Поліс №ВС/8835277 від 07 лютого 2010 року обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, об’єктом страхування якого є легковий транспортний засіб «Тойота»RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_4. (а.с.48)

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо»є правонаступником  усього майна, прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Вусо», що підтверджується Статутом підприємства, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою статуправління про включення даною юридичної особи до ЄДРПОУ.

31 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ СК «Вусо»з приводу виплати страхового відшкодування, у зв’язку з настанням страхового випадку, який мав місце 28 травня 2010 року з страхувальником ОСОБА_2

Згідно звіту №898 від 25 червня 2010 року , який складено фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7, на підставі заяви ЗАТ СК «Вусо», визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Lacetti держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок пошкодження при ДТП складає 16973,52 грн., вартість відновлюваного ремонту складає 21084,49 грн., в т.ч. ПДВ 3514,08 грн. (а.с.51-58)

На підставі страхового акту за №3997-24   від 20 жовтня 2010 року ЗАТ СК «Вусо»виплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 16463,52 грн., виплачена сума перерахована на СТО «Петровка-Авто» ПАО «Украв то». (а.с.49)

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За нормою ст. 22.1 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Як визначено в ст.29 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, у позивача виникло право  на відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в розрізі даного спору майнові інтереси позивача є  об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що не заперечується відповідачем  ПАТ СК «Вусо».  

В той же час, позивачем заявлено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди з  ПАТ СК «Вусо»в розмірі 9970,36 грн., яка складає різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування в розмірі 16463,52 грн., та дійсною вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивача, яка складає 26433,88 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ЗА-0012561 від 19 листопада 2010 року, який складено Філією «Петрівка-Авто» ПАТ «УкрАвто»на суму 16463,52 грн. та актом виконаних робіт №ЗА-0012554 від 19 листопада 2010 року, який складено Філією «Петрівка-Авто»ПАТ «УкрАвто»на суму 9970,36 грн. (а.с.15-17,18)

Відповідно до частини першої  ст.11 Цивільного процесуального кодексу України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши наявні у справі докази,  суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про виплату страхового відшкодування в розмірі 9970,36 грн., за страховим випадком, який мав місце 28 травня 2010 року  за  наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за участю ОСОБА_2,  цивільна відповідальність якого була застрахована Приватним  акціонерним  товариством «Страхова компанія «ВУСО»,  є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, оскільки  Приватне акціонерне товариство «Вусо»виконало свої зобов’язання перед позивачем, по даному страховому випадку виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 16463,52 грн., що підтверджується наданими суду доказами, та не спростовується позивачем. Виплата страхового відшкодування проведена на підставі звіту №898 від 25.06.2010 року, який складено СПД ФОП ОСОБА_7 , яким визначено вартість матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження його майна з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому порядку, та складає 16973,52 грн., а за вирахуванням франшизи в сумі 510,00 грн., всього виплачено страхове відшкодування в розмірі 16463,52 грн., що відповідає вимогам ст.29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, відповідно до положень ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка  її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відшкодування моральної(немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав’язку між порушенням та моральною шкодою.

За умовами страхового полісу №ВС/8835277 від 07 лютого 2010 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Вусо»та ОСОБА_2, передбачено обов’язків ліміт відповідальності страховика за шкоду,  заподіяну життю та здоров’ю потерпілого, який становить 51000,00 грн. на одного потерпілого.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена  пунктами 1,2  частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода  відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного  у пункті 9.3 статі 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Різницю між сумою відшкодування визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої ст.23 Цивільного кодексу України, то таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині заявлених позивних вимог  щодо відшкодування за рахунок  відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.,  суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення  позову в цій частині, оскільки в межах даного спору відшкодування моральної шкоди має здійснюватись в порядку визначеному Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в той же час доказів, які мали підтвердити звернення позивача до Приватного акціонерного товариства «Вусо»з приводу відшкодування моральної шкоди, в межах визначеного  ліміту,  суду надано не було. Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2,  позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно подала документи до страхової компанії,  чим змусила позивача тривалий час очікувати на виплату страхового відшкодування та унеможливлювало розпочати проведення відновлювального ремонту автомобіля,  однак ці обставини не можуть бути розцінені як завдання саме моральної шкоди,  оскільки порушенням договірних зобов’язань безпосередньо особисті немайнові права не зачіпаються, а за несвоєчасну виплату страхового відшкодування винна сторона може нести цивільно-правову відповідальність, яка передбачена нормами цивільного законодавства та безпосередньо Законом України «Про страхування».

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, який завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до  статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, предметом позовних вимог  позивача є відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_2 вартість адвокатських послуг у розмірі 3000,00 грн.,  на підставі Договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2011 року, який укладено між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_1. (а.с.21-23)

Статтею 1116 Цивільного кодексу України визначені підстави відшкодування шкоди в межах позадоговірних відносин (деліктних) зобов’язань.

Особливості правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, встановлені ст.ст.1187,1188 Цивільного кодексу України.

В той же час, предметом спору є правові відносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, які виникли внаслідок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які регулюються нормами глави 82 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу спричинених збитків у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 3000,000 грн., оскільки позивачем заявлено вимоги про відшкодування завданих йому збитків, підстави для відшкодування яких виходять за межі позадоговірних відносин. Крім того, на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині позивачем не надано доказів, які мали підтвердити фактичну проведену оплати наданих послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт по договору з визначеним обсягом наданих послуг та їх вартості, що не відповідає принципам диспозитивності цивільного судочинства, оскільки  відповідно до положень ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання  розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 22,  23, 1116, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 22, 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я