Справа № 22-ц-1276/2011 Головуючий у I інстанції –Коверзнев В.О.
Категорія –цивільна Доповідач - Шемець Н. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШемець Н.В.,
суддів:Мамонової О.Є., Позігуна М.І.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.,
за участю:представника позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 березня 2011 року, яким її позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також додаткові витрати на лікування сина в розмірі 73 грн. 60 коп. щомісячно, починаючи з 01 грудня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, вирішено питання про розподіл судових витрат, рішення суду в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається, що суд не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме: статтю 184 СК України, оскільки мінливість та нерегулярність доходу відповідача підтверджується відповідними довідками про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю. Крім того, судом залишено поза увагою той факт, що дитина є інвалідом дитинства і страждає важким захворюванням центральної нервової системи, а також перебуває на обліку в офтальмологічній клініці „Новий зір” і потребує значно більших витрат ніж будь-яка звичайна дитина.
Також апелянт вважає, що судом невірно застосовано ст. 185 СК України, оскільки у випадках призначення додаткових витрат на утримання дитини, викликаних особливими обставинами, ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскаржуване рішення залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5- 7). Хлопчик є дитиною- інвалідом до 18 років, страждає важким захворюванням центральної нервової системи (а.с.11,35), проживає разом з матір’ю.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов”язку утримувати дитину визначені, зокрема, ч.3 ст.181 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі - ч.1 ст. 184 СК України.
Визначаючи розмір аліментів у частці від доходу відповідача , суд першої інстанції врахував, що відповідач є суб”єктом підприємницької діяльності, щоквартально звітує перед ДПІ у м.Чернігові про розмір отриманого доходу, при цьому позивач не довела наявність обставин, які дають підстави для визначення аліментів у твердій грошовій сумі.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, він ґрунтується на нормах СК України, що регламентують спірні правовідносини, та наданих позивачем доказах, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку.
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Позивачем заявлені вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину в сумі 2017 грн., виходячи з того, що дитина за станом здоров”я потребує щомісячно: 300 грн. на придбання ліків, 150 грн. на придбання санітарно-гігієнічних засобів, 1000 грн. на спеціалізоване навчання і догляд, на обстеження і лікування в офтальмологічній клініці „Новий зір” 900 грн. та на бажане санаторно-курортне лікування 5000грн. на рік.
З оскаржуваного рішення суду вбачається, що суд пропонував позивачу надати докази на підтвердження фактичного здійснення додаткових витрат на дитину.
Проте позивачем надані лише два рахунки-фактури від 28 лютого 2011 року на суму 250 грн. за діагностику і консультацію та 500 грн. за внутрим”язову седацію для проведення діагностики (а.с.38,39), видані ТОВ „Новий зір”, які не підтверджують оплату їх позивачем, крім того, матеріали справи не містять доказів, зокрема, медичних підтверджень, що дитина перебуває на обліку в офтальмологічній клініці, потребує відповідного лікування, тому доводи апелянта щодо можливого стягнення передбачуваних додаткових витрат на дитину без належного підтвердження доказами не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині.
Враховуючи, що на запит суду першої інстанції надійшло підтвердження Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні про постійну потребу дитини у препараті Риссет (а.с.35), суд обгрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині.
Апеляційний суд враховує, що згідно положень ч.ч.1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Крім того, відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення, ухваленого судом з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: